У світі про економіку. Супервитрати НАТО, зірковий "комуніст" із Нью-Йорка та експорт ведмедів

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Посилення НАТО: як зростають військові витрати країн альянсу

Країни — члени НАТО на саміті цього тижня офіційно погодили збільшення витрат на оборону з 2% ВВП до, здавалося б, захмарних 5% ВВП, на чому тривалий час наполягав президент США Дональд Трамп. Але крім загальної суми, надважливі деталі цих домовленостей. Розглянемо їх докладніше. З гідно з декларацією Північноатлантичного альянсу, терміни досягнення цілі — 2035 р, самі ж ці витрати розподілятимуться так:

• 3,5% ВВП — на фінансування основних потреб у сфері оборони і зміцнення потенціалу НАТО: утримання армій, навчання, закупівля озброєнь, розробка військових технологій тощо;
• 1,5% ВВП — на захист критичної інфраструктури, стимулювання інновацій, зміцнення оборонно-промислової бази й забезпечення цивільної готовності.

Особливо відзначимо, що союзники домовилися зараховувати до своїх витрат на оборону військову підтримку України (включно з ОПК). Це суттєво, бо виконати нову норму буде непросто. Тепер фінансування оборонних потреб України наближатиме НАТО і її членів до досягнення високого показника. Поки що жодна країна альянсу не витрачає на оборону 5% ВВП, а вісім союзників навіть не взяли планку в 2% ВВП.

Опублікована нижче інфографіка від Sharwood Media демонструє, як зростали оборонні витрати кожної країни НАТО з 2014 р. до 2024 р. — у більшості випадків фіксується значний прогрес, але темпи все одно неспівмірні з новими планами: в рази збільшили фінансування оборони відносно ВВП лише Польща, країни Балтії, Данія, Північна Македонія, Швеція, Угорщина, Чехія, Словаччина та Люксембург (для порівняння: альянс загалом тепер має підняти "оборонну планку" у 2,5 раза за 10 років).

Оборонні витрати країн НАТО як відсоток від їхнього ВВП у 2014 р. і 2024 р. (попередня оцінка)

Примітно, що саме Польща та Естонія, які відчувають гостру загрозу від Росії, найбільше наростили оборонні витрати (до 4,12% і 3,43% відповідно), а от США навіть трохи зменшили — з 3,71% до 3,38% ВВП. Утім, Штати, з огляду на розмір економіки і армії, звісно, залишаються найпотужнішою силою НАТО, яка робить 66% сумарних витрат альянсу на оборону.

Отже, НАТО, а з ним і значна частина Європи, рухається до рекордних оборонних витрат у цьому столітті. І це будуть справді супервитрати. Але є важливий нюанс. Варто нагадати про те, через що альянс і нарощує військову потугу — протистояння з Росією. В контексті фінансів тут слід розуміти, що агресор може задовольняти власні військової потреби і нарощувати мілітарний потенціал за набагато менші бюджети завдяки менш витратному виробництву. Тому сукупні витрати Європи на оборону, які торік становили $457 млрд і тепер мають неухильно зростати, не повинні розхолоджувати. Європейцям справді доведеться нарощувати військово-промислову базу та злагоджувати свої розрізненні збройні сили. Отже, кратне підняття витрат на оборону, принаймні на рівні країн НАТО, виглядає цілком обґрунтованим. Головне встигнути. 

Критичні мінерали в числах: як США залежать від Китаю

Під кінець тижня президент США Дональд Трамп анонсував, а офіційний Пекін підтвердив домовленості про поліпшення торговельних зв´язків. В обмін на скасування Вашингтоном низки обмежувальних заходів Пекін погодився скоротити терміни розгляду заявок експортерів на постачання до США продукції, яка підпадає під експортний контроль. За цими сухими новинними зведеннями ховається великий козир Пекіна — критичні мінерали, потік яких до США значно обмежився. Схоже, саме цей факт змусив Трампа стишити войовничу риторику у бік китайців. Отже, розглянемо, про що саме йдеться.

Китай має, за визначенням західних ЗМІ, "ударну булаву" проти США, а саме контролює критичні мінерали (метали і неметали), яких бракує американцям для технологічного розвитку. Так, Пекін поступово посилив експортний контроль за рідкісними металами, включно з молібденом і вольфрамом (використовуються в різних продуктах, від лампочок до снарядів), а ще раніше заборонив експорт до США сурми, галію та германію — трьох життєво важливих мінералів для високотехнологічних секторів.

Загалом у Штатах визначають для себе як критичні 50 мінералів, від яких залежать галузі електроніки, відновлюваної енергетики, оборони, транспорту тощо. Ця сировина потрібна для передових технологій, зокрема квантових обчислень, мереж 5G, електромобілів та, звичайно, штучного інтелекту (ШІ). Проблема у тому, що США не можуть себе повністю забезпечити ними, а саме Китай домінує у видобутку і переробці багатьох критичних мінералів, зокрема рідкоземельних магнітів.

