"Заморозка" чи 10 років боїв. Як бюджетні прогнози викривають воєнні плани Росії

Росія вичерпує економічний потенціал для ведення війни. Це речення може мати подвійну конотацію, як відома синтаксична загадка "стратити не можна помилувати". Але в цьому випадку доведеться ставити не кому, а радше три крапки…

Отже, почнемо з конотацій. Можна сказати, що Росія вичерпує потенціал для ведення війни у теперішньому часі, тобто "використовує його". А можна й сказати, що цей потенціал не просто "вичерпуюється/використовується", а вже добігає кінця. То як насправді?

Розберемо ситуацію на базі оновленого бюджетного прогнозу РФ на 2023–2028 рр.

"Дари смерті": фінансові джерела війни

Для початку кілька слів про те, звідки взагалі беруться кошти. Ведення війни може бути профінансовано за рахунок різноманітних джерел, що мають різний рівень токсичності для економіки.

Виділимо "дари смерті", тобто джерела фінансування війни, які максимально токсичні для економіки. Якщо використати символічну алюзію на роман про Гаррі Поттера, то "бузинною паличкою", тобто найсильнішим "даром смерті" буде фінансування війни за рахунок розширення дефіциту бюджету, особливо коли він покривається додатковою емісією центрального банку.Токсичні результати тут очевидні: що більше дефіцит — то сильніше інфляція і то більше тиск на національну валюту. Тоді дорожчає імпорт, що додатково підштовхує інфляцію і поглиблює бюджетний дефіцит. Замкнене "коло смерті".

Наступним за токсичністю інструментом фінансування війни є "мантія-невидимка" — підвищення податків. Це також квиток в один кінець, бо збільшення податків тисне на споживчий попит, який і так пригнічено шоками війни.

На третьому місці серед "дарів смерті" — умовний "камінь воскресіння". Це фінансування війни за рахунок збільшення державного боргу, як внутрішнього так і зовнішнього. З одного боку, негативні наслідки цього інструменту проявляються не одразу, як у випадку з двома іншими моделями фінансування війни, які були вказані вище. Але постійне "воскресіння економіки" таким чином дедалі більше перетворює її на своєрідного зомбі. Тобто економіка ніби мала вже "померти" і не один раз, але щоразу "воскресає" за допомогою боргового уколу адреналіну в серце. Це модель "зомбі-економіки".

Наприклад, нарощення внутрішнього боргу — це зростання процентних ставок, яке відсікає від економіки кредитний важіль зростання. Крім того, бюджетний борговий пилосос викачує з ринку капіталу всю вільну ліквідність, забираючи її з реального сектору. 

Збільшення вартості обслуговування державного боргу нарощує розрив між первинним дефіцитом (без врахування таких витрат) з загальним дефіцитом (з урахуванням вартості обслуговування державного боргу). Це вимиває кошти, які держава могла направляти на розвиток сектору ОПК та інфраструктури. Також варто додати, що нарощення зовнішнього боргу створює дуже небезпечні підвалини десуверенізації країни.

Але є й відносно "безпечні" джерела фінансування війни (з усією умовністю цього визначення). Наприклад, за рахунок кредитування з боку банківської системи структурної перебудови економіки, зокрема галузей ОПК, а також через перетік сировинних доходів в бюджет фінансування війни.

Отже, давайте проаналізуємо джерела фінансування війни, притаманні РФ.

Дві групи доходів бюджету

Передусім треба звернути увагу на постійну структурну зміну основних компонентів валового внутрішнього продукту Росії, з чим пов´язаний поділ доходів державного бюджету на нафтогазові та ненафтогазові (несировинні).

Нафтогазові доходи у 2023 р. становили 30,3% від загального обсягу доходів бюджету (або 5% ВВП). Прогнозується, що за результатами цього року вони будуть 23,3% (4% ВВП), а у 2028 р. ще більше зменшаться — до 21,2% (3,5% ВВП).

Тут треба зазначити, що прогнози — це оцінки, які формуються міністерством фінансів РФ, тобто в умовах війни вони не є міжнародно верифікованими. З іншого боку, ми маємо певну кореляцію оцінок, наприклад МВФ та ЦБ РФ. З урахуванням цих застережень будемо аналізувати наявні дані.

Отже, ключовим джерелом фінансування державного бюджету РФ стають ненафтогазові доходи. Якщо у 2023 р. вони становили 69,7% від загальних доходів бюджету (або 11,5% ВВП), то у 2025-му мають зрости до 76,7% (або 13,1% ВВП), а у 2028-му — до 78,8% (також 13,1% ВВП).

