"Голий пістолет" без Нільсена. Чи можлива смішна класика без класика

Здавалося б, зі смертю в 2010-му році Леслі Нільсена на франшизі "Голий пістолет" можна було сміливо і впевнено ставити хрест — оскільки саме сивий Нільсен був головною запорукою успіху всіх трьох частин "Голого пістолета", остання з яких вийшла в прокат у 1994-му. Прекрасно незворушний Нільсен у вісімдесятих і на початку дев'яностих був справжнім королем того жанру, який англійською мовою називається "deadpan comedy" — в подібних комедіях актор з мінімумом емоцій на обличчі потрапляє в абсурдні і кумедні ситуації, а його "непробивність" при цьому викликає ще більше сміху, ніж самі обставини.

Комедії за участю Нільсена витонченістю і сміливістю жартів явно не дотягували до рівня, скажімо, британців комік-групи "Монті Пайтон" — знову-таки, своїми ударами нижче пояса вони не могли зрівнятися з тим, що вже пізніше влаштовував Саша Барон Коен. Але в Леслі Нільсені та його героєві, лейтенанті поліції Френкові Дребіні (якого творці франшизи свого часу блискуче охарактеризували як "детектива з золотим серцем і дерев'яними мізками"), було стільки неповторної "дурної харизми", що фільми з Нільсеном автоматично займали особливу нішу в потоці пародійних комедій, особливо популярних наприкінці ХХ століття.

Тим часом Нільсен починав у п'ятдесяті роки як драматичний актор – і багато десятиліть залишався таким. Ще на початку кар'єри він грав на Бродвеї, працював із Майклом Кертісом, який зняв класичну "Касабланку", зіграв головну роль у науково-фантастичному фільмі "Заборонена планета", який став взірцем для багатьох наступних фантастичних блокбастерів. Наприкінці шістдесятих Нільсен знявся в кількох поліцейських серіалах — і його герої в них зовсім не мали горезвісних якостей дурнів з серйозним обличчям, якими в надлишку володів Дребін. У наступному десятилітті актор знявся в кінохіті "Пригода "Посейдона" — у цьому фільмі-катастрофі він зіграв капітана злощасного океанського лайнера. Хто міг тоді знати, що по-справжньому прославить Нільсена ще одна картина про катастрофу — цього разу в повітрі, і зовсім іншого характеру?

Цей фільм називався "Аероплан" — і його у 1980-му зняло тріо майстрів пародії, Джин Абрахамс та брати Девід та Джеррі Цукери. Режисери поставили за мету зняти у своєму безжальному глузуванні з фільмів-катастроф акторів, які раніше не могли похвалитися комедійними ролями – і справжньою знахідкою виявився саме Леслі Нільсен. На роль доктора Румака, людини, яка мала сміливість виявити харчове отруєння рибою у пасажирів рейсу, пробувалися такі прославлені актори як Крістофер Лі і Вінсент Прайс – але Нільсен настільки відчайдушно хотів спробувати себе в комедійному амплуа, що робота дісталася йому.

За великим рахунком, в "Аероплані" у Нільсена була епізодична роль — але доктор Румак, який навіть спав зі стетоскопом у вухах, щоб ні в кого не було сумнівів у його професії, виявився найяскравішим персонажем картини, який одразу сподобався глядачам. Потім був серіал "Поліцейський загін!", знятий все тими ж Абрахамсом і Цукерамі — і саме він явив світові незабутнього детектива Френка Дребіна у виконанні Нільсена.

Для повнометражної картини творці серіалу дозріли лише у 1988-му році – але результат перевершив усі очікування. "Голий пістолет", в якому Дребін бореться зі світовим злом в особі наркобарона, який володіє гіпнозом, був комедією, яка щомиті балансувала на краю прірви — ризикуючи опинитися на дні світового кіно. Але замість оглушливого провалу, публіка мала справу зі спритною демонстрацією безперечних талантів, що миттєво стала переконливою класикою пародійного жанру.

