Корисні властивості спіруліни. Як бактерія прикинулася водорістю і навіщо її їдять

Спіруліна – один із найдавніших організмів, що населяють наш світ. Адже вона належить до групи мікроскопічних створінь ціанобактерій, що близько 3,5 млрд років тому навчилися отримувати енергію за допомогою фотосинтезу. Це еволюційне досягнення негайно перетворило їх на основних продуцентів кисню, вуглеводів та інших органічних сполук, що зробили повітря, воду та ґрунт планети придатними для інших форм життя. Більш того, на синьо-зелені водорості (це найперше, і, мабуть, найбільш широко відома назва ціанобактерій) і сьогодні припадає близько 90% загальної маси земної біосфери.

З іншого боку, постійно перебуваючи на видному місці, ціанобактерії настільки перестали звертати на себе увагу, що стали своєрідними організмами-невидимками. І невідомо, як довго всі вони "проходили б під радаром", якби не спіруліна, яка двічі за 4 століття вразила уяву європейців, які перебувають на інших континентах. Нехай і з різним результатом цих "побачень".

Але не нагнітатимемо інтригу.

Спіруліна як самородна їжа

Перше знайомство білої людини зі спіруліною відбулося у 1521 році на землях сучасної Мексики. Саме там іспанські конкістадори Ернана Кортеса побачили, як жителі Теночтитлана, столиці імперії ацтеків, збирають з поверхні озера Тескоко незвичайну тину і перетворюють її на підсушені зелені коржики tecuitlatl (читається близько до "текуітлатль") – священну енергію та силу для продовження роду. Інформацію про це зберегла хроніка "Правдива історія завоювання Нової Іспанії", яку у 1557-1575 роках склав один із учасників експедиції Кортеса Берналь Діас дель Кастільо.

Загарбники, втім, отриманими відомостями скористалися "по-російськи" — спочатку знищили озеро з дивовижною культурою, а потім і ацтеків, що їм дорожили. У результаті таємниця "текуітлатль" надовго залишилася однією із загадок занапащеної цивілізації.

Вдруге спіруліна "відкрилася" вже 1965 року бельгійському ботаніку Жану Леонару. Вивчаючи флору тропічної Африки на околицях озера Чад, він познайомився з місцевим племенем каненбоу, серед членів якого було надзвичайно багато довгожителів, до того ж із чудовим здоров'ям. Як виявилося, єдиним секретом щасливих аборигенів є щоденне вживання… ну, звичайно ж, підсушеної озерної тину, яку вони називали "дихе".

На щастя, Леонар як справжній учений узяв зразки чудового живого матеріалу. І був до глибини душі вражений, виявивши, що дивовижна субстанція майже на 70% складається з білка.

Спіруліна: користь бактерії-водорості

Після того, як відкриття бельгійського ботаніка здобуло широку популярність, за вивчення "дихе" взялися вчені різних країн та відомств. Завдяки цим роботам були розкриті і бактеріальна природа поживної тини, і незвичайні розміри мікроорганізму, що її утворює (до 0,5 — 1 мм, тобто цілком помітні неозброєним оком), і своєрідна спіралеподібна структура останнього, завдяки якій і з'явилася назва "спіруліна".

Згодом з’ясувалося, що в роді спірулін (у сучасних наукових публікаціях частіше згадується як Arthrospira, хоча іноді використовується й стара назва Spirulina) існують два рівноцінні "різновиди" цього мікроорганізму — platensis і maxima. Зокрема, "зеленим хлібом" ацтеків була Spirulina maxima, що траплялася лише в Центральній Америці, тоді як у озерах Чад, Цінхай (Китай, Тибетське нагір’я) та деяких інших водиться Spirulina platensis. Отже, після знищення озера Тескоко саме спіруліну платенсіс збирають із природних джерел. Та й культивують переважно її.