Як бачимо, вказані вище частки за період 2025–2028 рр. майже не змінюються. Тобто можна сказати, нова модель економіки РФ знаходить баланс між нафтогазовими та ненафтогазовими доходами бюджету на рівні 20/80.

Оцінимо ці показники в абсолютних числах. З 2023 р. нафтогазові доходи зменшилися на 169 млн руб. (фактично не змінювалися). А ненафтогазові доходи зросли на понад 8 трлн руб. Це і є ключова відповідь на питання, чому РФ може і досі фінансувати війну попри санкції, введені на її сировинний експорт.

Фіскальний перерозподіл ВВП через доходи бюджету (відношення їх до показника валового продукту) під час війни майже не змінюється і становить 16–17% (пік тут був у 2024 р. — понад18%).

З доходами розібралися: Росія дедалі більше стає закукленою в собі економічною автаркією. Така собі іранізація економічної моделі під впливом жорсткого зовнішнього "екрану санкцій". Ця модель якраз і характеризується поступовим зменшенням частки нафтогазових доходів в структурі загальних доходів бюджету (під впливом санкцій, нафту і газ важче і важче продавати, а покупці вимагають суттєвих знижкок), а також не дуже значними темпами зростання ВВП. Варто сказати, що у 2023–2024 рр. ВВП РФ зростав на рівні вище 4%, але в той же час можна прогнозувати, що цьогоріч відбудеться гальмування цих темпів із виходом зростання ВВП на плато можливостей (1,5–2,5% на рік).

Дефіцит і сировинні доходи

І тут ми переходимо до структурного балансу (бюджетний термін РФ), або до дефіциту бюджету (за міжнародною класифікацією). Цьогоріч він очікується на рівні 2,8 трлн руб. (див. табл. вище), хоча, за деякими оцінками, може підскочити до 3,5 трлн руб. У першому випадку — йдеться про 1,3% ВВП. Нагадаємо, під час великої війни цей показник (крім 2022-го), перебував на рівні менше 2% ВВП.

На майбутнє російський мінфін малює взагалі пасторальну картину — нульовий структурний дефіцит, який вкрай потрібен Банку Росії передусім для скорочення інфляції. Тобто центробанк вже бачить обмеженість такого інструменту придушення інфляції як надвисока ключова ставка і планує досягти бажаного за рахунок дій уряду — скорочення дефіциту федерального бюджету до нуля. Але це той випадок, коли такі прогнози радше реалізовані не будуть: під час війни бюджет РФ перебуватиме хоч і не в критичному, але дефіциті.

Ключова ставка ЦБ РФ у 2022–2025 рр.

Водночас Росія може камуфлювати реальний дефіцит за рахунок перетоку сировинних доходів в фінансові ресурси війни: за період 2022–2025 рр. федерація отримала майже $1 трлн доходів від сировинного експорту, тоді як витратила на війну приблизно $500–600 млрд, тобто вдвічі менше.

Прихована "діра" в бюджеті: з чим пов´язані витрати на війну

А який реальний дефіцит міг би бути в бюджеті РФ у випадку відсутності експорту нафти та газу?

Так званий "ненафтогазовий баланс" становить 12–14 трлн руб., або $120–140 млрд (якщо брати середній курс на рівні 100 руб./$). Іншими словами, йдеться про 5–7% ВВП, і це вже більше схоже на реальну картину. Таким чином, навіть у випадку повного блокування експорту нафти та газу, дефіцит федерального бюджету РФ становив би до 7% ВВП, або $140–150 млрд на рік. Дуже промовистий факт: ненафтогазовий дефіцит, можна сказати, дорівнює витратам РФ на війну. Мова про ті самі $140–150 млрд на рік.

Навряд чи це може бути простим збігом. Найімовірніше, саме такі показники закладені в параметричні дані економічної моделі РФ для ведення війни навіть в умовах майже повного блокування експорту нафти та природного газу.

Звісно, лінійної трансформації тут немає, бо повне викреслення сировинного експорту з економічної моделі привело б до суттєвого переформатування як платіжного балансу, так і бюджетного. Тобто для оцінки всіх впливів потрібні складні економетричні моделі. Скоріше за все, йшлося б про збільшення ненафтогазового балансу до 10% ВВП.

Фінансові прогнози і воєнні плани

Наші висновки певним чином підтверджує і структура фінансування дефіциту бюджету РФ. Якщо у 2023 р. там використовували для цього додаткові нафтогазові доходи на рівні приблизно $30 млрд на рік, то у 2025 р. цей показник вже від’ємний (що свідчить про використання коштів так званого резервного Фонду національного добробуту), хоча й лише на рівні лише -78 млн руб.

