У світі про економіку. "Кремнієва долина" у Перській затоці, топ-8 інновацій та бренд-маркетинг під час війни

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

У Перській затоці народжуються ШІ-наддержави

На цьому тижні в центрі уваги світу був Близький Схід. Зі зрозумілих причин нас більше цікавили події в Туреччині. Однак великі геополітичні результати принесло турне президента США Дональда Трампа Саудівською Аравією, Об´єднаними Арабськими Еміратами та Катаром, яке ознаменувало, за влучним заголовком видання Rest of World, процес перетворення нафтових королівств Перської затоки на "кремнієві супердержави". Якщо одним реченням, то ОАЕ пообіцяли інвестувати $1,4 трлн у проєкти та активи США (протягом десятиліття), Саудівська Аравія — $600 млрд (протягом чотирьох років), а Катар – $200 млрд. Ці інвестиції охоплюють інфраструктуру штучного інтелекту, напівпровідники, оборону, медицину та енергетику.

Для країн Перської затоки укладені угоди є свого роду хеджуванням, щоб зменшити залежність від нафтових доходів. Саудівська Аравія хоче позиціонувати себе як центр ШІ, що конкурує з Кремнієвою долиною, а ОАЕ прагнуть стати світовим лідером в цій галузі до 2031 р. Без доступу до передових американських мікросхем ці амбіції були б неможливими.

Своєю чергою США потребують інвестицій. Тож Трамп першим чином скасував попередні обмеження на постачання передових ШІ-чіпів, дозволивши багатим на нафту союзникам їх отримати. І тепер головною подією у сфері ШІ стала угода Nvidia з Humain, стартапом, що підтримується суверенним фондом Саудівської Аравії, про негайну закупівлю 18 тис. найсучасніших чипів Blackwell (GB300). Американська AMD також домовилася про співпрацю з Humain на суму $10 млрд, а технологічні гіганти, зокрема Qualcomm, Cisco, IBM, Alphabet, Oracle і Salesforce та саудівська DataVolt, оголосили про спільні інвестиції в розмірі $80 млрд у США і Саудівській Аравії. Зокрема, DataVolt вкладе $20 млрд в американські центри обробки даних та енергетичну інфраструктуру.

Серед іншого, Трамп дав зелене світло угоді про видобуток корисних копалин на суму $9 млрд між американською Burkhan World Investments і саудівською компанією Grand Mines Mining на розробку родовищ літію, кобальту та рідкоземельних металів.

Саудівська Аравія також уклала рекордну угоду із США про співпрацю в галузі оборони на суму $142 млрд. А в Катарі Трамп домовився про поставку 210 літаків Boeing компанії Qatar Airways за $96 млрд (це найбільше в історії замовлення в американського авіабудівника на широкофюзеляжні літаки).

Як підсумовує Rest of World, турне Трампа стало "стратегічною передачею технологій, яка може створити нові наддержави штучного інтелекту, а також спрямувати багатства Gulf Oil в американські компанії". 

Борт №1. Чому Штати не можуть зробити новий президентський літак

Бажання президента США Дональда Трампа прийняти від Катару Boeing, який ЗМІ вже прозвали "позолоченим палацом", та зробити його бортом №1 (Air Force One) засвідчує не лише жагу американського лідера до розкоші та його вміння знаходити лазівки в законодавстві для отримання цінних "подарунків", а й цілковите нехтування нецбезпекою. Ця історія також демонструє обмеженні можливості як авіавиробництва, так і створення оборонних технологій у Сполучених Штатах.

Справа в тому, що Boeing 747-8 від королівської сім'ї Катару вартістю $400 млн, має відповідати не лише вподобанням і стандартам розкоші Трампа, а й надважливим вимогам для Air Force One з погляду безпеки і оборони, наголошує американське видання DefenseNews. Такі борти традиційно наділені функціями ситуаційного центру, який дозволить головнокомандувачу керувати військом і урядом США у разі великої катастрофи, включно з ядерною війною. Для прикладу, вони оснащені системами захищеного зв'язку, можуть підзаряджатися у повітрі та мають резервний функціонал. Експерти кажуть, що швидко, за кілька місяців чи навіть рік, переобладнати літак з Катару під ці потреби неможливо (модернізація Boeing 747 згідно з вимогами до президентського літака може затягнутися до 2030-х і коштуватиме багато мільярдів доларів).

