Міністр агрополітики Віталій Коваль про експорт до ЄС без "торговельного безвізу", новий рівень доступу до Китаю і стратегічну ставку на переробку

— Від 5 червня втратив чинність "торговельний безвіз", який передбачав скасування мит і квот на український експорт до Євросоюзу. Тепер ми повертається до системи відносин з більшими обмеженнями. Зокрема, йдеться про врахування занепокоєнь деяких країн – членів ЄС у зв´язку з імпортом агропродукції з України. Які галузі аграрного сектору найбільше постраждають від скасування "торговельного безвізу", і як це вплине на експорт?

— За результатами моделювання, потенційні втрати валютної виручки України можуть сягнути приблизно від $0,8 млрд до $3,5 млрд, що призведе до падіння ВВП України на 2,5% (нівелюючи прогнозоване зростання на 3,6% у 2025 р.), скорочення сільськогосподарського виробництва на 7,7%, зниження харчової промисловості на 4,0%, зменшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів на 4,2%, скорочення доходів працівників на 1,7%.

Макроекономічний шок матиме мультиплікативний ефект на суміжні галузі, як-от хімічна промисловість (-13,0%), виробництво автотранспортних засобів (-13,5%), виробництво машин, устаткування й обладнання (-5,2%), постачання електроенергії та газу (-2,1%).

Найсильніше постраждають ті, хто найбільше везе: йдеться про м'ясо птиці, яйця, цукор, мед, пшениця.

— Чи передбачено якийсь перехідний період для українських експортерів?

— Єврокомісія ухвалила дію квот від 2021 р. у частині 7/12. Це означає, що частина продукції буде продовжувати їхати без мит, поки не вичерпають квоти, як швидко це станеться — залежить від ринку. Ми розраховуємо, що такої кількості продукції має вистачити до кінця вересня всім виробникам і ставимо за мету ще до кінця липня провести переговори та затвердити нові умови, що будуть базуватися на Повній та всеохоплюючій угоді про зону вільної торгівлі (ПВЗВТ). Які це будуть умови, визначиться під час переговорів.

— Чи планує Україна ініціювати політичний діалог з Євросоюзом щодо продовження або оновлення "торговельного безвізу"?

— Мінагрополітики з Мінекономіки щотижня проводять переговори в Брюсселі, щоб якнайшвидше погодити найкращі можливі умови експорту.

— Яку роль може відіграти аграрна дипломатія в переговорах з ЄС для балансування інтересів українських агроекспортерів і фермерів країн – членів ЄС?

— Під час робочих поїздок до країн Євросоюзу наголошую: рішення щодо торгівлі між Україною та ЄС після 5 червня має бути збалансованим, взаємовигідним і сприяти стабільності для фермерів та споживачів по обидва боки кордону. Важливо, щоб експорт української агропродукції до Євросоюзу був безперервним і прогнозованим.

Працюємо над тим, щоб нове рішення враховувало як економічні реалії України, так і чутливі моменти для європейських ринків. Зараз у робочих групах напрацьовуємо майбутній режим торгівлі.

— Яке значення країн ЄС як ринку збуту для українського сільського господарства? Що, куди і на які суми/об'єми Україна експортує?

— На моє переконання, запровадження преференційного доступу до ринку ЄС відіграло ключову роль у підтримці економічної стабільності України в умовах повномасштабної війни та стало ефективним інструментом макроекономічної стабілізації.

Торік агропродовольчий сектор України згенерував 17,5% ВВП країни та забезпечив 59,3% ($24,7 млрд) валютних надходжень від експорту товарів. Після початку повномасштабної війни експорт агропродукції до ЄС набув критичного значення для української економіки: частка ЄС зросла з 27,7% ($7,7 млрд) у 2021 р. до 51,8% ($12,77 млрд) у 2024 р.

Аграрний сектор став одним із найбільших платників податків: 49,4 млрд грн (11% від загальних податкових надходжень) до місцевих бюджетів та 129 млрд грн (7,5%) — до держбюджету у 2024 р.

Тож надання лібералізованого доступу до ринку ЄС істотно зменшило необхідність у додатковому фінансуванні українського бюджету, бо забезпечило стабільні податкові надходження від експортоорієнтованих агропідприємств.

