Від The Rolling Stones до U2. Найкращі пісні про кохання до Дня святого Валентина

Враховуючи час, у якому незважаючи ні на що, українці продовжують жити, закохуватися та любити, ми згадуємо не найпростіші, але незмінно видатні пісні про кохання – а ще про розлуку з коханою людиною.

Rolling Stones "Miss You"

До середини сімдесятих Міку Джаггеру та Кіту Річардсу було трохи за тридцять, але їх уже починали називати "динозаврами" та "старою гвардією". І справа була не тільки і не стільки у віці. Матеріал таких альбомів, як "It's Only Rock'n'Roll" та "Black and Blue" демонстрував, що "Стоунз" дещо розслабилися у своїй комфортній зоні — воліючи все більше заглиблюватися в задумливі балади з великою кількістю клавішних і середньотемповий рок-н-рол, що все ще готувався за рецептом Чака Беррі. Те, що іноді гурт ще досить успішно намагався грати реггей, до відома скептиками не приймалося — їм здавалося, що час експериментів і пісень, створюваних у припливі натхнення для "Стоунз" минув безповоротно.

1977-го в Парижі гурт почав записувати новий матеріал – для майбутнього альбому "Some Girls". Цього разу від нової платівки насправді залежала репутація "Стоунз", а, може, й їхнє майбутнє. У Кіта Річардса на той час були неабиякі проблеми із законом, ну а перший шлюб Міка Джаггера (з красунею з Нікарагуа на ім'я Б'янка Перес-Мора Масіас) тріщав по швах. Справа в тому, що після шести років подружнього життя з Б'янкою Мік завів бурхливий роман із двадцятирічною моделлю Джеррі Голл, яка взагалі-то була дівчиною іншої рок-зірки, ікони стилю та лідера "Roxy Music" Браяна Феррі. Джаггер нахабно забрав Джеррі у збентеженого Феррі — але вони ще не могли проводити весь час разом.

Залишаючись без міс Голл і сумуючи за нею, Мік часто ночами заходив у нью-йоркський клуб "Студія 54", що недавно відкрився, де годинами танцював під новомодні хіти в стилі "диско". Результатом таких походів і стала пісня "Miss You" ("Сумую за тобою"), що відкриває альбом "Some Girls" — відчайдушний і натхненний дискотечний досвід "Ролінг Стоунз".

Своєю важкою ритмічною чуттєвістю і непідробною тугою за коханою людиною "Miss You" разюче відрізнялася від інших різких і сердитих номерів відмінної платівки "Some Girls", яка взагалі-то була своєчасною реакцією "Стоунз" на панк-рок. У "Miss You" не було нічого від панку — натомість Джаггер наочно демонстрував, що нудьгувати в розлуці можна і так: рухаючи стегнами з сумним виразом обличчя. Тим самим ліричний герой пісні ясно давав зрозуміти партнерам по танцполу, що час він збирається проводити в гордій та тужливій самоті – поки що причина його страждань не повернеться додому.

Мік Джаггер взагалі то й сам є чудовим виконавцем на губній гармоніці, але кумедно, що у студійній версії "Miss You" зіграв не він, а молодий чорний хлопець, який назвав себе Шугар Блю — Мік помітив його, коли той грав на вулицях Парижа, і притяг до студії. Партія Шугар Блю додала пісні природної, непідробної чарівності – правди вечірніх вулиць.

Пол Маккартні, "No More Lonely Nights"

Ця близька до досконалості балада, складена Полом Маккартні в першій половині вісімдесятих, була взагалі-то дуже нетиповою для того ліричного матеріалу, який Маккартні писав у ті роки. Річ у тім, що на той час Пол вже багато років був у щасливому шлюбі з Ліндою Маккартні, виховував дітей, мав вдачу зразкового сім'янина — і вкрай рідко розлучався з коханою дружиною. Більшість романтичних номерів Маккартні сімдесятих і вісімдесятих — на кшталт "My Love", "Warm and Beautiful" або "Through Our Love" — були просякнуті теплою атмосферою домашнього затишку, в них відчувалося і набуте щастя, і впевненість у тому, що стосунки з коханою людиною витримають будь-які випробування у майбутньому.

