Народись у пілотці, поховайся у пакеті: чим жив Запорєбрік на тижні

Росія взагалі – країна оксюморон (тільки не плутайте з опальним репером Оксимороном, він з неї виїхав з початку повномасштабної війни) Оголошує готовність до безумовного перемир'я, але одразу викочує список умов.

"Денацифікація, демілітаризація, Кримнаш" – Кремль здув пил зі старих хотєлок, аби не реалізовувати "безумовну" готовність до припинення вогню. У Москві під акомпанемент гучної смерті генерала Москалика ошивається спецпосланець Дональда Трампа — Стівен Уіткофф.

Поки підрива Москалика, за яким плакатимуть хіба що білі тапочки, московські лазні просто горіли, а відвідувачі звідти вибігали в гумових тапочках. Декому навіть вдалося одягнутися. Російське із серії "Якщо ваші вихідні не проходять таким чином — навіть не думайте мене кликати".

Тим часом "потягушки переговорної гуми" вже відверто не подобаються ані Дональду Трампу, ані його соратникам по Республіканській партії. Трамп обирає як рольову модель українського експрезидента-втікача Віктора Януковича, часів його безсмертного "Астанавітєсь!" (з певними мовними особливостями, звісно), і звертається із цією претензією до Володимира Путіна. І тепер уже сам каже, що його на-ду-ли.

Його однопартієць Джон Кеннеді (але не той) був не менш поетичним: запропонував господареві Білого дому буквально пустити Володимира Путіна разом із Росією на корм рибкам. Пропозиція чудова, аби рибки не гидували КДБ-шником під псевдонімом "Моль".

"Комсомольська правда" спробувала пояснити такий поворот сюжету демонічними проявами президента України Зеленського. Це "комсомольці" цитують мракобіса Сергія Маркова, якого російська пропаганда досі чомусь називає "політологом".

І знову жодних доказів, але вже добре. На цей раз ми старині Маркову допоможемо: ось йому фото демонічного Зеленського.

Президент України зібрав роги, копита та інший реквізит часів номерів "Студії Квартал 95" – і давай охмурювати Трампа у Соборі Святого Петра у Ватикані.

Саме час нагадати Сергію Лаврову про необхідність "десатанізації" України за методичками ради безпеки Росії. Хоча постривайте, вони самі вербально озвучують, що в Сумах – місті-свідоцтві чергового військового злочину росіян – 13 квітня святкували "вербальну неділю".

Загалом російські пропагандони пропонують жителям України "померти", ось тільки у самих росіян це виходить набагато краще. Наприклад, письменник Анатолій Гончар (спеціалізувався на книжках про "бравий" російський спецназ) дуже послідовний у виконанні наказів. А ще послідовніші сили оборони України. Світ врятували і від окупанта, і від тонн графоманської макулатури, яку він продукує.

До речі, той же Гончар свого часу написав повість "Ангел-охоронець", але останній, очевидно, від свого літературного батька відмовився.

Поки що приходять у світ мілітаризовані російські немовлята. Костюм Адама легким рухом руки акушерки замінюється плащ-наметом на голе тіло та пілоткою на голову. Згодом до майбутнього гарматного м'яса додаватиметься чорний пакет і, як фінал, труна.

І що характерно: наближається день перемоги, який у Росії все ще відзначають 9 травня. Це окрема тема на майбутнє та окреме відділення у психіатричній лікарні. Але російський заступник гауляйтера окупованої Нової Каховки Віталій Гура привітання з цього приводу вирішив записати заздалегідь, показавши ступінь убоготості як свого словникового запасу, так і почуття гумору.

Інших подібних українських міньйонів руского міра у нас для вас поки що немає. Адже колись закадрові діалоги політиків набували воістину тарантинівські розмахи і розліталися на легендарні цитати, як у тодішніх "регіоналів" Михайла Добкіна і нині покійного Геннадія Кернеса. Втім, ті свої безсмертні "Ліцо у тєбя злоє – зуби скалиш" народжували ще в українському правовому полі, а у Гури і текст по-дибильному написаний, і букви читати він погано пристосований у принципі.