• USD 36.6
  • EUR 37.6
  • GBP 44.4
Спецпроєкти

В заручниках у Європи. Як Зеленського пов'язали статусом кандидата для України

Головним є не те, що нам надали статус кандидата в члени ЄС, а те, що тепер над нашою владою з'явилися органи, які оцінюють її діяльність.

Прапори України та ЄС
Реклама на dsnews.ua

Набуття Україною статусу кандидата в члени Євросоюзу фактично створює новий порядок денний внутрішньої політики. Наша влада отримала список із семи кроків, які вона має зробити. Єврокомісія стежитиме за прогресом України у виконанні семи кроків та доповість про це разом із докладною оцінкою країни до кінця 2022 р.

Це означає, що нічого відкладати на "після війни" не можна. Вже через півроку, на саміті 15-16 грудня, або через дев'ять місяців, на саміті 23-24 березня 2023 р., Європейська рада (вищий орган Євросоюзу) дасть свою оцінку нашій владі. У найгіршому варіанті він може взагалі відібрати в України статус кандидата.

Втім, перш ніж розглядати перспективи різних варіантів, прокоментуємо сім кроків. Кожен із них потребує політичної волі Володимира Зеленського. Раніше такої волі не було, а була протилежна воля – зірвати ці кроки. Саме тому цей список, м'яко кажучи, непростий та неприємний для Банкової.

Про Конституційний суд

Перший крок сформульований так: "Прийняти та впровадити законодавство про порядок відбору суддів Конституційного суду України, включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки їхньої доброчесності та професійних якостей, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії".

Згідно з Конституцією, у складі КСУ має бути 18 суддів (по шість від президента, парламенту та з'їзду суддів). Зараз у ньому є три вакансії (дві за квотою з'їзду суддів та одна за квотою Верховної Ради), у березні наступного року з'являться ще дві (за квотою Верховної Ради). Зрозуміло, що Зеленський хоче заповнити ці вакансії (принаймні ті, які є за квотою парламенту) своїми людьми, а західні партнери наполягають на конкурсному відборі згідно з рекомендаціями Венеціанки. 17 червня минулого року було підготовлено до другого читання законопроект №4533 "Про конституційну процедуру" у редакції, яка врахувала побажання Венеціанки. Однак 2 вересня проект був підданий повторному "доопрацюванню", в результаті якого з нього взагалі зник конкурсний відбір конституційних суддів. Це викликало протест голів дипломатичних місій Євросоюзу та країн G7. У спільній заяві 23 вересня вони повідомили, що "занепокоєні законопроектом №4533", та наголосили: "реформа Конституційного суду має забезпечити прозорий, конкурентний відбір нових суддів КСУ… відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії".

20 жовтня на "Українській правді" вийшла велика стаття "Настав час трансформувати Україну", яку підписали тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін, голова представництва Євросоюзу в Україні Матті Маасікас та посол Великобританії в Україні Мелінда Сіммонс. Вони заявили: "Запровадження прозорої меритократичної процедури відбору суддів до Конституційного суду є ключовою передумовою для забезпечення поступового оновлення цього суперечливого суду… На жаль, ми не побачили жодного поступу в реалізації цієї реформи з моменту надання у грудні 2020 року Венеціанською комісією свого висновку з цього приводу".

Реклама на dsnews.ua

З того часу жодного прогресу так і не відбулося. Як бачимо, півтора роки наша влада всіма силами чинила опір вимогам виконати рекомендації Венеціанки. І Банкова чесно зізналася, чому: бо Зеленський хоче взагалі ліквідувати КСУ.

25 травня, на четвертому місяці великої війни, заступник керівника Офісу президента Андрій Смирнов в інтерв'ю "Радіо свобода" повідомив, що Банкова планує "переосмислити необхідність існування такої інституції як Конституційний суд. Можливо, це буде конституційна палата у складі Верховного Суду. Можливо, щось інше. Але ми від конституціоналістів, які зараз активно беруть участь у роботі Нацради з відновлення України від наслідків війни, чекаємо відповіді на питання, як робити, що робити далі з КСУ". І далі він резюмував: "Президент України досить чітко своїми жорсткими діями показав минулого року, що він не допустить існування" Конституційного суду.

Не дивно, що у списку семи кроків вимога про КСУ поставлена першою. Якщо у складі КСУ з'являться нові судді, які не пройшли конкурсного відбору згідно з рекомендаціями Венеціанки, це автоматично поставить хрест на перспективах членства України у Євросоюзі. Принаймні за президента Зеленського.

Про ВРП та ВККСУ

Другий крок: "Завершити перевірку доброчесності кандидатів у члени Вищої ради правосуддя Етичною радою та відбір кандидатів до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України".

