Що корисніше – оселедець чи червона риба?

Хоча під визначення "оселедець" підпадає не один десяток родів (не кажучи вже про види) риб із родини оселедцевих, у магазинах найчастіше зустрічаються представники океанічної фауни. Дякувати за це слід голландцям, які першими освоїли засолювання атлантичного оселедця без зябер і частини нутрощів, відповідальних за гіркоту готового продукту. Саме ця хитрість перетворила те, що століттями було їжею бідноти і матросів, на справжні ласощі. Перспективи нового продукту високо оцінили спочатку міста Ганзейського Союзу (існував у XIII-XVII століттях), а потім і мало не всі торговельні партнери Ганзи, багато з яких новими очима подивилися на рибу, яку через повсюдний достаток довго вважали мало не бросовою.

Ну а ще через деякий час подібним же чином стали обробляти оселедець, що мешкає в Тихому і Північному Льодовитому океанах. Тому в наші дні на українських прилавках буває будь-який з них, хоча зі зрозумілих причин у всіх європейських країнах атлантичного більше.

Користь оселедця: несподівані уроки дивовижної риби дунайки

Заради справедливості треба сказати, що серед оселедцевої братії є не тільки риби, які ніколи не залишають солоних вод (вони відносяться до роду Clupea), але й ті, що, подібно до знаменитих лососів, приходять на нерест у річки.

Таким, наприклад, є чорноморсько-азовський прохідний оселедець роду Alosa (Пузанок), що заходить у наші Дунай, Дністер та Південний Буг. Але оскільки левову частку її регіонального вилову і заготівлі здійснює розташована в дельті Дунаю "українська Венеція" Вилково, то в нашій країні цю рибку найчастіше називають дунайським оселедцем. Або просто дунайкою.

У "своїх" регіонах вона котирується незрівнянно вище за будь-якого іншого представника оселедець, тому можна тільки шкодувати про те, що далеко не всім нашим співгромадянам довелося її спробувати. Хоча при цьому багато українських родин користуються уроками, виконаними цією мандрівницею.

Річ у тім, що рибалки, які з незапам'ятних часів чатували на ході дунайського пузанку на облюбованих ним річках, відзначили, що чим вище за течією ловилися морські прибулиці, тим ніжніше за текстурою, смаком і запахом виявлялося їхнє м'ясо. А поза морем вони, за відсутністю відповідного зоопланктону, нічого не їдять, то, значить, подібні приємні зміни може викликати єдиний фактор — прісна вода. Точніше, тривалість перебування у ній.

Ну а з цього висновку залишався лише крок до відкриття феномена покращення смаку будь-якого оселедця методом вимочування. Оптимально – у молоці чи чаї, то ці "розчинники" сприяють ще й зменшенню специфічного (і не для всіх приємного) оселедцевого запаху. Якщо цього не потрібно, то вистачить і звичайної чистої води.

Додатковий плюс методики "знесолювання" готового оселедця — розширення дієтологічних показань до його застосування Адже в цілому банальний солона океанічна оселедець має склад, який можна вважати справжнісіньким природним еліксиром здоров'я.

Оселедець: калорійність та склад

Найбільш широко представлений у широкому продажу атлантичний оселедець — відмінний зразок для розуміння того, чому левова частка цієї риби надходить саме в засолювання.

Її калорійність у сирому вигляді становить 125,3 кКал/100 г. Це важливо, тому що, на відміну від, скажімо, круп чи локшини, приготовлений рибопродукт не втрачає, а набуває калорій.

Так ось, солона оселедець з результатом 145,9 кКал/100 г по примноженню калорійності перевищує тільки варену, в 100 грамах якої буде лише 131,1 кКал. Всі інші види приготування роблять рибу ще калорійнішою. Наприклад, 100-грамова порція того ж оселедця, запеченого в духовці, вже принесе організму 200,5 кКал, а копченого — 226,9 кКал.

Таким чином, для тих, хто серйозно працює над зменшенням ваги, вибір оптимального приготування оселедця не залишає великої різноманітності – або відварювання, або засолювання.

При цьому на користь солоної риби є ще один важливий аргумент: через відсутність теплової обробки вона найкраще зберігає не тільки соковитість та ніжність м'яса, але й такі корисності як жирні кислоти омега-3, а також найбільш цінні амінокислоти та вітаміни.

Так, 100 г ніжного солоного філе не лише забезпечать надходження 18,1 г повноцінних білків та 8,5 г "правильних" жирів, але й із запасом покриють добову потребу організму в таких рідкісних речовинах як протианемічний та нейропротекторний вітамін В12 та антиоксидантний імуномодулюючий імун. А також забезпечать надходження 1,84 г життєво необхідних жирних кислот омега-3 (при середній фізіологічній потребі 0,5 – 1,0 г), дефіцит яких призводить до накопичення "шкідливого" холестерину та розвитку атеросклерозу. За даним показником важливість простецького оселедця набагато перевищує користь тунця, 100 г благородного м'яса якого закривають денну необхідність в омега-3 всього на 15%.

