Коханню кожен вік підвладний. Як дорослі жінки відвоювали своє місце у кіно

Так, головною інтригою нового фільму про життя Бріджит Джонс (колись, ще за часів першої картини 2001 року, вона була тридцятирічною дівчиною, яка не могла похвалитися щастям в особистому житті) стане роман героїні Зеллвегер із молодим хлопцем. Цього щасливчика звуть Рокстер і грає його британський актор Лео Вудалл, який на 27 років молодший за Рене Зеллвегер. Через такий сюжетний поворот навіть повернення у франшизу Г'ю Гранта, який повторить свою роль Деніела Клівера, вже не сприймається як щось сенсаційне. Втім, сам Грант (нагадаємо, його персонаж був відсутній у третій картині 2016-го року) вважає, що новий фільм вигідно відрізнятиметься від попередніх вищим градусом драматизму – актор стверджує, що сценарій "Закоханої в хлопця" буквально змусив його пустити сльозу.

Що ж так зворушило Г'ю Гранта, який взагалі останнім часом знімається в зовсім не сентиментальних фільмах — досить згадати недавнього зловісного "Єретика"? Що ж, за сюжетом нової картини, Бріджит Джонс, якій уже за п'ятдесят, намагається вести спосіб життя доброчесної вдови, матері двох дітей – але оскільки вона активно користується соцмережами та додатками для знайомств, Бріджит не так довго залишається без чоловічої уваги. Один з її нових залицяльників після смерті чоловіка – той самий молодий красень Рокстер.

Любовні пригоди героїнь Кідман

Якби йшлося тільки про цю картину і вже згадану "Хорошу погану дівчинку", то говорити про нові тенденції і новий тренд було б зарано. Але справа в тому, що минулого року Ніколь Кідман знялася не тільки в гучній "Дівчинці", де її героїня вступає в небезпечний і травмуючий сексуальний зв'язок з хлопцем, який не тільки набагато молодший за неї, але ще й є підлеглим, стажером. 2024-го вийшов ще один фільм за участю уславленої актриси – картина "Сімейна справа" Річарда Лагравенезе, що залишилася в тіні "Дівчинки".

Про яку таку справу йдеться? За сюжетом, цього разу героїня Кідман, успішна письменниця Брук Харвуд, вступає в інтимний зв'язок з босом її дочки, кінозіркою Крісом Коулом (його грає Зак Ефрон, який молодший за Кідман на двадцять років). Так ось, поки дочка Зара у виконанні Джоуі Кінг переживає з приводу робочих відносин, що знову зіпсувалися, з героєм Ефрона і поглинає пончики (вона працює кимось на кшталт особистого помічника, тобто дівчинкою на побігеньках у Коула), мати спокійнісінько п'є з цією самою кінозіркою. І так само, не нервуючи, дає затягнути себе в ліжко — тим більше, що кінозірка у виконанні Ефрона здатна на вишукані компліменти, начебто висловлювання вголос припущення про те, що Брук народила дочку Зару ще в дитячому садку.

"Сімейна справа" — комедія, причому не найдурніша, а зовсім не еротичний трилер. На відміну від нещасної Ромі Мейтіс з "Хорошої поганої дівчинки", яку мучить минуле та власні демони, Брук Харвуд міцно стоїть ногами на землі. Цей твердий ґрунт з-під ніг не здатний вибити випадковий зв'язок з молодою кінозіркою по п'яній лавочці — і навіть той факт, що улюблена дочка героїні Кідман застає парочку зненацька в найневідповідніший момент, не є приводом для місіс Харвуд вважати те, що сталося, кінцем світу.

Героїня Енн Гетевей також обирає молодих

Але! Зануреннями героїнь однієї лише Ніколь Кідман у захоплюючий світ стосунків із привабливими молодими людьми минулий кінорік не обмежився. У тому ж 2024-му подібними речами на знімальному майданчику займалася і Енн Гетевей — йдеться про фільм "Думка про тебе", романтичну комедію Майкла Шоуолтера.