Я хотів би відзначити, що преференційний доступ українських товарів приніс вигоду і європейській стороні. Скажімо, за даними Єврокомісії, український імпорт сільськогосподарської продукції допоміг сповільнити продовольчу інфляцію в ЄС, яка у серпні 2022 р. досягла піку в 14%. Європейські виробники отримали доступ до стабільних поставок сировини та кормів, що сприяло зниженню собівартості їхньої продукції та відновленню після спалахів пташиного грипу та інших хвороб.

Протягом останніх трьох років відбулася суттєва інтеграція агропродовольчих систем України та ЄС, що створило глибоку взаємозалежність та синергію, яка виходить далеко за межі простого торговельного обміну.

— Які ринки за межами ЄС експортери можуть активізувати для перенаправлення експорту?

— Як я уже казав, у 2024 р. понад половина всього експорту агропродукції з України — а саме 52% — припала на країни Європейського Союзу. Найбільшими імпортерами стали Іспанія ($2,7 млрд), Нідерланди ($1,6 млрд), Італія ($1,3 млрд) і Німеччина ($1,2 млрд). Але, крім країн ЄС, найбільш розвинутими експортними напрямками для аграрної продукції з України є Близький Схід (із загальним обсягом експорту в $3,5 млрд), країни Африки ($2,6 млрд), Південно-Східна Азія ($2,2) та Азія ($1,8 млрд). Для великої частини країн з цих напрямків дуже гостро стоїть питання продовольчої безпеки, отже, поставки продовольства з України в ці регіони мають стратегічне значення — подолання голоду.

Ми працюємо над виходом на нові ринки. У планах на 2025 р. вийти на 31 новий ринок, зокрема в країнах Африки, Близького Сходу та Китаю.

— Що потрібно для досягнення цієї мети?

— По-перше, сприяти збільшенню експорту контейнерними перевезеннями з Одеських портів, що дозволить використовувати контейнери з рефрежираторами і таким чином дасть змогу експортувати певні групи товарів, як-то курячі яйця, на ринки Східної Азїї.

По-друге, забезпечити відкриття додаткових ринків для української агропродукції.

По-третє, поглибити співпрацю в агросекторі з країнами центральної та південної Африки, що має створити передумови для збільшення ринків нашої агропродукції в країнах цього регіону

Перехід України від аграрної до агроіндустріальної країни, глибинна переробка, виробництво продукції з доданою вартістю, відкриття нових ринків — це головні пріоритети Мінагрополітики.

Перед нами стоїть завдання перейти від сировинної моделі економіки до моделі з доданою вартістю. Сьогодні український агроекспорт — це $24,5 млрд в рік. А агроекспорт Італії, наприклад, це $69 млрд, Польщі — $56 млрд. Чому так? Тому що середня ціна тонни, яку ми експортуємо, — $309. А в Італії — $2670 за тонну, в Польщі — $1560. Тому що вони переробляють продукцію і експортують її з доданою вартістю, а ми продаємо за кордон зерно, майже не переробляючи його.

— Як і за рахунок чого можна збільшити частку готової продукції в агроекспорті?

— Український агропромисловий сектор має значний нереалізований потенціал у нарощенні експорту продукції з доданою вартістю. Якщо ми говоримо, які товари стануть рушіями зростання експорту, то це передусім два напрямки: продукція переробки та продукція тваринництва. За першим напрямом ми ще маємо значний потенціал збільшення переробки олійних культур. Наприклад, сої і ріпаку у нас сьогодні переробляється 20–30%, а можемо рухатись до 100% переробки (як із насінням соняшника). Також бачимо збільшення переробки зернових на борошно і крупи і, відповідно, експорт. Є стабільний і може зростати експорт молочної продукції. У тваринництві будуть зростати м’ясо, птиця та яйце, а також є величезний нереалізований потенціал в яловичині. Тут, як і в розвитку біоетанолу, є можливість суттєвого прориву.

Загалом, ціна тонни експорту української аграрної продукції зросла. Якщо торік вона становила $315, то цьогоріч у травні збільшилася до $433. В основному за рахунок біоетанолу.

Зокрема, нещодавно ми підписали важливу угоду з Китайською Народною Республікою, яка відкриває для України нові можливості. Вперше за понад п’ять років узгоджено ветеринарно-санітарні вимоги щодо експорту до Китаю водних продуктів дикого вилову та гороху. Це результат спільної роботи Мінагрополітики, Держпродспоживслужби, асоціацій. Для наших виробників — це доступ до одного з найбільших споживчих ринків світу. Для України — збільшення валютних надходжень, диверсифікація експорту і зміцнення присутності в глобальних ланцюгах постачання.