Активно запроваджувати спіруліну в культуру почали з 1974 року, коли ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я) офіційно визнала її найпоживнішим продуктом планети. Адже, окрім повноцінного білка, якого в складі цієї мікроводорості вдвічі більше, ніж у натуральному м’ясі (конкретно 60–70% — залежно від штаму та умов утримання мікроорганізму), вона містить 15–25% надзвичайно корисних вуглеводів і 5–12% бездоганних ліпідів. Крім того, спіруліна багата на різноманітні мікроелементи (включно з найрідкіснішими — хромом, цинком і селеном), жиророзчинні вітаміни A та E, а також повний спектр водорозчинних вітамінів групи B.

І на додачу до всього спіруліна є щедрим джерелом біологічно активних речовин, завдяки чому може виступати не лише неперевершеним за поживними властивостями продуктом, а й своєрідними "універсальними ліками".

Так, наприклад, її унікальний пігментно-білковий комплекс фікоціанін (який, до речі, широко застосовується в харчовій промисловості як безпечний блакитний барвник) бере участь у синтезі низки ферментів, активізує лімфоцитоз і пригнічує ріст пухлин. Альгінати, як високоефективні ентеросорбенти, допомагають організму позбавлятися різноманітних токсинів. Інуліни сприяють нормалізації мікробіоми кишечника, ліпідного та цукрового профілю, активізації макрофагів і утворенню найважливіших сполук, зокрема фактора некрозу пухлин. Поліази поліпшують засвоєння будь-яких харчових продуктів, водночас посилюючи захист клітин від дії різних шкідливих чинників — від вільних радикалів до радіації. І це лише кілька прикладів із десятків подібних властивостей.

Ось чому наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років минулого століття всесвітньо відоме космічне агентство NASA (National Aeronautics and Space Administration) включило цей суперфуд до щоденного раціону астронавтів, після чого у світі почався справжній "спіруліновий бум".

Що лікує спіруліна

Хоча спіруліна не є ліками як таким і навіть в аптечних мережах продається як дієтична добавка, її включення до повсякденного меню однозначно корисне для здоров'я.

Згідно з висновками фахівців, унікальна ціанобактерія може допомогти впоратися з кількома сотнями різних патологій. Адже навіть за вмістом пігментів-антиоксидантів спіруліну – унікум, оскільки, окрім вже названого вище фікоціаніну, у її складі присутній зелений хлорофіл (звідси і "синьо-зелені водорості") та жовто-оранжевий бета-каротин. Відповідно, лише завдяки їм препарати спіруліни пригнічують онкогенез, борються із запаленнями, регулюють імунітет, підвищують кисневу ємність крові, покращують метаболізм та роботу серця та сприяють детоксикації організму.

Ну а оскільки склад мікроводорості набагато складніший, то й можливості його ширші. Навскидку можна навести ще щонайменше десять проблем, які спіруліна допомагає вирішити.

1. Діабет. На фоні прийому спіруліни знижується рівень цукру та активізується вироблення інсуліну.
2. Атеросклероз; порушення ліпідного обміну. Експериментально доведено, що при щоденному прийомі 1 г спіруліни протягом 3 місяців загальний вміст холестерину в крові знижується в середньому на 16%. Принагідно зменшується обсяг холестеринових бляшок, полегшуючи симптоми гіпертонії та інших захворювань, що розвинулися на тлі атеросклерозу.
3. Порушення травлення. У силу того, що якісна спіруліна майже не містить клітковини (< 0,4%, хоча більша її частина, на відміну від псилліума, є нерозчинною), синьо-зелені водорості можуть включатися навіть у дієти, що щадять.
4. Надлишок або нестача маси тіла.
5. Алергія, включаючи так званий сінний нежить. Нормалізуючи функції імунної відповіді, спіруліна сприяє зниженню патологічної чутливості клітин до дії різноманітних алергенів.
6. Анемія. Спіруліна приємно багата так званим органічним залізом – за цим показником 10 г "чарівної тини" відповідає 340 г шпинату. Не дивно, що вона вважається одним із найкращих джерел даного мікроелемента.
7. Складнощі з репродуктивними функціями.
8. Онкологічні захворювання, наслідки хіміо-, радіо- та антибіотикотерапії.
9. Проблеми шкіри, нігтів та волосся.
10. Питання збереження та підвищення м'язової сили, енергії та витривалості.