Наразі у складі Вищої ради правосуддя з 21 члена, які мають бути згідно із законом, працюють лише чотири, у т.ч. три члени (Віталій Саліхов, Оксана Блажівська, Інна Плахтій), які за рішенням Етичної ради визнані такими, що відповідають критеріям професійної етики та доброчесності, а також голова Верховного Суду Всеволод Князєв (за посадою). Без повноважного складу ВРП неможливо сформувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, від якої залежить наповнення судів кадрами.

Згідно з законом, ВРП повноважна за умови обрання (призначення) на посаду не менше ніж 15 членів. Тому другий крок означає вимогу не блокувати та не гальмувати цей процес. Що швидше будуть сформовані нові ВРП та ВККСУ, то швидше розпочнеться поповнення та оновлення суддівського корпусу. В результаті має знизитись залежність судової системи від Банкової. Саме в цьому є інтерес західних партнерів.

Про боротьбу з корупцією

Третій крок складається із трьох частин. Насамперед має бути продемонстровано "подальше посилення боротьби з корупцією, зокрема на високому рівні, шляхом активних та ефективних розслідувань, а також достовірного списку судових переслідувань та обвинувальних вироків".

Тобто має бути пред'явлено список обвинувальних вироків за корупцію на високому рівні. У тому, що ця корупція є, західні партнери не мають жодних сумнівів, і вони вимагають вироків — словам про "нульову толерантність до корупції" вже ніхто не вірить.

Окрім того, Євросоюз вимагає від нашої влади "завершити призначення нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури шляхом визнання виявленого переможця конкурсу".

Ціна крісла керівника САП є дуже високою. Наприклад, Кримінальний процесуальний кодекс стверджує, що підписати підозру народному депутату може або генпрокурор, або в.о. генпрокурора, чи керівник САП. Зараз, коли САП не має повноцінного керівника, Ірина Венедиктова є "янголом-охоронцем" для всіх нардепів, лояльних до Банкової. І Банкова дуже хотіла б зберігати такий стан речей якомога довше.

Але західні партнери наполягали на чесному конкурсі. Зеленський на особистій зустрічі з президентом США Джо Байденом у Вашингтоні 1 вересня був змушений дати письмову обіцянку, яка зафіксована у Спільній заяві про стратегічне партнерство України та США: "Негайне обрання нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відповідно до найкращих міжнародних практик". 17 грудня посли країн G7 та голова представництва ЄС в Україні зустрілися із Зеленським і вкотре вимагали швидкого завершення процесу відбору керівника САП. 21 грудня на фінальному засіданні конкурсної комісії переможцем конкурсу став кандидат, незалежний від Банкової, керівник відділу детективів НАБУ Олександр Клименко. Проте комісія відмовилася оголосити його переможцем — і за шість місяців так і не спромоглася зробити це. З цього видно, як сильно Банкова боїться незалежності САП. Напевно, вона має серйозні причини для цього.

Зрештою, остання частина третього кроку — "запустити та завершити процедуру відбору та призначення нового директора Національного антикорупційного бюро України". 16 квітня закінчилися повноваження Артема Ситника, і вже понад два місяці НАБУ залишається без директора. Закон, який встановив нову процедуру відбору та призначення директора НАБУ, був прийнятий ще 19 жовтня минулого року, тобто вісім місяців тому. Тож часу вистачало з великим запасом. Проте Кабмін затвердив склад комісії з проведення конкурсу на посаду директора НАБУ лише 15 лютого. І конкурс досі не розпочато. Навряд чи треба доводити, що причина гальмування знову ж таки на Банковій.

Про правоохоронні органи

Четвертий крок: "Забезпечити відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам Групи протидії відмиванню грошей (FATF); ухвалити всеосяжний стратегічний план реформи всього правоохоронного сектора як частини системи безпеки України".

Це формулювання показує занепокоєння західних партнерів, щоб Україна після прийняття в ЄС не стала європейською пральнею для відмивання брудних грошей. Тому ЄС хоче не лише змін у законодавстві, а й відповідної реформи правоохоронних органів.

Про олігархів

П'ятий крок: "Впровадити антиолігархічний закон, щоб обмежити надмірний вплив олігархів на економічне, політичне та суспільне життя; це має бути зроблено юридично обґрунтованим чином з урахуванням майбутнього висновку Венеціанської комісії з відповідного законодавства".

Про те, що Банкова дуже не хоче погоджувати закон про олігархів із Венеціанкою, писалося багато. Про ціну питання красномовно говорить той факт, що коли у вересні минулого року Дмитро Разумков відправив законопроект на розгляд Венеціанки, Банкова на помсту організувала усунення Разумкова з посади спікера парламенту. На вимогу Зеленського парламент ухвалив закон 23 вересня, не чекаючи висновків Венеціанки. Днями секретар РНБО Олексій Данилов повідомив, що у травні РНБО провів засідання та проголосував за положення про реєстр олігархів. Тобто висновків Венеціанки ще немає, а закон уже працює, незважаючи навіть на повномасштабну війну.