Є в оселедця і всі 9 незамінних амінокислот, необхідні організму для синтезу своїх білків. Щоправда, у 100 г корисної риби є не більше 41,4% від необхідної добової кількості ізолейцину, 37% — валіну, 31,7% — лейцину тощо. Так що при всій цінності атлантичного оселедця, як єдине джерело тваринного білка в раціоні розглядати її не рекомендується.

А ще оселедець – чудове додаткове джерело йоду. І нехай кожні 100 г оселедцевого м'яса принесуть лише близько 40 мкг цього елемента (при добовій потребі 150 – 200 мкг), він надійде у так званій органічній формі, яка засвоюється і ефективно, і безпечно.

Аналогічно можна охарактеризувати і вітамін Д. Хоча в атлантичному оселедця його відносно небагато (близько 5 мкг у кожних 100 г при середній "дорослій" нормі 15 — 20 мкг), він також засвоїться набагато краще, ніж з готових ліків.

Оселедець: користь, яку так легко отримати

Солоний океанічний оселедець сміливо можна називати одним із найздоровіших продуктів не лише за складом, а й з безпеки. Адже, на відміну від багатьох інших промислових риб, вона, живучи, харчуючись і навіть розмножуючись в товщі морської води на достатній відстані від дна і берегів, мінімально схильна до дії потенційних шкідливих речовин і практично не має шансів вступити в контакт з паразитами.

Ну а органів та систем, байдужих до позитивного впливу оселедця, людина, напевно, і не має. Адже тільки завдяки "талантам" омега-З вона нормалізує ліпідний профіль, знижує активність медіаторів запалення та ризик розвитку атеросклерозу (як і захворювань серця і судин, що виникають на його тлі), покращує роботу мозку і зменшує оксидативний стрес.

Вітамін В12 в комплексі з "селедочними" міддю і залізом піклується про кров, а за допомогою магнію, фосфору і селену – про центральну та периферичну нервову систему. Клітини в нашому тілі. Тому те, що кожні 100 г оселедця містять 269 мг цієї речовини при рекомендованій добовій нормі 700-800 мг (для дорослих) — теж велика удача.

До речі, "вітамін міцного скелета" Д теж радий його компанії. Адже близько 85% всього фосфору в нашому організмі включено до структури зубів та кісток.

Словом, навіть поверховий опис дії кожного компонента, що є у складі оселедця, зробив би зі статті подібність наукового трактату. Тому просто відзначимо, що регулярне вживання цієї океанічної риби:

Поліпшує стан серця, судин та крові;
Знижує ризик запалень та розвитку аутоімунних захворювань, включаючи астму;
Благотворно впливає на печінку та інші органи травлення, а також кістково-м'язову та ендокринну систему;
Нормалізує пропорції "хорошого" та "поганого" холестерину, допомагає впоратися з метаболічним синдромом та діабетом II типу;
Сприяє стійкості до високих розумових та фізичних навантажень та будь-яких видів стресу;
Допомагає зберігати зір;
Продовжує так званий активний вік;
Прямо впливає на зовнішній вигляд, покращуючи стан шкіри, нігтів та волосся;
Позитивно діє всі без винятку процеси, пов'язані з продовженням роду.

Що корисніше – оселедець чи червона риба

Хоча історично поняття "червона" означало "краща" чи "особлива" (про що сьогодні нагадують вираз "червона ціна" або "червоний кут"), у наші дні це визначення майже завжди пов'язане з кольором. Ось чому червоною рибою ми сьогодні вважаємо виключно представників сімейства лососевих, м'ясо яких у буквальному значенні може похвалитися різними відтінками червоної гами.

Відповідає за них пігмент астаксантин, каротиноїд з групи терпенів, який у водному світі виробляє мікроводорість із забавною назвою дощової гематокок (лат. Haematococcus pluvialis). Причому сила цієї речовини така велика, що буде помітною у будь-якого її споживача. Дикі лососі, наприклад, як і птахи фламінго, рожевіють від харчування крилем, яке, у свою чергу, годується відповідними рослинами. А мешканці акваферм та зоопарків "розцвічуються" від спеціального корму з потрібною добавкою.

Втім, з погляду здоров'я значно важливіше естетики те, що астаксантин має найпотужніші антиоксидантні властивості. Тому для профілактики старіння, а, можливо, і новоутворень червона риба може бути дещо ефективнішою за оселедця.

З іншого боку, за участю джерела омега-3 краще впорається оселедець. Та й як постачальник вітаміну В12 вона серед риб поза конкурсом. Відповідно, при атеросклерозі, серцевих недугах та інших розладах здоров'я, пов'язаних з дефіцитом цих сполук, перевагу варто віддати саме їй.

Хоча, безумовно, наймудріше рішення – включати в дієту і те, й інше. А заразом та інші види морської та річкової риби, причому з урахуванням оптимальних способів їх приготування.