Китай — важливий партнер, але ми працюємо ширше. Збільшується експорт у країни Південно-Східної Азії: Малайзія, Індонезія, Бангладеш. Маємо стабільне зростання понад 30% на рік по деяких ринках. І ми далі розширюємо цю присутність, бо українське продовольство потрібне.

Звісно, є виклики. Ринки Азії мають складні й жорсткі регуляторні вимоги, зокрема у сфері безпеки харчових продуктів. Це означає потребу в ретельній підготовці, сертифікації, узгодженні документів.

Сьогодні Україна забезпечує не лише внутрішню, а й зовнішню продовольчу безпеку. Один гектар української землі може прогодувати 18 людей. А загалом український аграрний сектор забезпечує продовольством понад 400 млн людей у світі. Україна входить до десятки найбільших експортерів за деякими культурами. Наприклад, це зернові, насіння олійних, плоди.

— Чи готова до цього логістична складова (Чорне море, Дунай)?

— Усе стабільно: 90% аграрного експорту України проходить через Одеський порт та Дунайські порти. До повномасштабного вторгнення було 94%.

— Який у нас потенціал внутрішньої переробки агропродукції? Яких заходів можна вжити, щоб мінімізувати залежність від сировинного експорту в умовах нових/старих торгових бар’єрів? Є ж історично вдалі приклади, як-от з " соняшника в олію" чи "з кукурудзи в біоетанол". Де ще Україна може використовувати агросировину для створення складніших продуктів, що й позитивно вплине на структуру експорту, і зніме навантаження з логістики? Які можливості міністерства й уряду загалом у сприянні цьому процесу?

— Повторю, що мета Мінагрополітики — перетворити Україну з аграрної на агроіндустріальну країну. Для цього важливо трансформувати український агросектор в галузь з високою доданою вартістю. Саме тому розвиток агропереробки такий важливий. Адже це про створення нових продуктів, робочих місць та зміцнення економіки країни

Попри руйнівний вплив війни — окупацію територій, замінування полів, знищення логістики — наш аграрний сектор вистояв і демонструє неймовірну стійкість, а агропереробка стає ключовим драйвером його відновлення. Так, за результатами 2024 р. харчова промисловість зросла на 6,4%, випередивши середні темпи зростання всієї переробної промисловості (5,3%).

Україна має можливість переробляти до 50 млн т врожаю щороку, що, за попередніми оцінками, потребує близько 15 млрд грн інвестицій. Реалізація цього потенціалу дозволить значно збільшити валютні надходження та створити нові робочі місця.

—  Як розкрити цей потенціал?

Для досягнення цього ми зосереджуємося на кількох стратегічних напрямках.

По-перше, це повна вертикальна інтеграція, локалізація виробничих процесів та ефективне імпортозаміщення на внутрішньому ринку, що має економічний потенціал у $4,2 млрд.

По-друге, активний розвиток тваринництва та виробництво харчових продуктів з високою доданою вартістю. Йдеться про білки, спеціальні жири, глютен, сучасну молочну та м'ясну продукцію.

По-третє, становлення України, як бренду: "Купуй українське". Щоб стати великим постачальником продукції для торговельних мереж Європейського Союзу. І приклад уже є — старт відповідної ініціативи в Швеції.

Ми маємо зосередитися на повній переробці вторинних відходів агровиробництва з метою виробляти 10 млрд м³ біометану. Розвиток біоенергетики — це наш прямий шлях до зміцнення енергетичної незалежності країни та забезпечення сталого розвитку галузі.

Також важливо розвивати органічне виробництво, готову органічну продукцію, що набирає дедалі більшої популярності в Європі та світі. Наприклад, в Україні торік було вироблено 240 тис. т біоетанолу, в 2025 р. прогнозується 460 тис. т, а вже в 2026 р. — до мільйона тонн.

Наша країна не має великого нафтовидобутку. Тому точно маємо рухатися до збільшення частки біоетанолу в бензині. Прикладом має бути Бразилія, яка є світовим лідером у використанні біоетанолу для транспорту. Приблизно 20% автомобільного пального в цій країні — біоетанол, вироблений з кукурудзи або цукрової тростини. Крім того, велика частка сільгосптехніки в цій країні працює на біопаливі.