Спіруліна: користь для чоловіків

За давньою звичкою ділити продукти на "чоловічі" та "жіночі", спіруліну теж намагалися оцінити з цієї точки зору. Ось тільки зрештою так і не вирішили, який її бік переважує.

Так, через те, що у віці до 60 років чоловіки частіше за жінок мають проблеми з серцем, гіпертонією та підвищеною схильністю до тромбоутворення, здатності спіруліни покращувати роботу серцево-судинної системи, сприяти зниженню артеріального тиску та розріджувати кров можна покласти на "чоловічу" чашу терезів.

Туди ж можна додати детоксикаційні та "силогенні" властивості цінної ціанобактерії, оскільки представники сильної статі більше схильні заводити шкідливі звички і частіше зазнають високих фізичних навантажень. Останній фактор, до речі, був окремо врахований при введенні спіруліни в раціон астронавтів, що особливо довго перебувають у космосі.

Ну а покращення якості сперми на тлі її прийому говорить саме за себе.

Спіруліна: користь для жінок

Як "жіночий" засіб, спіруліна в першу чергу заслуговує на згадку як продукт краси. Здатність нормалізувати вагу та покращувати зовнішній вигляд зробили її дуже популярною добавкою до дієт як для поправки, так і для схуднення, тим більше що в 1 г суперфуду всього 3,5 кКал, а при щоденному прийомі його кількість не повинна перевищувати 5 г.

Крім того, антистресові можливості артроспіри в першу чергу важливі саме для представниць прекрасної статі, оскільки жіноча нервова система ніжніша за чоловічу.

Дорогого вартують і здібності чудової ціанобактерії зменшувати запалення і полегшувати багато видів болю, у тому числі при чисто жіночих нездужаннях.

А ще на "жіночу" чашу терезів варто покласти здатність спіруліни протистояти хворобі Альцгеймера. Адже, по-перше, за статистикою ця недуга частіше зустрічається у жінок, а, по-друге, догляд за її жертвами теж зазвичай лягає на жіночі плечі.

Яка спіруліна найкраща

Сучасна промисловість пропонує спіруліну в, так би мовити, трьох іпостасях – у порошку, таблетках та капсулах. Останні дві форми призначені в основному для тих, хто не надто шанує смак і запах водоростей. Крім того, їх зручно брати з собою на роботу, в спортзал і навіть на бойовий вихід, щоб за будь-яких умов не втрачати можливість отримати максимум від справжнього суперфуду.

Порошок використовується в тих випадках, коли точне дозування важливе менше, ніж можливість зробити цікавішими повсякденні страви. У такому вигляді спіруліну додають у випічку, супи, соуси, напої, десерти і т.д., підвищуючи не тільки їхню поживну цінність і засвоюваність, а й естетичну привабливість.

Інша річ, що не вся артроспір є продуктом порівнянної якості. Тому, щоб не розчаруватися в її можливостях, має сенс вибирати ту дієтичну добавку, виробництво якої на всіх етапах ретельно контролюється та сертифікується. У цьому сенсі, безумовно, гідні довіри фармацевтичні компанії з країн Євросоюзу, Японії та США, тоді як, скажімо, в Китаї препарати їстівної ціанобактерії не завжди виробляються з дотриманням необхідних стандартів. У кращому разі це призводить до втрати значної частини її цінних властивостей, а про найгірше й говорити не хочеться.

При цьому вирощена як просто неба, так і в складному пристрої теплиці спіруліна може бути і гарною, і непридатною.

Адже все вирішує чистота обраного штаму (сусідство артроспіри із сторонніми ціанобактеріями неприпустимо, оскільки більшість із них виділяє токсини) та водного середовища, куди в жодному разі не повинні потрапляти добрива, пестициди, гербіциди, важкі метали тощо. Ну і подальша переробка, звичайно, тому що саме від неї залежить, наскільки корисною залишиться мікроводорість. Тому справді якісна сировина, незалежно від місця виробництва, однозначно не дешева.

Якщо ж спіруліну необхідно вибирати, як то кажуть, на око, орієнтирами послужать насичений зелений колір і "морський" запах продукту. Якщо чогось із них не дістає, від задуманої покупки краще відмовитись.