Чому кедрові горіхи не кедрові, і не горіхи. Про чудові властивості соснового насіння

Той, хто хоча б раз у житті бачив кедрову шишку, під великими лусочками якої ховаються незвичайні трикутні горішки з солодкуватим маслянистим ядром, напевно, погодиться, що в першу чергу був вражений її розмірами. Адже в порівнянні зі звичайними сосновими вона виглядає справді величезною!

А якщо врахувати, що за часів СРСР ці "шишкомонстри" зазвичай приїжджали з Сибіру, то для багатьох українців кедрові горіхи навіки залишилися чимось на кшталт ботанічної дивини з флером російського духу.

Тим часом, ця думка зовсім несправедлива хоча б тому, що ці корисні псевдогоріхи прославив аж ніяк не Сибір, а країни Середземномор'я. Більше того, саме італійські pinoli вважаються найкращими кедровими горіхами за всіма параметрами. Хоча, втім, чому "кедровими", якщо нечисленні види дерев, на яких дозріває відповідне насіння, відносяться до ботанічного роду Сосна (Pinus), а не Кедр (Cedrus)?

Так, в українській, російській та деяких інших мовах існує поняття "кедрова сосна". Звідки воно взялося, важко сказати — можливо, в часи, коли будь-яке слово "з центру" негайно ставало єдино правильним, сибірські сосни помилково назвали кедрами, і це найменування вже ніхто не наважився оскаржити. Ну а оскільки боротьба з усталеними в мові визначеннями — справа невдячна, то всі сосни з великим насінням у нас продовжують називати кедровими.

До речі, горіхами цінні "зерна" кедрових сосен теж стали за звичкою. Точніше, за аналогією з плодами ліщини (фундука), які з погляду ботаніки насправді є горіхами і мають міцну шкаралупу і смачне ядро. А оскільки про користь фундука люди знають чи не від "початку історії", то потім все, що теж мало їстівну серцевину під дерев'янистою оболонкою, без особливих роздумів почали зараховувати до горіхів.

Кедрові горіхи – калорійність у подарунок від сосен

При тому, що все без винятку насіння сосен, на відміну від кедрів, їстівне, левова частка — настільки дрібне, що людина його не використовує. Приємний виняток із цього правила становлять буквально кілька видів рослин, найстарішим і найвідомішим з яких є сосна пінія (вона ж італійська сосна, Pinus pinea). Рідний ареал її проживання – узбережжя Середземного моря між півостровами Піренейський та Мала Азія, де вона вже на початку нашої ери спеціально вирощувалася як декоративна та плодова рослина.

Маючи найбільші "горіхи" з усіх відомих сосен (до 17 мм у довжину і до 9 завширшки), вона швидко стала джерелом важливого харчового ресурсу, поживність якого може посперечатися тільки з його корисністю.

Втім, у більш дрібнонасіннєвих кедрових сосен, в перелік яких входять сосни європейська (лат. Pinus cembra), корейська (Pinus koraiensis), сибірська (Pinus sibirica) і стланикова (вона ж карликова або кедровий стланік, Pinus pumila), ядра мають практично те ж збірне визначення.

Калорійність соснових горіхів становить середньому 673 ккал на 100 гр їстівного продукту. При цьому основна частина їхнього складу припадає на жири (до 68,4 г/100 г), близько 15 г на білки і 9,4 г – на вуглеводи, більше третини з яких (3,6 г) представлені простими цукрами, що надають кедровим ядерцям виразну солодкавість.

Втім, висока енергетична цінність – лише частина переваг кедрових горіхів. Адже вони щедро насичені життєво необхідними мікроелементами (близько 2% від загальної маси ядра), їхня масляна частина представлена переважно цілющими моно- і поліненасиченими жирними кислотами, а білкова — сповнена найдефіцитнішими із незамінних амінокислот. Крім того, серед горіхоплідних культур вони – абсолютні чемпіони за вмістом "молодильного" вітаміну Е (9,3 мг/100 г), що у поєднанні з іншими жиро- та водорозчинними вітамінами робить їх воістину ідеальними "оздоровцями".