Критики теж були в захваті від першої частини "Голого пістолета", розсипаючись у похвалах режисерам та Нільсену — вони робили це хоча б для того, щоб не було причин виправдовуватися, коли хтось застукає великого естета від кіно за черговим переглядом "Голого пістолета". До речі, окремих компліментів удостоїлася і виконавиця головної жіночої ролі Прісцілла Преслі, єдина дружина покійного Короля рок-н-ролу. Місіс Преслі грала даму серця доблесного Дребіна – і робила це з тим комедійним талантом, який не спостерігався у її легендарного чоловіка за аналогічних спроб у Голлівуді. Ще одним колегою Нільсена на майданчику був скандально відомий у недалекому майбутньому спортсмен та актор О Джей Сімпсон, який зіграв детектива Нортберга.

Друга частина, фільм "Голий пістолет 2 ½: Запах страху" 1991-го року, мав великий успіх у прокаті – але, як це часто буває з сиквелами, був із задоволенням висварений тими ж критиками, що відчували теплі почуття до першого фільму. Третю, і до останнього часу фінальну картину франшизи, фільм "Голий пістолет 33 1/3: Остання образа" 1994-го, спіткала аналогічна доля — глядач відчував дитяче захоплення від чергової зустрічі з Френком Дребіном, який тепер нудьгував на пенсії, кінокритики ж не бачили жодного сенсу існування фільму.

"Голий пістолет" у двадцять першому столітті

Довгий час здавалося не дуже гарною ідеєю знімати черговий "Голий пістолет" — і чим старшим ставав Нільсен (70 йому виповнилося ще у 1996-му), тим очевиднішою ставала нездійсненність такої витівки. У листопаді 2010-го Нільсен помер – на 85-му році життя. До речі, за кілька років до смерті він встиг знятися у серйозній драматичній ролі – у фільмі "Музика всередині". Сам Нільсен ще з юних років користувався слуховим апаратом – тому його поява у картині, присвяченій захисту прав людей з інвалідністю (головний герой був ветераном, який втратив слух) виявилася більш ніж доречною.

Так що в останні роки життя актора мова про новий "Голий пістолет" вже не йшла — проте вже через три роки після смерті Нільсена, в 2013-му, студія "Paramount" оголосила про те, що проект "перезавантаження" франшизи знаходиться в розробці. У наступні роки ходили розмови про те, що Девіду Цукеру запропонували роль продюсера – але той вирішив краще відмовитися, оскільки інтуїтивно відчував, що комедійний стиль нового фільму неминуче відрізнятиметься від перших трьох частин.

Звичайно, часи змінилися – складно було очікувати від нової картини такої ж кричущої необережності та нахабства на тлі загальної політкоректності ("Борат" і взагалі все, що робив Саша Барон Коен вже тоді здавалося винятком, що підтверджує правило) і Цукера можна зрозуміти.

Тільки в січні 2021-го стало відомо ім'я продюсера майбутньої картини — ним став Сет Макфарлейн, творець успішних мультяшних серіалів "Грифіни" і "Американський тато!". Саме Макфарлейн став головним ініціатором залучення в проект Ліама Нісона — у ролі Френка Дребіна-молодшого. Ще через рік було остаточно вирішено, хто стане режисером проекту – вибір впав на Аківу Шаффера, який зняв у 2016-му блискучий фільм у жанрі мок'юментарі "Поп-зірка". У минулому квітні Памела Андерсон була залучена в проект як адекватна заміна Прісцілли Преслі — і у неї і справді є всі шанси чудово виглядати в ролі Бет, партнерки Дребіна-молодшого.

Але чи впорається з роллю Ліам Нісон, який останнім часом вважав за краще зніматися в прямолінійних бойовиках і трилерах, без найменшого натяку на гумор чи іронію? Що ж, судячи з трейлера, актор зі шкіри пнеться, щоб бути смішним (Нільсену свого часу це не коштувало зусиль – принаймні видимих) – і іноді у Дребіна-молодшого виходить, але без тієї самої харизми клінічного бевзя, яка була притаманна Леслі Нільсену.

Сам актор зізнається, що й не збирався будь-яким чином копіювати свого попередника — хоча є давнім фанатом і "Аероплана", і "Пістолета". Остаточний вердикт з приводу того, наскільки гідно Нісон виглядає як заміна Нільсену, можна буде винести в серпні – прем'єра "Голого пістолета" зразка 2025-го року запланована на кінець літа.