Так, Boeing уже багато років намагається зробити заміну чинним двом літакам Boeing 747-200B, що експлуатується як Air Force One з початку 1990-х. Компанія мала поставити два нових літаки 747-8 за програмою VC-25B у 2024 р. Здачу неодноразово відкладали на фоні пандемії, проблем з ланцюжком постачання та інших негараздів. Зрештою дедлайн перенесли аж на 2029 р., коли Трамп вже не буде президентом (хоча зараз розглядаються зміни до вимог, які могли б дозволити здати літаки хоча б у 2027 р.).

Отже, історія із затягнутою побудовою нових літаків для американського президента не тільки пояснює, чому Дональд Трамп хоче прийняти Boeing від королівської сім´ї Катару, а й ілюструє складності "начинення" президентського борту та обмеженість технологіко-виробничих можливостей США.

Настав час прибрати з ринку російську нафту: варіанти від розробника санкцій

Не секрет, що кон´юнктура на глобальному нафтовому ринку, яка грала на руку агресору з часу вторгнення в Україну у 2022 р., нарешті розвертається проти Росії. Якщо раніше західні лідери не наважувалися ухвалити справді жорсткі санкції проти ключової галузі, що живить валютою путінський режим, через очевидний ризик неприйнятного підвищення цін на енергоносії, то зараз ситуація змінилася. Простими словами, у світі побільшало нафти: попит на неї зростає повільніше, ніж пропозиція. Зокрема, про намір країн ОПЕК збільшити видобуток і прогноз помірних цін на нафту до 2027 р. ми писали в минулому випуску рубрики "У світі про економіку".

Логічно постає питання: якщо запроваджувати нові санкції проти Росії, то які саме і наскільки боляче можна зробити агресору? На цьому тижні відповідь запропонував фахівець, який брав участь у розробці цінових обмежень на російську нафту під кінець першого року великої війни. (Тоді країни G7, ЄС та Австралія встановили на неї прайскеп у $60 за барель, що дозволило знизити доходи путінського режиму за збереження доступних обсягів ресурсу на глобальному ринку.) Ерік Ван Ностранд, колишній головний економіст Казначейства США, у статті на WSJ стверджує, що тепер настав час прибрати російську нафту з ринку. І пропонує варіанти, як це зробити.

Перший — знизити верхню планку ціни, той самий прайскеп. Можна навіть до нуля, тобто заборонити бізнесу країн G7 обслуговувати торгівлю російською нафтою за будь-якою ціною. Щоправда, нова судноплавна інфраструктура (так званий "тіньовий флот"), яку Росія побудувала, щоб обійти вже встановлений прайскеп, може обмежити ефективність такого підходу.

Другий — накласти так звані вторинні санкції на всіх, хто купує російську нафту. Ці зусилля могли б могли б очолити США або навіть Євросоюз із Великою Британією без американської підтримки. За розрахунками Ностранда, якщо така стратегія вилучить з ринку хоча б 2 млн баралів на день — чверть російського експорту нафти — доходи Кремля від продажу цього ресурсу впадуть на 20%. А от ціни на бензин у США піднімуться лише на 15 центів за галон (це малопомітно на фоні їх 50-центового падіння за останній рік).

Економіст з "трибуни" провідного ділового видання підводить світових лідерів до висновку, що ціна покарання Росії нарешті стала цілком прийнятною для Заходу. 

Від електромобілів до "держзакупівель навпаки": вісім революційних інновацій

Компанія McKinsey склала список проривних інновацій, які мають забезпечити найбільші темпи економічного зростання у ближчому майбутньому. Перосмислюючи і розвиваючи ідеї Йозефа Шумпетера, аналітики дослідили чотири категорії інновацій: 1) продукту або послуги (нова пропозиція або значне покращення), 2) досвіду (точки контакту та взаємодії з клієнтами, які доповнюють та покращують пропозицію), 3) процесу (новий підхід до розробки, виробництва, дистрибуції або надання пропозиції) та 4) бізнес-моделі (зміна ланцюжка створення вартості, економічної моделі або способу доставки пропозиції).