Героїня Гетевей, на відміну від персонажів Кідман, справляла стійке враження не те щоб незачепи, але панночки обережної і не схильної до необачних вчинків – принаймні спочатку. Героїню звуть Солен, вона – мистецтвознавиця, яка, щоправда, лише управляє магазинчиком з усілякими настінними красотами для дому, зробленими вручну. Солен одна виховує дочку-підлітка, яка стрімко росте і вже виросла настільки, що тепер вважає за краще слухати не бойзбенди, а інтровертних співачок, які виконують пісні власного авторства.

Одного разу Солен відвозить доньку разом із її друзями на музичний фестиваль, де донька згідно з квитком має можливість потрапити за лаштунки після виступу солодкоголосого хлоп'ячого попгурту – від якого сильно фанатіла у дитинстві. Солен, намагаючись потрапити в туалет, заходить у трейлер зірок – і знайомиться з одним із учасників ансамблю, дещо приторним красенем на ім'я Гейз (його грає англійський актор Ніколас Голіцин). Гейз відразу западає на великооку, але сувору героїню Гетевей — як комплімент називає її з дочкою сестрами, а потім йде ще далі і присвячує Солен зі сцени пісню.

Потім Гейз опиняється в магазинчику Солен, де викликає щире обурення останньої — коли, випендрюючись, гордо повідомляє, що збирається купити весь асортимент, включаючи кераміку, для свого нового особняка. Солен сердито звітує юнакові (Ніколас Голіцин молодше Гетевей на 12 років), який казав про себе, – мовляв, він не яблука на ринку купує, а твори мистецтва, але в результаті раптом опиняється разом з ним в одному автомобілі. Молодий чоловік демонструє завзятість, запрошує героїню Гетевей пообідати – але всі ресторани серед білого дня виявляються надто людними для такої зірки як Гейз. У результаті парочка опиняється вдома у Солен — вони дуже захопливо розбирають вміст зламаного холодильника господині, а потім, звичайно ж, зливаються в гарячому поцілунку. Витончену Солен при цьому не відлякує навіть кошмарний вовняний светр хлопця – вона притискається до його грудей так, ніби роздумує, всиновити хлопця чи зробити коханцем.

Дивно, але того дня Солен і Гейз таки не опинилися в одному ліжку. Після поцілунку були чергові заяви героїні Гетевей про те, що в них нічого не вийде — просто тому що вона, на жаль, занадто стара для Гейза. Але все трапилося трохи пізніше, у готельному номері – так що глядачеві не довелося довго перейматися тим, що Солен водитиме хлопця за ніс, і розмірковуватиме про вік до фінальних титрів.

Улюблена актриса Девіда Лінча теж у тренді

Але й це не все – торік на екрани вийшов ще один фільм, у якому молодий коханець зустрічає жінку мрії, яка виявилася далеко не його одноліткою. Йдеться про чудову мелодраму "Самотня планета" Сюзанни Грант – головну жіночу роль у якому зіграла чудова Лора Дерн, улюблена актриса покійного Девіда Лінча.

Відразу варто відзначити, що нічого "лінчевського" у самому фільмі немає — хоча в героїні Дерн можна помітити ту ж чутливість, делікатність і проникливість, якими відрізнялася її Ніккі Грейс у "Внутрішній імперії", останньому фільмі Лінча. Грейс була актрисою, персонаж Дерн в "Самотній планеті" — відома та успішна письменниця на ім'я Кетрін Лоу, якій терміново потрібна зміна обстановки та самотність для того, щоб закінчити нову книгу.

Кетрін опиняється в Марокко на письменницькому ретриті — і спочатку все йшло за планом, один спокійний день у кропіткій роботі за ноутбуком змінював інший. Якось під зоряним марокканським небом Кетрін зовсім випадково зустрічається з бородатим молодим чоловіком на ім'я Оуен (австралійський актор Ліам Гемсворт, на 23 роки молодший за Дерн) – Кетрін вийшла зі свого будиночка за водою, Оуен намагався залізти на дах через проблеми з мобільним зв'язком.