Отже, як конкретно виглядає залежність США від свого найбільшого геополітичного суперника:

Частка імпорту мінеральної сировини до США (загалом і з Китаю), %

На цій діаграмі зі звіту Геологічної служби США (USGS) показано відсоток споживання ключових мінералів в США, що задовольняється імпортом, та, зокрема, імпортом саме з Китаю. Так, у середньому з 2020 по 2023 рр. у китайців закупили щонайменше 29 видів мінеральної сировини. І найбільш критична ситуація з ітрієм, листовою слюдою, оксидом алюмінію, а також рідкоземельними елементами, сурмою та арсеном — понад половина імпорту йде з Китаю.

Отже, можна припустити, що США в остаточній угоді підуть на серйозні поступки в обмін на продовження потоків критичних мінералів з Китаю.

Як Перська затока купує лідерство в галузі ШІ

У заголовках останніх тижнів Перська затока згадувалася в контексті повітряної війни між Ізраїлем та Іраном і загрози для потужного водного маршруту постачання нафти. Однак є тема, що стосується технологічної перспективи країн Затоки, яка, напевно, десятиліттями буде на перших шпальтах ділових видань. Щоправда, у фокусі тут буде не нафта, а штучний інтелект (ШІ). І не Іран, а його успішніші сусіди — Саудівська Аравія, Об´єднані Арабські емірати і Катар. У травні ми вже писали, що ці країни, намагаючись зменшити залежність від нафтових доходів, замірилися створити третій глобальний центр штучного інтелекту, після США та Китаю. Сумарно держави Перської затоки пообіцяли виділити близько $2 трлн на проєкти, що охоплюють ШІ-інфраструктуру, напівпровідники, оборону, медицину та енергетику.

Але все тільки починається. Мета визначає напрямок, а шлях ще потрібно пройти. Питання в тому, чи конвертують ці країни свої нафтові доходи в реальні технології, або ж, як пише видання Rest of World, "чи може Перська затока купити собі лідерство в галузі штучного інтелекту?".

Видання поспілкувалося з керівниками технологічних компаній регіону та зробило висновки, що брак талантів, прогалини в законодавстві та потреби масштабувати досвід вимагають нових інституцій, а не лише великих інвестицій. Зрештою важливо перейти від пілотних проєктів до реального впровадження технологій.

Одним з найбільш показових буде кейс будівництва в Абу-Дабі кампусу штучного інтелекту потужністю 5 ГВт (!), який має стати найбільший у своєму роді за межами США. Загалом ОАЕ методично розвиває потенціал в галузі з часу призначення першого в світі міністра штучного інтелекту та впровадження великих мовних моделей Falcon (про них ми також писали раніше). При цьому в усіх міністерствах працює платформа ASK71, що використовує наявні знання для генерування інсайтів та автоматизації робочих процесів, а арабсько-англійські "копілоти" штучного інтелекту оптимізують державні послуги.

Що ж до Саудівської Аравії, то вона зосереджується на таких мегапроектах, як футуристичне місто Неом та нещодавно представлена компанія Humain. У рамках партнерства королівства з Nvidia протягом п'яти років обіцяють побудувати фабрик штучного інтелекту на 500 МВт. Вони будуть працювати на сотнях тисяч графічних процесорів. Королівство також підписало угоду на $10 млрд з AMD, уклало партнерство з AWS щодо спільної ШІ-зони, співпрацює з Qualcomm над ШІ-моделями з арабською мовою.

Своєю чергою Катар зайняв особливу нішу в галузі оборони, авіації та квантових обчислень, уклавши економічні угоди на суму $1,2 трлн. Зокрема, Quantinuum утворила спільне підприємство з Al Rabban Capital для квантових обчислень.

Важливо, що Близький Схід почав торувати шлях до цифрової трансформації через національні стратегії у сфері штучного інтелекту, фінансування від суверенних фондів, а також інституційні реформи ще до того, як турне Трампа привернуло увагу до регіону в цьому контексті. До того ж араби не копіюють усталені моделі, країни Перської затоки розробляють унікальні рамки для ШІ, що відповідають регіональним потребам і культурним вимогам. Суттєві відмінності є й від країни до країни. Так, ОАЕ швидше просуваються в реалізації пілотних проектів, а Саудівська Аравія зосереджується на будівництві об'єктів світового класу.

У Нью-Йорку зійшла нова зірка американських демократів

В американських лівих нова політична зірка. Праймериз Демократичної партії на кандидата у мери Нью-Йорка виграв Зоран Мамдані — 33-річний демократичний соціаліст, мусульманин угандо-індійського походження, який пропонує соціальні політики для широкого кола містян і підвищення податків для корпорацій і найбагатших. Якщо він переможе на виборах у листопаді (а суперниками, ймовірно, будуть чинний мер Арік Адамс як незалежний кандидат і республіканець Кертіс Сліва), то стане наймолодшим мером Нью-Йорка за останні сто років та першим мусульманином на цій посаді. Американські ліберали (хоча й не всі) побачили в ньому надію, тоді як консервативні оглядачі дедалі частіше наголошують, що бізнес Нью-Йорка стоїть перед загрозою авторитарного соціалізму. Найдалі і найгучніше пішов президент США Дональд Трамп, назвавши Мамдані "комуністом-безумцем".

