Немає дороги - немає і школи. Чи вдасться зберегти ліцеї у малих громадах

Петицію подали 4 квітня і станом на 25 квітня — вона вже мала понад 28 тисяч голосів. Заявниця Оксана Єременко зазначила, що йдеться про законопроєкти щодо вдосконалення механізмів формування мережі ліцеїв в Україні, які, на її думку, позбавлять велику частину громад (особливо невеликих) можливості мати свої школи, адже вони встановлюють надто високі вимоги до кількості учнів і класів у ліцеях, що може призвести до укрупнення шкільної мережі та втрати місцевих ліцеїв у громадах.

22 квітня на сайті Кабміну з’явилася відповідь на петицію: уряд відповів, що не змінюватиме наявні підходи до формування мережі ліцеїв. "ДС" розбиралася, у чому конфлікт між урядом і суспільством, а також, чи дійсно реакція уряду нівелює загрозу малим ліцеям.

Про що петиція

У тексті петиції йдеться про те, що в умовах воєнного стану "будь-які зміни, які ведуть до необґрунтованого скорочення педагогічних кадрів, втрати доступу до освіти за місцем проживання чи дестабілізації освітнього середовища, є юридично та етично неприйнятними". На думку Єременко, така трансформація мережі закладів загальної середньої освіти "неминуче призведе до руйнування сталих, злагоджених трудових колективів, втрати кваліфікованих кадрів та зниження якості освіти".

"Планується де-факто примусова трансформація шкільної мережі через обмеження державного фінансування, що є формою непрямого тиску на місцеві громади і порушення зазначених конституційних гарантій та міжнародних зобов’язань України в галузі прав людини, адже ціла низка рішень, постанов та законопроєктів — це не про якість, не про зміни, а про банальну економію коштів", — пише авторка петиції.

Також авторка петиції скаржиться на постанову уряду №245 від 5 березня 2024 року, згідно якої за рахунок державної субвенції не здійснюватиметься фінансування закладів загальної середньої освіти (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить менш як 45 осіб, а з 1 вересня 2026 року — менше 60 осіб.

Судячи з наративів у соцмережах і розголосу, який набула петиція, підписанти дійсно сприйняли її таку, яка повинна запобігти знищенню ліцеїв (зокрема у прифронтових зонах) та навіть розподіленню початкової, середньої та старшої школи по різних освітніх закладах, як це заведено у США та деяких країнах Європи.

Різниця у баченні

Схоже, що уряд не збирається скасовувати своїх рішень, а лише вказав авторці петиції і підписантам на різницю у баченні і трактуваннях закону.

У відповіді наголошується, що реформа "Нова українська школа" триває з 2017 року і передбачає створення оптимальної мережі ліцеїв "для забезпечення якісної профільної освіти". МОН вважає, що запропоновані законопроєктами (№13120 та №13120-1) зміни спрямовані на підвищення якості освіти через укрупнення ліцеїв, створення сучасної матеріально-технічної бази і залучення кваліфікованих педагогів.

Уряд також зауважив, що формування мережі ліцеїв відбувається за участі місцевої влади, а фінансування початкових шкіл і освітніх філій збережеться незалежно від їхньої наповнюваності. Водночас визнано, що консультації із громадами та освітянами щодо реалізації змін тривають.

Крім того, в уряді підкреслили, що нові законопроєкти мають на меті створення багатопрофільних ліцеїв, які зможуть краще відповідати на індивідуальні освітні потреби учнів завдяки більшій кількості доступних профілів і сучасній інфраструктурі. Також там визнали проблемні питання, пов’язані з доступом до освіти для дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, за кордоном чи в прикордонних районах. Уряд пообіцяв шукати рішення через "оновлення нормативної бази і консультації з громадськістю".

То що буде з малими ліцеями?

Поки сторони бачать реформу по-різному, питання балансу між якістю освіти і доступністю залишається відкритим. Уряд зберігає реформу НУШ і має за мету створити великі, якісні, багатопрофільні ліцеї, а також вважає, що лише у великих закладах можна дати якісну профільну освіту. Наприклад, хоче, щоб 10–12 класи мали вибір предметів та групи за інтересами, а це передбачає більшу кількість фахівців, яким потрібно платити зарплату.