Очевидно, висновки Венеціанки невдовзі з'являться. І закон про олігархів доведеться переписувати.

Про медіа

Шостий крок: "Боротися з впливом корисливих інтересів шляхом ухвалення закону про ЗМІ, який приведе законодавство України у відповідність до директиви ЄС про аудіовізуальні медіа-послуги та наділить повноваженнями незалежного регулятора ЗМІ".

Тобто Євросоюз чітко продемонстрував, що він вважає наш медіапростір схильним до впливу корисливих інтересів. І що йому не подобається ані наше законодавство про ЗМІ, ані наша Нацрада з питань телебачення та радіомовлення. Євросоюз хоче бачити законодавство, що забезпечує справжню незалежність медіа, та по-справжньому незалежний регулятор.

Якого погляду на незалежність ЗМІ дотримується Зеленський, чітко видно з "єдиного телемарафону", на якому є і жорстка цензура (заборона на висвітлення деяких тем, болючих для Банкової, що стосуються дивних дій влади в останні місяці перед 24 лютого), і темники (за якими з березня ведеться, наприклад, кампанія огульної критики НАТО).

Про нацменшини

Останній, сьомий крок специфічний: "Завершити реформу правової бази для національних меншин, яка нині готується відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії, та ухвалити негайні та ефективні механізми реалізації".

Очевидно, це вимога насамперед Угорщини. І нам доведеться це враховувати, щоб Будапешт не заблокував наш вступ до ЄС. Але для Євросоюзу в цілому ця вимога є другорядною (тому вона і поставлена останньою у списку).

Чотири варіанти

Найоптимістичніший варіант — наша влада за півроку зробить усі ці кроки у повному обсязі. Отриманий Україною статус кандидата у члени ЄС – це для Зеленського дуже важливий внутрішньополітичний козир. Знаючи його стиль, не можна виключати, що він намагатиметься швидко виконати всі вимоги, щоб уже в грудні заявити: "Ми все зробили, тому негайно давайте нам повноцінне членство".

Протилежний варіант, найпесимістичніший, полягає в тому, що багато ключових вимог (зокрема, рекомендації Венеціанки) будуть проігноровані. І Європейська рада вирішить забрати у нас статус кандидата. Втім, тут треба уточнити, що для такого суворого покарання наша влада має не просто отримати погані оцінки за сім кроків, а й допустити погіршення ситуації в порівнянні з нинішньою.

Найімовірнішими виглядають проміжні варіанти. Їх два. Умовно можна назвати їх варіантами моркви та банана.

Якщо Зеленський покаже слабкий прогрес, його не каратимуть скасуванням статусу кандидата. Однак перспектива набуття повноцінного членства перетвориться на моркву перед носом у віслюка. Банкова робитиме вигляд, що вона проводить реформи, а Євросоюз робитиме вигляд, що він, як і раніше, чекає на нас із розпростертими обіймами.

Насправді, це сумний варіант. Євросоюз дав нам перспективу членства авансом на знак захоплення нашим опором російській агресії. Але якщо ми цей аванс профукаємо, то зачарованість зміниться подивом і розчаруванням.

Тоді як варіант моркви асоціюється з осликом, варіант банана асоціюється з мавпою. У спекотних країнах відома пастка для мавп: мисливець на очах у мавпи кладе у вузьке дупло дерева (або у глечик з вузьким горлом) банан, мавпа хапає його — але витягти руку разом з бананом не може, а відпустити банан їй не дозволяє жадібність.

Якщо західні партнери втомляться від Зеленського, вони можуть використати перспективу членства у Євросоюзі як пастку. Вже не буде важливо добиватися якогось прогресу у реалізації семи кроків. Важливо буде дочекатися загальних виборів (президентських чи парламентських). На них буде багато спостерігачів та журналістів із країн ЄС, і влада буде змушена зображувати відданість європейським стандартам. Якщо Банкова гратиме нечесно, це може викликати широкий резонанс у європейських медіа та призвести до консолідації опозиційних сил. І ось уявімо, який ефект вийде, якщо у розпал передвиборної кампанії прозвучить рішення Євросоюзу відібрати в України статус кандидата через порушення норм демократії.

Коротше, головним пунктом у рішенні Європейської ради 23 червня є не те, що нам дали статус кандидата, а те, що тепер над Зеленським з'явилися органи вищого рівня (Європейська комісія та Європейська рада), які оцінюватимуть його діяльність. І лише від цих органів залежатиме, коли, як і з якою метою вони скористаються цією можливістю.

    Реклама на dsnews.ua