Кедрові горіхи – користь на кожен день

Солодкуваті, маслянисто-кремові ядра горіхів, які основна частина світу називає сосновими (для порівняння – англ. pine nuts, фр. pignons de pin, ісп. piñones, польськ. orzeszki piniowe і т.д.) виявилися в буквальному значенні слова універсальним продуктом. Тому їх охоче використовували не тільки як самостійні ласощі, а й додавали в супи, каші, випічку, салати, десерти, соуси (до речі, таку всесвітньо відому "класику" як соус песто без кедрових горіхів і зовсім не приготувати), поєднували з м'ясом, консервували в меді.

У результаті важко було не помітити, що активне споживання горіхів не тільки прикрашає стіл, а й позитивно впливає на самопочуття.

Більш того, в якийсь момент віра в їхні цілющі можливості виявилася такою високою, що ними лікували навіть виразкову хворобу шлунка і 12-палої кишки, а також туберкульоз, не кажучи вже про такі "дрібниці" як гастрити і коліти, захворювання органів дихальної системи, проблеми кісток, зубів і суглобів виношуванням немовляти та лактацією, порушення сну, цингу, пелагру, рани тощо.

Причому найдивовижніше, що й сучасні дослідження підтверджують можливості кедрових горіхів сприяти позбавленню від цих захворювань. А, крім того, завдяки вмісту жирних кислот Омега 6 та Омега 3 у рідкісній пропорції 2:1, вони допомагають нормалізувати ліпідний профіль, а, отже, зменшують ризик розвитку атеросклерозу та метаболічного синдрому, на тлі яких "заводяться" багато недуг. Їм під силу поліпшити роботу мозку, страхуючи його від несприятливих впливів як стресу, так і віку.

Отже, ймовірно, у появі легенд про чудодійну середземноморську дієту, японське довголіття, китайську мудрість і сибірське здоров'я є певна заслуга соснового насіння.

Як правильно їсти кедрові горіхи

Як не дивно, високий вміст біологічно активної олії – це не тільки гідність, але й ахіллесова п'ята кедрового горіха. І все тому, що без захисту твердої оболонки, його цінні сполуки швидко окислюються. Особливо у разі, якщо ядро попередньо пройшло термічну обробку. Тому, купуючи очищене насіння сосни, перевагу варто віддавати продукту у вакуумній упаковці, яку після відкриття бажано використовувати буквально протягом кількох днів, а зберігати – у холодильнику.

В іншому випадку кедрові горіхи будуть гірчити і можуть не тільки зіпсувати "свою" страву, але і спровокувати спотворення смакових відчуттів (наприклад, надаючи всьому гіркий або металевий присмак). І нехай такий збій у роботі смакових рецепторів – явище тимчасове, проходить воно часом не швидко.

Скільки ж купувати очищених горішків — варто розраховувати виходячи з того, що рекомендована денна порція чудесних ласощів становить 30-40 г для дорослої людини.

Інша річ горіхи у шкаралупі, які самою природою призначені зберігатися протягом року – тобто до наступного врожаю. А якщо в шишці, то й довше.

Звичайно, їстівне ядро становить менше половини (приблизно 45%) від загальної маси неочищеного соснового насіння, та й усунення твердої оболонки вимагає певних навичок, проте дерев'янисті шкаралупи можуть принести додаткову користь здоров'ю. Адже вони багаті на бактерицидні ароматичні масла, в'яжучі дубильні речовини, антиоксидантні флавоноїди, ряд мінеральних сполук і т.д.

Як наслідок, настої та відвари шкаралупи, що мають протизапальну, знеболювальну та в'яжучу дію, можна використовувати як своєрідний чай. У місцях, де кедровий горіх традиційно у пошані, такі напої століттями допомагали справлятися зі шлунково-кишковими розладами, болями в суглобах, хворобами сечовивідних шляхів і навіть гемороєм.

Популярністю користувався "кедровий чай" і як засіб краси: як ополіскувач для волосся, що надає їм гладкість і красивий каштановий відлив.

Словом, кедровий горіх (даремно що обидва слова в цій назві неправильні) – це справді дивовижний дар природи, готовий порадувати людину і як гастрономічне диво, і як універсальний засіб зміцнення здоров'я. Дамо йому цей шанс!