Водночас Кабмін хоче й далі фінансувати початкові школи, хоч, з точки зору урядовців, вони й є малокомплектними. Хоча це справді важлива гарантія для багатьох маленьких громад, обіцянка не стосується саме ліцеїв — тобто старших класів, які є обов'язковими для здобуття повної загальної середньої освіти. Ліцеї, які не зможуть виконати нові вимоги щодо кількості класів та учнів, просто втратять право на державне фінансування.

Авторка петиції і підписанти бачать у нових вимогах загрозу маленьким громадам, які просто не зможуть зібрати потрібну кількість учнів (наприклад, 288 дітей у 10–12 класах — це нереально для більшості сільських шкіл). Вона вважає, що реформа на практиці призведе до закриття ліцеїв у маленьких громадах, втрати робочих місць для вчителів, погіршення доступу до освіти, а для дітей — до фізичного і психологічного стресу через далекі переїзди.

Але реформа не в повній мірі враховує реалії сільської України — де в багатьох громадах фізично немає стільки дітей, доріг, автобусів або ресурсів, щоб доставляти їх у великі центри. Війна лише загострила ці проблеми. Виходить, що у відповіді уряду немає плану, як їх розв’язувати, вона не дає ані ідей, ані обіцянок про те, як усунути реальну небезпеку, а значить її можна вважати формальною. Встановлення високих стандартів без механізмів їх досягнення фактично означає скорочення шкільної мережі в селах і містечках.

Обидві сторони частково мають рацію: уряд правий у тому, що маленькі школи часто не дають сильної профільної освіти. Але така реформа без м'яких перехідних механізмів і адаптації під реальні умови може зруйнувати громади і підірвати доступ до освіти.

Які є варіанти виходу?

Пані освітній омбудсмен Надія Лещик Освітній омбудсмен у відповідь на ситуацію також зазначила: реформа профільної освіти потрібна, але її реалізація має враховувати реальні можливості громад. Наразі серед основних варіантів виходу пропонується кілька кроків.

По-перше, потрібно законодавчо визначити винятки для кількості учнів у ліцеях. Наразі їх кількість має право вирішувати Кабмін, що створює невизначеність для громад. Без чітких критеріїв громади не можуть планувати свою освітню мережу. По-друге, потрібно спрогнозувати потребу у шкільних автобусах і закласти кошти на їх закупівлю у державний бюджет на 2026–2027 роки. Інакше учні з віддалених сіл просто не зможуть фізично дістатися до ліцеїв.

Також Надія Лещик пропонує скасувати обмеження, які забороняють купувати шкільні автобуси для шкіл без повноцінних укриттів. Це правило значно ускладнює підвезення дітей у багатьох регіонах. Ще одна пропозиція — паралельно розвивати доступ до профтехосвіти для учнів після 9-го класу, аби забезпечити їм альтернативу профільній школі.

Окремо наголошується на необхідності перенести строки затвердження мережі ліцеїв і передбачити реалістичний період для громадських обговорень у селах. Інакше громади просто не встигнуть виконати всі нові вимоги, а уряд отримає право самостійно затверджувати освітню мережу без урахування думки місцевих жителів.

Крім того, потрібно врегулювати питання співфінансування ліцеїв кількома громадами, яке зараз фактично не має чіткого механізму. Без цього спільне утримання великих ліцеїв буде надто складним.

Загалом, рекомендації освітнього омбудсмена спрямовані на те, щоб реформа не перетворилася на механічне скорочення шкіл, а залишалася реформою доступної і якісної освіти для всіх, незалежно від місця проживання. Чи врахують хоч щось із цього — поки невідомо, але підкреслені урядом консультації з громадськістю, що тривають, дають на це надію.

Таким чином, навіть якщо початкові школи у селах залишаться, для здобуття повної середньої освіти старшокласники будуть змушені переїжджати або щодня долати десятки кілометрів до великих ліцеїв у містах, якщо нічого не змінити у наявному проєкті закону. Для багатьох громад це означатиме втрату повного шкільного циклу на місці, а для дітей — серйозний стрес і погіршення доступу до освіти. Тож ця петиція вкотре показала, що суспільство вимагає реальних змін до запропонованих рішень, а не просто реакції на них.