• USD 29.3
  • EUR 30.5
  • GBP 35.9
Спецпроєкти

Сергій Згурець: Росія не ризикне розміщувати ядерну зброю в Білорусі

Про те, як Росія мілітаризує Білорусь та яким чином Україні варто відповідати на загрозу з півночі, "ДС" поговорила з військовим експертом Сергієм Згурцем

Сергій Згурець
Сергій Згурець / УНІАН
Реклама на dsnews.ua

"ДС" Останнім часом від керівництва Білорусі звучать мілітаристські заяви аж до готовності розмістити на своїй території російську ядерну зброю. Яка вірогідність такого розвитку подій і що у відповідь буде робити НАТО, крім висловлювання глибокої занепокоєності?

С.З. Розміщення на території Білорусі ядерної зброї — питання скоріше політичне, ніж практичне. Нагадаю: коли, умовно кажучи, підписувався Будапештський меморандум, Білорусь і Казахстан стали учасниками договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це означає: не розробляти, не отримувати, не розміщувати ядерну зброю на своїй території.

Відповідаючи на питання, чи може Білорусь отримати ядерну зброю — я скажу скоріше ні, ніж так, тому що це навіть не в інтересах Росії. Проте, не виключений варіант, що на території Білорусі можуть базуватися російські бомбардувальники, що є носіями ядерної зброї, або будуть певні зразки озброєння, яке може нести ядерну бойову частину. Але й це буде порушенням договору про нерозповсюдження ядерної зброї, і "червоною кнопкою" буде керувати Москва.

"ДС" Вже є приклади розміщення на території Білорусі російської наступальної зброї і озвучуються плани на майбутнє. Про що говорить нам номенклатура таких озброєнь і чи зростає ймовірність сценарію нападу на Україну з боку Білорусі?

С.З. Росія розглядає Білорусь як військовий плацдарм для впливу на всю Європу, тому що бомбардувальники, які, умовно кажучи, сідають на летовищі в Білорусі, оснащені крилатими ракетами великої дальності. Вони мають можливість впливати на об’єкти НАТО зі значно ближчих відстаней, ніж вони б діяли з території Росії. Те саме стосується "Іскандерів", які зможуть нанести удари по об’єктах у тій же Польщі, де розміщенні стратегічно важливі бази протиракетної оборони. А розміщенням комплексів С-400 вони створюють так звану "парасольку безпеки" над Білоруссю, яка суттєво ускладнює використання тактичної чи будь якої іншої авіації НАТО.

Тобто розміщення наступальних озброєнь, до яких ми відносимо стратегічну і тактичну авіацію з крилатими ракетами, і ОТРК, і системи ПВО, дійсно висуває вперед певний силовий рубіж Росії. Сам Лукашенко дійсно зацікавлений у будь-яких варіантах здійснення військової співпраці з РФ, хоча, повторюся, це стратегічно набагато важливіше для Росії.

Разом з тим, нинішня войовнича по відношенню до України риторика Лукашенка є відлунням залежності Білорусі від Росії. Звісно, Україна має враховувати нову небезпеку з боку Білорусі, планувати захист в тому числі і з цього напрямку. Військові враховують будь який варіант, спираючись на появу нових військових загроз. Але це не означає, що Білорусь і Росія будуть обов’язково діяти військовим шляхом. Я думаю, РФ буде використовувати економічні, енергетичні і політичні чинники, аби домогтися свого.

Реклама на dsnews.ua

"ДС" Чи потрібно нам зміцнювати українсько-білоруський кордон, змінюючи місця базування наших воєнних частин, щоб знизити вірогідність воєнних провокацій з території Білорусі? Якщо так, то яким чином?  

С.З. Я не хотів би, щоб ми насаджували логіку протидії за рахунок використання підрозділів ЗСУ в тих чи інших загрозливих напрямках. Прямий кількісний підрахунок показує перевагу ворожих сил на кордоні з Україною, а варіант перекидання наших підрозділів з інших напрямків на білоруський кордон є тупиковим шляхом. Уже сьогодні ми балансуємо на межі системи оборони і можливостей держави, Міністерство оборони має ставити на більш гнучкі варіанти оперування силами і засобами, звертати увагу на можливість маневру — наприклад, ракетними силами і засобами. Не закопуватися, а шукати саме тактичні способи гнучкого реагування на загрозливих напрямках. Але також треба не забувати, що не армія веде війну з противником, а держава і суспільство.

"ДС" Чи здатна Україна якісно організувати територіальну оборону? Чого для цього не вистачає сьогодні, оскільки ми не бачимо гарного прогресу в цьому напрямі?

С.З. Рішення по руху спротиву та територіальній обороні дещо запізніле, треба це пришвидшувати. Має бути підвищена мотивація і створені чинники, коли не лише військовий резерв, але й інші прошарки громадян будуть залучені до територіальної оборони, тому що це надзвичайно важливий компонент побудови системи оборони, не менш важливий, ніж кількість зброї. Тому що війна починається, але не завершується операціями, які можуть ворогу здаватися вдалими на першому етапі. Потім починається війна на виснаження, перевага полягає у знанні території і готовності народу захищати її, це має вийти на перший план. 

ЗСУ в нинішньому стані спроможні нанести ворогу втрати, військові до цього готові та вмотивовані, але тепер постало питання вмотивованості суспільства. Треба розуміти, що з початком бойових дій ми також маємо діяти на території ворога, знищувати логістичні зв’язки їхніх підрозділів, які забезпечують війська агресора паливом, боєприпасами, їжею. Мають діяти засоби ураження по території противника, треба буде активізувати Сили спеціальних операцій, які спроможні перерізати логістичні канали поставок.

"ДС" Наскільки серйозною перешкодою для ворожих ДРГ та військ є поліські болота, адже характер ведення війни докорінно змінився із середини минулого сторіччя?

С.З. Білорусь цікава тим, що коли створювалися її сили спецоперацій, то вони робили ставку на знання своєї території, планування та якісне переосмислення партизанських дій часів Другої світової, коли використовувалися особливості місцевості. Болота обмежують пересування за певними ділянками певних зразків важкої техніки, але вони створюють умови для пересування легких підрозділів. Та нами це вже враховано в особливостях збору бригад, їх дії на цих напрямках — це якраз одне з типових завдань для ЗСУ.

"ДС" Чи можливе в майбутньому розміщення в країнах — членах НАТО, що є сусідами з Білоруссю, наступальних озброєнь у відповідь на її мілітаризацію під протекторатом Росії?

С.З. Думаю, тут мова йде про більш гнучкі підходи, можливий маневр засобами враження без розміщення конкретних пускових установок впритул до ворога. Те, про що ви говорите — калька давніх радянських підходів часів корейської кризи: "давайте підтягнемо ракети поближче, тоді ворог злякається сильніше". Хоча на прикладі Куби ця загроза зберігається і далі, тому що повторне розміщення російських ракет там дійсно створює небезпечну ситуацію. Насичення наступальними озброєннями Європи — це один з елементів поточної дискусії, яка триває між США та РФ, в якій ЄС займає не чітко визначену позицію. Думаю, майбутнє озброєнь в Європі буде визначатися підсумком дипломатичної "розвідки  боєм", яка зараз триває між РФ та Сполученими Штатами. 

    Реклама на dsnews.ua