Аналітики зосередили увагу на восьми революційних інноваціях, що справляють масштабний вплив на економіку, трансформують галузі і мають великий потенціал. Ось ключові тези.

1. Транспорт на електротязі (EVs). Змінюється логістика, видобувна промисловість та інші галузі. Стимулюється розвиток акумуляторних технологій та міського транспорту. Трансформується автовиробництво, бо для створення електромобілів потрібні дещо інші навички. З'являються нові OEM-виробники зі своїми ланцюжками вартості, фінансуванням та післяпродажним обслуговуванням. Електромобілі також прискорюють інновації в системах допомоги водієві і зв´язку. Середньорічна кількість патентів, пов'язаних з електромобілями, становить понад 50 тис. (2020–2024 рр.); прогнозовано попит на них (включно з включаючи акумуляторними, плагін-гібридними та моделями з розширеним запасом ходу) збільшиться у два-три рази до 2023 р.
2. GLP-1-агоністи (glucagon-like peptide-1). Розроблені для лікування діабету 2 типу, GLP-1-препарати сприяють зниженню ваги на 15–20%. Вони можуть суттєво зменшити витрати на охорону здоров'я, знижуючи потребу в лікуванні ожиріння, операціях та паліативній допомозі. Ці ліки змінюють звички в їжі, впливаючи на індустрію споживчих товарів та харчові послуги. Прогнозується, що обсяг глобальних продажів GLP-1-препаратів сягне $100 млрд до 2029 р., а частка населення США, яка їх прийматиме, становитиме 4–5% до 2030 р.
3. Блокчейн. Децентралізовані цифрові реєстри, що забезпечують прозорість, незмінність та захист від втручання, вже трансформують різні галузі, забезпечуючи економічно ефективний спосіб обробки транзакцій і даних. Ключові напрями застосування технології — операції з платежами, облігаціями та цінними паперами. Поточна ринкова вартість "токенізованих" активів оцінюється в $3,5 трлн. Починають "токенізуватися" не тільки цифрові, а й реальні активи (нерухомість, мистецтво, сировинні товари), прогнозована вартість яких зросте з $100 млрд сьогодні до $2 трлн до 2030 р.
4. Цифрові маркетплейси. Такі платформи, як Alibaba та Uber, змінили процес масштабування бізнесу. 7 з 12 найбільших компаній (за глобальною ринковою капіталізацією) — платформні. Прогнозований CAGR цифрових платформ (2024–2030 рр.) — понад 10%.
5. CRISPR. Розробка і процес редагування генів стимулює прориви в біотехнології й фармацевтиці. У поєднанні з геномними та фенотипічними даними технологія дає змогу цілеспрямовано змінювати гени. Це відкриває нові можливості для лікування людей, підвищення стійкості до хвороб і збільшення врожайності. Застосування CRISPR у синтетичній біології може трансформувати виробництво і способи відновлення навколишнього середовища. Щорічно видається понад 8000 патентів, пов'язаних із CRISPR (2020–2024 рр.). Прогнозований CAGR ринку CRISPR на наступні п'ять років — 16–20%.
6. Трансформерні моделі (sequence-to-sequence models) лежать в основі великих мовних моделей (LLM) та генеративного ШІ (genAI). Ця технологія може забезпечити приріст продуктивності на $4,4 трлн, зокрема в обслуговуванні клієнтів, маркетингу, розробці ПЗ та R&D. Прогнозується зростання ринку genAI з $63 млрд до $356 млрд до 2030 р.
7. Фрекінг (гідравлічний розрив пласта) як метод видобутку нафти і газу шляхом закачування рідини під високим тиском у гірські породи дозволив розробляти раніше невигідні ресурси, що зчинило революцію у видобутку, особливо в США, перетворивши їх на експортера енергії. Фрекінг також сприяв зниженню світових цін на енергоносії та змінив торговельні баланси. Обсяг нетрадиційного видобутку нафти і газу (здебільшого фрекінгу) з 2007 по 2024 р. зріс більш як удесятеро. А частка фрекінгу за той самий період у Північній Америці збільшилася з 20% до 75%.
8. Інверсія "витрати плюс" як новий підхід до держконтрактів передбачає, що не уряд спершу робить замовлення на товар і зрештою оплачує певний відсоток понад витрати на виробництво, а самі компанії створюють продукти та виробничі потужності для пропозицій, які, на їхню думку, будуть потрібні державі. Це стимулює інновації та знижує витрати, сприяє залученню венчурного капіталу в оборону та енергетику, відродженню промислових баз і дає можливість швидше виводити продукти на ринки. 