Тим цікавіше розкрити справжні погляди цього харизматичного кандидата в мери, який ставить не тільки на робітників, а й на молодь та інтелігенцію. Його база — це профспілкові працівники, молодші фахівці, власники малого бізнесу та інші мешканці, які стикаються з викликами високої вартості життя в місті. Таке гуртування навколо Мамдані стало можливим, бо за його соціалістичними поглядами не тягнеться шлейф авторитаризму. Варто нагадати, що демократичними соціалістами в США називають себе ті політики, які виступають не за усуспільнення засобів виробництва чи відторгнення права власності (тобто це точно не комуністи), а за поєднання лівих економічних і соціальних політик з демократичними процесами урядування.

Одна з тез Мамдані, яка подобається ширшому колу з поза його прихильників, полягає в особливому розумінні політичної націленості на результат: хочеш збільшення ролі уряду — спершу подбай про його ефективність. "Як людина, яка дуже захоплена суспільними благами та державною службою, я вважаю, що ми, ліва частина суспільства, маємо бути так само захоплені державною досконалістю", — сказав Мамдані у розмові з Дереком Томпсоном, автором бестселера Abundance ("Достаток"), що цієї весни справив значний вплив на політиків-демократів.

А ось основні тези економічної програми Мамдані для Нью-Йорка:

• Замороження орендної плати за житло для всіх квартир зі стабілізованою орендною платою. Планується будівництво 200 тис. одиниць житла протягом 10 років, переважно доступного та побудованого профспілками.
• Створення міських продуктових магазинів, безкоштовний догляд за дітьми в усьому місті та безкоштовний проїзд у всіх міських автобусах.
• Підвищення податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб для мешканців міста, які заробляють понад $1 млн на рік.

Утім, амбітні плани Мамдані стикаються зі значною критикою. Наприклад, ліберальний економіст і популярний блогер Ноа Сміт стверджує, що замороження орендної плати насправді зменшить пропозицію помешкань, обіцяний темп будівництва 200 тис. одиниць житла за 10 років насправді повільніші, ніж у Нью-Йорку 2010-х рр., та й масове відкриття міських продуктових магазинів коштуватиме дорого, а дасть малий результат і зашкодить місцевим підприємцям. З іншого боку, Сміт вважає ідеї Мамдані щодо безкоштовного догляду за дітьми та транспорту корисними, хоча й також дорогими.

Загалом помірні демократи та центристи часто вважають економічні пропозиції Мамдані нереалістичними або навіть шкідливими для бізнесу, побоюючись відтоку капіталу з міста через високі податки. Водночас загаданий вище Дерек Томпсон, який критично аналізує програму Мамдані "зліва", робить оптимістичний висновок: "Демократичний соціалістичний мер, який… полегшує та прискорює приватним забудовникам додавання житлових одиниць, не буде зрадником середнього класу. Він просто стане кращим мером".

Чи стане мером Мамдані невідомо, хоча цілком можливо, бо в Нью-Йорку частіше голосують за демократів. Хай там як, його ім´я не сходитиме з новинних стрічок щонайменше до кінця осені, коли мають відбутися вибори. І не тільки в США, а й навіть у нас: на цьому тижні харизматичний демократ-соціаліст з Нью-Йорка став мішенню для багатьох політичних блогерів з українського сегменту соцмереж.

Експорт диких тварин: як європейці рятують види і екосистеми

Коли мова заходить про міжнародну торгівлю, останнє про що зазвичай думаємо — це експорт-імпорт живих тварин. Однак відповідна стаття є в торговому балансі майже кожної країни. А якщо живі тварини і згадуються в цьому контексті — то мало хто уявляє… ведмедів чи інших диких видів (включно з соколами), замість корів, кіз та іншої худоби.

Утім, європейські країни регулярно торгують дикими тваринами заради відновлення або скорочення популяцій та поліпшення екосистеми, пише European Correspondent. Так, у Словенії забагато ведмедів, які блукають селами, стають причиною тривог та спричиняють суперечки (що робити?) на рівні політиків. Тому словенці експортують частину цих великих тварин до Австрії, Італії, Швейцарії чи Іспанії, де вони потрібні для відновлення популяцій. Ця сама логіка працює і в зворотному напрямку. Так, Словенія успішно врятувала свою популяцію рисей, імпортувавши цих тварин з Румунії.

Загалом транскордонне відновлення дикої природи за допомогою торгівлі — досить поширите явище. Бізони в Румунію завезли зі Швеції. Бобрів у Велику Британію, Францію та Нідерланди повернули з Німеччини та Скандинавії.

Хоча й не все так гладко. На відміну від Словенії, у Словаччині відреагували на нашестя ведмедів видачею ліцензій на полювання і внесенням ведмежатини до меню ресторанів…