Нова війна сім'ї Роуз

До кінця вісімдесятих років було вже знято багато прекрасних картин, присвячених такій делікатній і болючій темі, як розлучення подружжя — включаючи таку безперечну класику, як, наприклад, "Сцени з подружнього життя" Інгмара Бергмана або "Крамер проти Крамера" Роберта Бентона.

На тлі цих фільмів "Війна сім'ї Роуз", знята коміком Денні Де Віто, що вже прославився на той час, здавалася гротеском, що вселяє жах і роздратування — або напади істеричного сміху. Справді, ну хіба може настільки ненавидіти одне одного подружжя, яке колись було таким пристрасним і ніжним коханням – як це демонстрували герої картини Олівер і Барбара Роуз, зіграні Майклом Дугласом і Кетлін Тернер? Якщо вірити Воррену Адлеру, автору однойменного роману, за яким був написаний сценарій – не тільки можуть, а й поводяться так, ніби пекуча ненависть і є якоюсь перекрученою вищою формою найсвітлішого кохання.

Олівер і Барбара Роуз познайомилися за кумедних обставин, закохалися один в одного з першого погляду і миттєво опинилися в одному ліжку — потім почалося вже більш розмірене і, здавалося, щасливе сімейне життя. Але одного разу герой Дугласа опиняється в реанімації з підозрою на інфаркт – і нехай насправді має проблеми зі стравоходом, Олівер сильно засмучується через те, що дружина не приїхала до нього в лікарню. Тієї ж ночі Барбара зізнається Оліверу, що її злякало те почуття радості та свободи, які вона відчула, подумавши про можливу смерть чоловіка – це було початком навіть не сварки, а битви не на життя, а на смерть.

У рімейку, який зняв Джей Роуч, режисер пародійної трилогії про супершпигуна Остіна Пауерса, головні ролі зіграли Бенедикт Камбербетч та Олівія Колман – імена їхніх персонажів змінені на Тео та Айві відповідно. Звичайно, це напевно не буде єдиною відмінністю двох історій – все-таки оригінальний фільм був продуктом свого часу, і навіть найжорстокіші сцени картини не обійшлися без смаку цукрової глазурі, властивої кіно вісімдесятих. Але чи стануть "Роузи" черговим тріумфом Камбербетча чи Колман – побачимо вже наприкінці серпня.

Новий "Франкенштейн" від Гільєрмо дель Торо

Про своє гостре бажання зняти свого "Франкенштейна" мексиканський режисер Гільєрмо дель Торо (який зробив собі ім'я двадцять років тому такими візіонерськими картинами, як "Лабіринт Фавна" та "Хребет диявола") говорив ще у нульових. Проте проект зрушив з мертвої точки лише у 2023-му – коли після успіху мультяшного "Піноккіо", знятого дель Торо, за нього взявся "Netflix".

У лютому минулого року в Торонто почалися зйомки картини, яку дель Торо задумав і як трактування роману Мері Шеллі 1818-го року, і як данину класичним фільмам тридцятих років минулого століття "Франкенштейн" і "Наречена Франкенштейна" Джеймса Вейла — картинам, що дивовижно гарно постаріли.

Роль творця монстра, вченого Віктора Франкенштейна (у фільмах Вейла його звали Генрі) дісталася Оскару Айзеку, саме чудовисько зіграв Джейкоб Елорді (що нещодавно знявся в ролі Елвіса Преслі в байопіку Софії Копполи "Прісцілла"), ну а доктора Преторіуса Франкенштейна (персонажа, що з'явився у "Нареченій Франкенштейна") грає чудовий австрійський актор Крістоф Вальц.

Оскар Айзек, зірка "Дюни" та "Зоряних воєн", а також виконавець головної ролі у чудовій картині братів Коенів "Всередині Льюїна Девіса", вже грав одного разу одержимого вченого — у фільмі "З машини". Але Віктор Франкенштейн – персонаж, який вимагає розмаху та пристрастей, властивих театру, і чи впорався з роллю Айзек, глядач зможе побачити у листопаді цього року.