Іван-чай — від чого може допомогти старовинний напій предків? Про користь відродження легенди

Зніт, плакун, верба-трава, богатир-трава, димник, пожежник, дрімуха, маточник, хрипняк, хлібниця — ось далеко не повний перелік імен, під яким ще за часів Війська Запорізького українці знали помітну високорослу рослину з пурпуровими квітами. І кожне з них — промовисте.

Так, зніт (від укр. знітітися — зніяковіти, засоромитися) і плакун — відображення незвичайної поведінки його чарівних квітів, що поникають у сутінках та в негоду і знову оживають з появою сонця. Димник та пожежник – на честь готовності першим заселяти гару. Левова частка інших надана у зв'язку з тим чи іншим аспектом його практичного застосування.

Щодо широко поширеного прізвиська іван-чай, то воно виникло вже у XVIII-XIX століттях, коли Україна вважалася невід'ємною частиною Російської імперії. Річ у тому, що саме в цей час остання налагодила активну торгівлю з Китаєм, через що частина справжнього чаю (переважно пресованого) пішла в Європу не морем, а посуху. А оскільки чесність ніколи не була чеснотою російських купців, цей дорогий товар відразу почали фальсифікувати.

Невдовзі з'ясувалося, що робити це найпростіше і найдешевше за рахунок верба-трави, особливо якщо підготувати його листя за допомогою ферментації. Перший великий промисел з підробкою чаю в товарних масштабах був організований в селі Копор'є, якому ми зобов'язані знайомством зі словосполученням "копорський чай".

І хто знає, як довго процвітала б торгівля, якби все, як завжди, не занапастила спрага наживи. У якийсь момент виробники копорського чаю, що множилися, стали … фальсифікувати фальсифікат, "ферментуючи" цілющий знит торфом, чорноземом і т.д. Зрозуміло, незабаром вибухнув страшний скандал, і продукт, тут же названий "іван-чаєм" і відкинутий в Європі, ринув на внутрішній ринок. Коли це стало загрожувати ще й народними хвилюваннями, проблему вже довелося вирішувати на державному рівні.

У підсумку, відповідно до всіх принципів аналогової імперської мудрості, в березні 1839 року в Сільському статуті для державних селян з'явилася стаття №80, в якій йшлося: "Забороняється вживання Копорського (Іван-чаю) як одного, так і в суміші з китайським". Не дивно, що після цього рослину, що потрапила в опалу, повсюдно стали називати не інакше ніж іван-чай, а практика його вживання залишилася таємницею небагатьох знавців.

Іван-чай: користь, відома в минулому

В українському фольклорі найбільш ранні згадки богатир-трави пов'язані з її здатністю відновлювати сили після дня тяжкої праці. Для цього досить було лише заварити висушені листочки як звичайний трав'яний чай. Потім помітили, що цей напій не тільки повертає бадьорість і чудово вгамовує спрагу, але й має інший позитивний вплив. Наприклад, допомагає добре висипатися, позбавляє застуди й кашлю, ефективний при ряді проблем з животом, деяких видах головного болю тощо.

Ба більше, з тієї ж сировини, потертої в порошок, можна було приготувати ліки для ран, що кровоточать. Тому, як свідчать історичні документи, цінній траві часто знаходилося місце у похідній сумці українського козака. А цілюще листя традиційно намагалися заготовляти так, щоб не пошкодити багаторічнику.

На превеликий жаль, до наших днів дійшли далеко не всі накопичені про них відомості, оскільки заборона на застосування зніта вузьколистого (саме так звучить повна ботанічна назва рослини в Україні) спричинила і системне знищення відповідних рецептів. Тому в наш час їх фактично доводиться розробляти заново. Обнадіює, що спиратися при цьому можна вже на наукові дані про склад рослини. А він дуже цікавий.

Іван-чай: лікувальні властивості, обґрунтовані наукою

Як з'ясувалося, листя іван-чаю (лат. Epilobium angustifolium) і "нормального" чайного куща (лат. Camellia sinensis) можна порівняти за середнім вмістом дубильних речовин (14,8-20% у перших і 9-36% у других). Вже цього достатньо, щоб підтвердити можливості зніту зупинити кровотечу або приборкати діарею, а заразом — пояснити схожу "поведінку" обох видів рослинної сировини при ферментації.

А ось високий вміст слизу (до 15%) — індивідуальна особливість богатир-трави, що пояснює її ефективність при печії, гастриті, виразковій хворобі та багатьох інших захворюваннях травної системи.

Величезний інтерес дослідників також викликала присутність таких біологічно активних речовин як пектини (універсальні природні сорбенти, здатні виводити з організму навіть бактеріальні токсини та важкі метали), флавоноїди (антиоксиданти з широким спектром дії — від гепатопротекторної до протипухлинної), антибактеріально-протизапальні тритерпени, спазмолітичні кумарини, антисклеротичні поліненасичені жирні кислоти тощо.

Словом, щоб не перетворювати розповідь на перелік всього, що є у листі іван-чаю, скажемо просто: у наших предків були всі підстави високо його цінувати.

Іван-чай для чоловіків

При тому, що за універсальністю застосування з настоєм верба-трави можна порівняти хіба що так само нескінченно улюблений нашими предками чай із шипшини, спробуємо все-таки подивитися на іван-чай чоловічім та жіночім поглядом.

