Псиліум – модне віяння чи об'єктивна користь? Подорожник, якого ми не знаємо

Plantago psyllium або Подорожник Псиліум — це наукова назва рослини, яка в різний час називалася подорожником індійським, піщаним, шорстким і навіть блошиним (варіант — блошним). Як неважко здогадатися, він доводиться ботанічною ріднею нашому рідному і улюбленому подорожнику (Plantago major), який став героєм багатьох жартівливих мемів про здоров'я. Хоча ось чого-чого, а правильного у нашому розумінні листя у піщано-індійсько-блошино-шорсткого псиліума точно немає.

Найціннішою частиною псиліума є його насіння. Точніше, його оболонка, завдяки якій рослина, що буквально живе на піску, забезпечує нащадкам оптимальні умови для проростання. Справа в тому, що "одяг" насіння, через крихітний розмір якрого греки дали йому прізвисько psyllia (буквально "скалок", "крихта") повинен просто зв'язувати і утримувати величезний об'єм води — близько 40 мл на 1 гр. Тому не дивно, що саме цю здатність люди насамперед вивчили. Оскільки відбувалося це біля древніх Єгипту, Індії та країн Сходу, то корисний псиліум зберігає популярність як іспогол, іспагул, ісфагул тощо.

Псиліум: користь природного слизу

Псиліум у тому вигляді, в якому ми його сьогодні знаємо, є чистою оболонкою насіння подорожника індійського. Тому він на 80-85% складаються з клітковини — тобто харчових волокон, які не піддаються дії травних ферментів. Це саме собою надзвичайно цінно, оскільки, відповідно до величезної кількості сучасних досліджень, хронічний дефіцит даної речовини у повсякденному раціоні сприяє розвитку багатьох недуг. Проте справжнє диво псиліума у тому, що 71-75% його клітковини є розчинною, інакше кажучи, при контакті з водою перетворюється на гель.

Наскільки це цінно, можна судити з того, що вівсяні, пшеничні та житні висівки, якими сучасні виробники все частіше збагачують хліб та інші продукти, містять лише 10-15% клітковини, з якої лише 5% припадає на розчинну.

Ця чудо-клітковина здебільшого складається з геміцелюлози, яку, у свою чергу, складають такі компоненти як ксилани, глюкани, фруктозани, галактани, маннани та ін., завдяки чому вона здатна виконувати в організмі найрізноманітніші функції. Наприклад, пробіотика – тобто препарату, що сприяє нормалізації мікробного вмісту кишківника. Або сорбенту – тобто речовини, що акумулює, що зв'язує та виводить різноманітні токсини. Або обволікаючого засобу, цінного при терапії виразкових уражень шлунка та кишківника. Хоча, звичайно, не тільки їх – офтальмологічні препарати на кшталт штучної сльози теж немислимі без геміцелюлози.

Крім того, здатність псиліума до перетворення на в'язку желеподібну масу робить його незамінним у тому випадку, коли постає питання про випічку з борошна, позбавленого клейковини – як, наприклад, рисове, гречане, кукурудзяне або приготоване з безумовно корисного амаранту, кунжуту. Хоча і при роботі зі звичайним пшеничним борошном він часто буває доречним, оскільки полегшує тісто і зменшує калорійність кінцевого продукту.

Та ж особливість до гелеутворення в ряді випадків дозволяє використовувати лушпиння насіння подорожника і замість яєць, що дозволяє, наприклад, легко спекти абсолютно пісні млинці.

Псиліум для схуднення

У наш інформаційний простір псиліум перш за все увірвався як засіб для схуднення. І в цьому справді щось є, тому що в основі боротьби із зайвою вагою в першу чергу лежить контроль за калорійністю раціону, а 100 г ісфагулу містить лише 42 ккал.

Крім того, його здатність до набухання обумовлює створення великого обсягу харчової маси у просвіті тонкого кишківника. Шлунок при цьому отримує сигнал про те, що йому варто знизити швидкість подачі наступної порції їжі, у відповідь на що зменшує активність травлення і "відключає" почуття голоду.

Однак і на цьому користь псиліума не вичерпується, оскільки утворений ним слиз, покриваючи стінки кишківника, знижує їхню здатність до всмоктування низки поживних речовин, особливо холестерину та цукру. Таким чином, якщо надмірна маса тіла є одним із симптомів метаболічного синдрому, лушпиння подорожника виступить не тільки як цінний компонент дієти, але і як проліки, що діють відразу на кілька "слабких ланок".