З міжнародними партнерами продровжуємо обговорювати можливість реалізації біоенергетичних проєктів в Україні. Зокрема, йдеться про виробництво біоетанолу та створення технологічного центру з виготовлення двигунів для сільгосптехніки й іншого обладнання.

Крім біоетанолу, в Україні має вироблятися біодизель. Його основою є рослинна олія, тому побудова біодизельних заводів дозволить задіяти до переробки надлишки олії в Україні. Виробництво біодизелю — складний і дорогий проєкт. Але я сподіваюся, що хтось з операторів паливного ринку цю ідею підхопить і зробить, бо це про нашу енергонезалежність.

Україна щороку імпортує майже 8 млн т нафтопродуктів, з них третину споживають аграрії. Ми маємо розвивати циркулярну економіку, заміщуючи частину імпорту продуктами агропереробки.

Станом на грудень 2024 р. ця галузь залишається експортоорієнтованою через низький рівень внутрішнього споживання. Експорт біоетанолу демонструє стабільне зростання із середнім річним приростом у 80% за період 2017–2024 рр. Основними напрямками продажу за кордон є країни Європи, серед яких Литва (70%), Польща (10,3%), Швейцарія (5,8%) та Латвія (5,8%). Конкурентні переваги України на європейському ринку — це аграрний потенціал, що забезпечує дешевшу сировину, та вигідне географічне розташування, яке зменшує витрати на логістику.

Україна вже робить впевнені кроки у розвитку виробництва біометану. Цього року відкриються виробництва на 111 млн куб. м біометану. Я думаю, що це лише початок, бо наш потенціал виробництва оцінюється в майже 22 млрд куб. м на рік.

У нашій країні є базові умови для розвитку сектору біометану. Ухвалено необхідне законодавство, створено реєстр біометану і систему гарантій походження. Працюють державні програми підтримки: закон про допомогу інвестиційним проєктам від 12 млн євро. Біометан — це ефективне використання сільськогосподарських відходів і побічної продукції для створення товарів із високою доданою вартістю. І найважливіше — це енергетична незалежність. Тому розвиток біоенергетики — серед пріоритетів Мінагрополітики.

— Які, на Ваш погляд, об'єктивні перепони сьогодні стримують розвиток переробки в Україні і як міністерство планує або хотіло б їх усунути?

— Залишаються актуальними загрози збройної агресії та її наслідки для агропромислового бізнесу.

Суттєві інфраструктурні втрати, особливо у регіонах, які окуповані чи знаходяться у прифронтовій зоні. А для їх відновлення чи відбудови потрібні значні інвестиції. Відповідно, є потреба у збільшенні дешевих кредитів.

Ще одна проблема полягає в тому, що у значної частини українських переробних підприємств немає фінансових можливостей для поліпшення технологій до рівня підприємств у провідних економіках. А це питання конкурентних переваг у виробництві, зберіганні та транспортуванні харчових продуктів.

І останнє, спостерігається низька забезпеченість професійними кадрами, насамперед технічних спеціальностей, бо понад 200 тис. українських аграріїв змінили плуги на зброю і нині захищають свою землю.

— Ви заявляли, що на українському ринку агропродукції потрібне імпортозаміщення. Тобто бажано спочатку забезпечувати внутрішнє споживання, а потім експортувати сировину, що залишається. Що робиться в цьому напрямку?

— Мінагрополітики ініціювало політику імпортозаміщення та підтримку вітчизняного виробника. І вже перші кроки в цьому напрямку зроблені. Наприклад, нещодавно Державна установа "Генеральна дирекція державної кримінально-виконавчої служби України" провела аукціон з закупівлі рибної продукції вітчизняного виробництва на платформі Prozorro. Йдеться про заміщення імпортованої продукції національними продуктами харчування для осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах та таборах для військовополонених.

Це вже другий подібний кейс: у квітні закуповували рибу для Збройних Сил України. Тепер — для державних установ Мін’юсту. Це не просто про контракти. Це про продовольчу безпеку, економіку, робочі місця. І, головне, — про здатність країни забезпечувати себе самостійно.

До речі, закуплена риба пройшла випробування на безпечність та ДСТУ. Вона має високу якість. Ще одне підтвердження, що українська продукція відповідає високим європейським стандартам.