Отже, представники сильної статі споконвіку вважали його своїм напоєм не лише через здібності енергетика, а й завдяки безпосередньому впливу на чоловічу силу.

Адже вагома присутність у рослині цинку (2,7 мг на 100 г свіжого листя) сприяла підвищенню рівня гормону тестостерону. При цьому середня добова необхідність у цьому елементі для джентльменів віком від 14 років становить 11 мг, а його дефіцит, згідно з дослідженнями, знижує рівень тестостерону на 75% протягом 20 тижнів.

Ба більше, вже сучасні експерименти дозволяють вважати, що препарати зніту можуть бути ефективними для профілактики та лікування аденоми та запальних захворювань простати. Теоретики пояснюють це присутністю в рослині діючих речовин, що мають гормонорегулюючі, антипроліферативні та протизапальні властивості, помножені на здатність нормалізувати кровообіг органів малого таза.

Іван-чай для жінок

Якщо комусь здається, що "чоловічий" іван-чай марний для прекрасної половини людства, значить, він просто не зважив на всі факти.

Здатність зніту впливати на гормональне тло та кровопостачання органів продовження роду для багатьох поколінь наших прабабусь стала благословенням, що дозволяє пом'якшувати симптоми, властиві так званим критичним дням, і простіше переносити настання менопаузи. Звідси, власне, і таке прізвище рослини як маточник.

Крім того, маточник часом використовувався в акушерській практиці як бактерицидний засіб. Недарма ж заварений з його листя чай, на відміну навіть від сьогодення, не прокисає протягом доби, а то й більше.

Але це ще не все. В експериментах кипрей (російська ботанічна назва зніту, поки що надзвичайно поширена і в Україні) підтверджує здатність позитивно впливати на нервову систему — аж до усунення ознак депресії, зокрема й післяпологової. А оскільки жінки зазвичай емоційніші за чоловіків, то і натуральні засоби "від нервів" у всі часи використовувалися ними більше.

Втім, у наші дні, коли термін "постстресовий розлад" (ПТСР) відомий чи не кожному українцю, ця властивість іван-чаю стає безцінною для всіх.

Як заварювати іван-чай

За великим рахунком іван-чай заварюють так само, як і звичайний. А саме — 2-3 чайні ложки (4-6 г) сухої сировини заливають 500 мл води, що закипіла, після чого настоюють від 5 до 10 хвилин. Однак без додаткових пояснень ця інформація таки буде не повною.

Річ у тому, що, на відміну від переважної більшості цілющих рослин, що застосовуються в народі, листя зніту сушать не тільки "живцем", але і ферментованими. І, звісно ж, приготовлені з такої сировини напої відрізнятимуться за кольором, смаком, а подекуди й за аналогією з різницею між зеленим і чорним чаєм зі справжнього чайного листа.

Настій ферментованої верба-трави має гарний колір різних відтінків бурштину, а звичайної — світло-солом'яний. У запаху першого є солодкі фруктові ноти, а другий пахне сіном. З проблемами роздратованого кишківника краще справляється настій зеленого іван-чаю, а з безсонням — чорного.

З усім тим, незалежно від виду, сухий зніт зберігає всі накопичені рослиною мікроелементи. Як наслідок, у 20 г готової цілющої сировини їх виявляється стільки ж, скільки у 100 г свіжої.

Це важливо, оскільки іван-чай дуже багатий на марганець (6,7 мг в 100 г свіжого листя), надлишок якого чи не більш шкідливий, ніж його недолік. Адже якщо симптоми дефіциту даної речовини включають нестійкість настрою і сну, болі в м'язах, судоми, крихкість кісток і проблеми з суглобами, порушення толерантності до глюкози та інші "збої" обміну речовин, то гіпермагніємія загрожує ознаками хвороби Паркінсона, психічними розладами.

При цьому добова потреба в марганці становить лише 2,3 мг для чоловіків і 1,8 мг — для жінок. А це означає, що першим протягом дня не варто використовувати понад 6,8 г (трохи менш ніж 3,5 чайні ложки), а другим — понад 5 г (2,5 чайні ложки) сушеного іван-чаю.

Кому не можна іван-чай

Якщо не брати до уваги людей з індивідуальною непереносимістю верба-трави, то протипоказання до її вживання пов'язані з лікарськими властивостями рослини.

Так, наприклад, через здатність іван-чаю перешкоджати кровотечам напій з нього не показаний людям зі схильністю до тромбозів. Його дар знижувати артеріальний тиск робить його не найкращим вибором для гіпотоніків. А можливість надавати спазмолітичну дію та заспокоювати перистальтику зовсім ні до чого при "лінивому" кишківнику.

Слід також враховувати, що седативна та жарознижувальна дія настоїв зніту може зайво посилити ефекти фармакологічних засобів тієї ж спрямованості, тому з таблетками "від температури", як і снодійними, поєднувати їх не рекомендується.

Крім того, іван-чай не дають малюкам і мамам, що годують, оскільки достовірного досвіду його застосування у ціх категорій споживачів немає. А отримувати його на свій страх та ризик не варто.