Єдине, про що завжди потрібно пам'ятати — якість "роботи" ісфагулу прямо пов'язана з обсягом рідини, що споживається. При дефіциті останньої перший просто фізично не зможе проявити свої корисні властивості. Звідси необхідна вимога: поверх рекомендованої добової норми рідини, на кожні 5 г (чайна ложка) прийнятого всередину псиліума має припадати щонайменше склянка (200 мл) води.

Навіщо приймати псиліум

У країнах, завдяки яким світ дізнався про властивості псиліума, насіння індійського подорожника застосовувалися для лікування найрізноманітніших недуг. Так, в Індії та Китаї вони були насамперед порятунком від кишкових проблем. У європейських країнах Середземномор'я їх використовували для боротьби з набряками та суглобовими болями, а в так званій зоні Родючого півмісяця призначали при кашлі та застосовували при лікуванні шкірних хвороб.

У наші дні, якщо залишити за дужками кулінарні можливості лушпиння подорожника, його використовують переважно для нормалізації роботи кишківника, а також цукрового та холестеринового обміну. Активно ведуться роботи з поглибленого вивчення детоксикаційних властивостей цієї цінної субстанції.

У гастроентерології псиліум в першу чергу прославився як засіб, що полегшує життя людям, які страждають на закрепи і геморой. Адже за рахунок надання калу додаткової об'ємності він не дозволяє організму "забути" про необхідність дефекації, принагідно забезпечуючи фекаліям м'якість, що виключає зайву травматизацію вразливих тканин.

При цьому ісфагул здатний вирішити і проблему прямо протилежної властивості: поглинаючи рідку частину кишкового вмісту, може виявитися ідеальним засобом від діареї. Саме тому в наші дні його поглиблено досліджують як універсальну добавку при синдромі роздратованого кишківника, якому властиві обидва порушення. Тим більше що за рахунок обволікаючої дії "чарівне лушпиння" ще й знижує чутливість кишкової стінки, прямо сприяючи зменшенню больового синдрому.

Механізм впливу псиліуму на цукровий обмін робить його ідеальною біологічною добавкою при діабеті II типу. Більше того, часом лише збагачення раціону цим продуктом дозволяє знизити дозу ліків.

Здатність розчинної клітковини подорожника блокувати всмоктування в кишківнику холестерину пояснює рекомендації включати її в меню при організації лікувального харчування при атеросклерозі та будь-яких інших хворобах, що виникають на його тлі.

Ну а оскільки "поломки" в серцево-судинній системі спостерігаються у більшості літніх людей, то доводиться визнати, що навіть у тенденційному позиціонуванні псиліума як "ліків від старості" деяке раціональне зерно все ж таки є.

Як довго можна приймати псиліум

Питання тривалості прийому псиліума безпосередньо пов'язане з тим, як він застосовується. Адже, припустимо, в ролі склеювальної добавки при виготовленні дієтичного хліба або загусника для соусу, супу, рагу і т.д., лушпиння подорожника (зазвичай перетворене на борошно) використовується як звичайний харчовий продукт — тобто за потреби. А до приготовлених з його допомогою страв ставляться як до нормальної їжі, обсяг кожної порції якої лімітується виключно здоровим глуздом.

Інша справа, якщо псиліум приймати як самостійні ліки — тобто певним курсом і у вагомих дозах (від 10 г на добу для дорослих та підлітків від 14 років). У цьому випадку необхідно враховувати, що адсорбуюча здатність розчинної клітковини, як і її дар перешкоджати всмоктуванню певних речовин, можуть бути не тільки чеснотою, але й фактором ризику.

Адже, наприклад, заважаючи взаємодії кишкової стінки з ліпідами, ісфагул обмежує надходження не тільки холестерину, а й життєво необхідних організму жиророзчинних вітамінів або поліненасичених жирних кислот. А завдяки властивостям ентеросорбенту може забирати з організму не тільки "сміття", але й деякі корисні на даний момент речовини, включаючи ті, що надходять з ліками.

Тому, згідно з інструкцією до псиліуму, що продається в аптечній мережі, при дозуванні 10 г на добу курс його прийому не повинен перевищувати 14 днів, бажано після попередньої медичної консультації. Якщо ж лушпиння індійського подорожника передбачається використовувати у більшій кількості або протягом більш тривалого часу, не кажучи вже про застосування у дітей або людей, які потребують постійного прийому будь-яких лікарських препаратів, погодження з лікарем обов'язкове.