Після незручного знайомства Оуен і Кетрін починають потихеньку дружити – і їхньому зближенню навіть сприяє та обставина, що Оуен зовсім не письменник, він просто супроводжує свою дівчину Лілі (Діана Сільверс), яка успішно дебютувала зі своїм першим романом. Трапляється так, що Лілі прилюдно принижує Оуена – повідомивши своїм колегам-письменникам, що взагалі її хлопець книжок не читає, тільки журнали.

Після цього ображений Оуен ще більше часу починає проводити з героїнею Дерн – мудрою, яка знає справжню ціну успіху і не поспішає приймати чийсь бік. Справа тут навіть не в сексі, хоча перший поцілунок героїв Дерн і Гемсворта був настільки ж боязкий і побожний, настільки ж і чуттєвий. Просто в Оуена є можливість порівняти радості, які отримують від спілкування з Кетрін, з тим, що може дати йому Лілі. У підсумку Оуен втікає з ретриту разом із героїнею Дерн — вони не розуміють, що саме вони роблять і чию саме ідею про щастя вони намагаються втілити в життя – але дуже радіють тому, що роблять це разом.

Що знімали раніше

Звичайно ж, фільми про романи дорослих жінок і молодих хлопців існували й раніше – досить згадати хоча б класичного "Випускника" 1967 року, який прославив Дастіна Гоффмана. Але цей фільм і йому подібні були одиночними явищами, режисери ставилися до самої теми розповіді занадто трепетно — як до екстраординарної події, здатної потрясти основи суспільства.

Таке ж ставлення вимагалося і від глядача — і глядач спостерігав за подіями на екрані як за катастрофою, що відбувається на його очах. Ці фільми та ці романи часто вимагали особливих історичних декорацій, які лише наголошували на масштабах драми – як, наприклад, у картині 1959-го року "Жорстоке літо" Валеріо Дзурліні. У цьому блискучому фільмі роман між героями Жана-Луї Трентіньяна та Елеонори Россі Драго розвивається на тлі Другої світової – і війна лише посилює їхні почуття, як щастя бути поряд, так і страх загубити одне одного назавжди.

Трентіньян був всього на п'ять років молодший за свою партнерку — але прірва між ними виявлялася помітною кожну секунду екранного часу, і справа не тільки у втомі у погляді або зморшках, що намічаються. І це при тому, що романи між набагато старшим чоловіком і зовсім молодою дівчиною в кіно були звичайною справою завжди – особливо у фільмах приблизно півстолітньої давності.

Навіть у наш час те, що ми бачимо у фільмах з Кідман, Гетевей і Дерн сприймається як гостра добавка до звичайного кіношного меню — з неперемінними і обов'язковими мантрами, на кшталт "я ж старше, ніж ти" і "це неправильно", ці фільми все ще здатні викликати обурення, здивування. Але ще більше вони переконують у тому, що такі стосунки – не просто добре, вони нормальні. За винятком, мабуть, "Хорошої поганої дівчинки".

З іншого боку, саме віра режисера у винятковість чуттєвого зв'язку між жінкою у віці та недосвідченим юнаком могла давати такі самі виняткові результати. Приклад цього – справжній шедевр, картина "Гарольд і Мод" режисера Хела Ешбі, знята 1971 року. За сюжетом, цей самий Гарольд (Бад Корт), юнак, схильний не стільки до суїциду, скільки до любові його інсценувати, знайомиться на похоронах з більш ніж ексцентричною жінкою на ім'я Мод (Рут Гордон) — незабаром їй виповниться 80, вона, як і Гарольд, любить ходити на похорони.

Ще Мод має звичку кожен день викрадати автомобілі, пересаджувати міські дерева в ліс – а ще вона колекціонує запахи, наприклад аромат снігу або поїзда метро. Гарольду близько двадцяти, Мод годиться йому в бабусі – і вони зворушливо кохають одне одного. Ця історія трагічна, але є вкрай мало фільмів про любов до життя настільки ж переконливих і винахідливих, як Гарольд і Мод. Якщо новий тренд у кіно дійде до таких же крайнощів з таким самим вражаючим результатом – він точно виправдає своє існування.