У 2027–2028 рр. процес використання коштів ФНБ збільшиться до 340–780 млн руб. (хоча у 2026 р. планують взяти тільки 38,5 млн руб.). Це свідчить про те, що в РФ не очікують зміни санкційних обмежень, ба більше, закладають у прогноз їхнє посилення, наприклад за рахунок приєднання до санкцій деяких країн Глобального Півдня.

Такі прогнози можуть свідчити й про те, що РФ закладає можливість циклічного характеру війни: короткочасна "заморозка" у 2026 р. — і потім знову активізація з піком, який припаде на 2028 р. А це, як ми знаємо, рік виборів президента США, коли або можуть бути "зацементовані" на вісім років при владі республіканські еліти (навколо Джея Ді Венса), або прийдуть до влади демократи.

Які ж джерела доходів буде використовувати РФ протягом цього періоду? Державні позики (це суто внутрішні) — на рівні $20–60 млрд щороку, причому пік такого фінансування припадає на 2025-й, і потім, після паузи, залучення боргів зростуть у… 2028 році (що підтверджує викладену вище версію перебігу війни). Державні та бюджетні кредити будуть у сальдовому значенні погашатися, що свідчить про переключення джерел фінансування війни з кредитних на боргові.

Водночас відношення державного боргу до ВВП буде залишатися на досить низькому рівні. Хоча наша теза про збільшення цього джерела у структурі фінансових ресурсів війни підтверджується: відношення "борг/ВВП" все-таки зросте з 14,5% у 2023-му році до майже 20% у 2028-му (у 2025-му — до 17,7%).

Очікується збільшення частки внутрішнього боргу у загальній борговій структурі до 88% у 2028 р. (відповідно частка зовнішнього боргу скоротиться до 12%).

Загалом кожні 10% відношення державного боргу до ВВП — це умовно $200 млрд додаткових боргів або понад один рік фінансування війни.

Якщо взяти за критичний рівень боргового навантаження показник у 100% (борг/ВВП), то у РФ за нинішнього обсягу валового продукту є можливість залучити $1,6 трлн нових боргів — а це фінансування понад 10 років війни.

Звісно, виникає питання "а хто дасть"? На світових ринках капіталу такі гроші Росії не дадуть, а на внутрішньому ринку їх приблизно утричі менше — максимум $500 млрд за 10 років.

З іншого боку, чи може, наприклад, Китай за потреби надавати РФ щорічно $100 млрд кредитів в еквіваленті під заставу природних ресурсів? Звісно, поки що цей сценарій не розглядається, але якщо в таких джерелах фінансування виникне потреба для РФ, чи позичить Пекін такі гроші Москві? Залишимо це питання без відповіді.

Від "бензоколонки" до "радянського цеху"

Отже, російська економіка поступово виходить на плато своїх можливостей розвитку, зіткнувшись з такими "обмежувачами" швидкості зростання як санкції, дефіцит на ринку праці, проблеми з доступністю нових технологій, обмеженість в джерелах капіталу.

Якщо згадати моделі розвитку РФ, які були сформульовані російським міністром Андрієм Білоусовим, то зараз економіка ворога поступово відходить від сировинної моделі, вплетеної в глобальний розподіл праці (як було на початку нульових) і через форму "сировинного аутизму" переходить до моделі автаркії з низькими темпами розвитку.

Ключовий вибір тут: баланс між інвестиціями держави в продуктивність праці (технічна освіта, наука) і витратами на війну. На найближчі роки РФ, схоже, зробила вибір на користь війни, отже, різких зрушень у контексті продуктивності праці не відбудеться. А як відомо з теорії стадіального розвитку, без цього етапу неможливий і перехід на наступний щабель — технологічний.

Водночас наявні параметричні моделі, найімовірніше, збережуть можливості РФ продовжувати війну на горизонті мінімум 8–10 років. Складності тут полягатимуть здебільшого у заміні відносно "безболісних" джерел фінансування війни на більш токсичні, що можуть призвести, наприклад, до нового формату відносин з Китаєм (фактор КНР стає в цьому контексті чи не вирішальним).

Утім, розглянуті особливості розвитку Росії вимагають повного перегляду поточної санкційної моделі, яка базувалась раніше на сприйнятті її як "країни-бензоколонки". Усе вже далеко не так просто. РФ радже можна назвати "радянським цехом виробництва" на доступних природних ресурсах, відносно дешевій енергії та контрабанді технологій.