Поведінка брендів і покупців під час війни: дослідження в Україні

Як змінюється поведінка бізнесу і споживачів під час воєнних конфліктів? Як засобами маркетингу компанії можуть підтримувати стійкість суспільства, в якому працюють? Команда західних маркетологів шукала відповіді на ці питання "у полі". Днями вони представили на The Conversation популярний виклад дослідження, проведеного в Україні, про зміни в поведінці споживачів і брендів у зв´язку з російським вторгненням у 2014 і 2022 рр. Проаналізувавши образи брендів і продуктів та глибинні інтерв´ю з місцевими маркетологами і споживачами, дослідники систематизували дані й дійшли кількох висновків — деякі з них для нас очевидні, а дещо стане приводом задуматися.

Отже, в умовах нездатності вплинути на геополітичні події, люди використовують доступні методи боротьби — наприклад, не купувати в агресора. У нашому випадку це бойкоти російських товарів та, навпаки, "байкоти" українських (коли активно купують своє). Тут маркетологи проводять певні паралелі з поточним світовим досвідом заміни американських товарів на місцеві після того, як Вашингтон розв´язав торговельну війну з більшістю країн та поставив під сумнів суверенітет деяких держав, як-от Канади й Данії (Гренландія).

Реакція багатьох брендів також не забарилася. Найчастіше це були фінансові пожертви на підтримку України, виведення бізнесу з Росії, створення нових продуктів або ребрендинг з використанням української символіки, а також активна комунікація в рекламі та соціальних мережах, пов'язана з війною.

Найголовніше, дослідники не просто описують реакції брендів і споживачів, а виявляють способи, якими ті підтримують психосоціальну та культурну стійкість у постраждалому від війни суспільстві. А саме:

1. Використання сатири для послаблення загрози. Українські бренди активно вдаються до гумору та сатири як засобу підняття бойового духу. Наприклад, на ринку є ціла низка продуктів та послуг з "укроп"-тематикою, що стало способом переосмислення образу, спочатку нав'язаного ворогом, та мобілізації суспільства на опір. Споживачі в інтерв'ю відзначали важливість таких брендів для підтримання духу непокори.
2. Національна символіка для зміцнення суспільної єдності. В умовах загрози національній ідентичності бренди активно використовують культурні символи для підкреслення зв'язку з українцями. Національні прапори та елементи вишиванки стали частиною комунікаційних повідомлень багатьох компаній. Наприклад, реклама одного з технологічних брендів із використанням вишиванки та слогану "Еволюція прекрасна" апелювала до Революції Гідності 2014 р. та спільної української ідентичності, побудованої на гідності, свободі та єдності.
3. Популяризація походження товарів. У період між 2014 та 2022 рр., коли торговельні відносини між Україною та Росією ще тривали, українські роздрібні мережі використовували маркування прапорцями для позначення країни походження товарів. Після 2022 р. набуло більшого значення маркування "Зроблено в Україні" (разом з відповідною програмою підтримки споживання товарів внутрішнього виробництва). Отже, навіть коли бойкоти втрачають актуальність через припинення торгівлі, споживачі продовжують використовувати свою колективну силу для підтримки місцевої економіки.

При цьому, на думку споживачів, бренд-активізм та маркетинг, пов'язаний з політичними потрясіннями, дають людям можливість для громадянської реакції. Вони сприймають відповідні ініціативи власників та менеджерів брендів як прояв громадянської позиції.

Дослідники прогнозують, що бренд-активізм та маркетинг, пов'язаний з конфліктами та політичними потрясіннями, ймовірно, розвиватимуться за зростаючим трендом, бо споживання залишається однією зі сфер, у якій люди мають колективну силу. Однак брендам та урядам варто з обережністю покладатися на суспільні настрої. Виробники та ритейлери, запідозрені у нещирості, швидко наражаються на суспільний осуд. Прикладом є критика брендів Unilever та Pepsi за їхню, на думку багатьох, неправдиву заяву про призупинення продажів та виробництва в Росії.