Але іноді Маккартні доводилося згадувати про те, що, мабуть, далеко не всім його шанувальникам так пощастило в особистому житті, як йому — і Пол свідомо ставив себе на місце нещасної людини, яка, скажімо, змушена переживати болісну і довгу розлуку або серйозну сварку з предметом свого кохання. Результатом таких зусиль стала "No More Lonely Nights" ("Геть самотні ночі") 1984-го року — сумна пісня, в якій, проте, теплиться стільки світлого оптимізму і надії, що легко повірити в те, що щасливий фінал історії не тільки можливий, а й неминучий. Пронизливе соло на гітарі — одну з прикрас цієї балади — зіграв Девід Гілмор з Pink Floyd, їх з Маккартні пов'язувала давня дружба. Коли Пол через 15 років записував платівку рок-н-рольних каверів Run Devil Run, свій перший альбом після смерті Лінди, Гілмор теж був поруч.

U2 "With or Without You"

Записуючи влітку 1984-го року платівку "The Unforgettable Fire", молоді ірландці "U2" вперше співпрацювали з музикантами та саундпродюсерами Браяном Іно та Деніелом Лануа – саме ця пара за студійним пультом зробила саунд "U2" гранично атмосферним та інтригуючим. Так могла звучати музика до ідеального фільму, який ніколи не буде знятий – а ще ця музика могла бути саундтреком до найглибших особистих переживань, у яких кохання – суворе та позбавлене поверхневих сантиментів – посідало б найпочесніше місце.

З Іно та Лануа гурт почав записувати і свій наступний альбом – шедевр 1987-го року під назвою "The Joshua Tree". Робота була довгою і копіткою – звукове полотно малювалося з особливою ретельністю, увага приділялася кожному інструменту, кожній зіграній ноті та кожній секунді звучання, звукові ефекти підбиралися так, ніби вони були ключем до розгадки якоїсь великої таємниці.

Колосальні зусилля виявилися не марними — "Дерево Джошуа" і справді виявився бездоганним альбомом, сильним та витонченим одночасно. Особливе місце на платівці посідає пісня "With Or Without You" ("З тобою або без тебе") — вигадана вокалістом та головним автором текстів групи Боно на півдні Франції, хоча з таким же успіхом вона могла бути написана і в холодній келії якогось середньовічного монастиря.

"With or Without You", як і майже всі пронизливі пісні групи про кохання, отримала натхнення він стосунків Боно з його дружиною Алі — вони познайомилися ще в сімдесятих, будучи підлітками, а зустрічатися з майбутньою дружиною Боно почав того ж тижня, коли став фронтменом шкільного гурту "U2".

Перед тим, як написати пісню, Боно часто замислювався про всі ті протиріччя та труднощі, з якими неминуче стикається одружена людина – якщо вона ще й є рок-зіркою у постійних роз'їздах. Але слухач може й не знати про це — вступ і вісім нот, зіграні Адамом Клейтоном на бас-гітарі, налаштують на потрібний лад, ну а потім залишається тільки розділити з пристрастями героєм його трагедію і безвихідну ситуацію.

Але іноді рятівне рішення – саме у відсутності виходу і вибору, і ця пісня про силу пригніченого бажання може бути як похмурою одою безвиході, так і натхненним гімном кохання, що не приймає заперечень. "З тобою чи без тебе" (у якій Боно вперше продемонстрував свій спів у низькому регістрі), стала першим хітом номер один гурту в Америці.

Badfinger "Without You"

Цей крик душі був колись перетворений на приклад ідеальної пісні про кохання музикантами на ім'я Піт Гем та Том Еванс, учасниками гурту "Badfinger". Так ось, пісню "Without You" ("Без тебе") багато меломанів знає у виконанні співака Гарі Нільссона, переважній більшості населення планети вона відома як великий хіт Мерайї Кері 1994-го року — проте саме оригінальна версія, яку заспівали Гем та Еванс, залишається незаслужено та навіть злочинно недооціненною.

Гурт з Вельсу "Бедфінгер" на межі шістдесятих та сімдесятих років було підписано на лейбл "Еппл", створений "Бітлз" — і бітли, особливо Пол Маккартні, чесно намагалися зробити із групи справжніх зірок. Маккартні написав для "Badfinger" пісню "Come And Get it" і вона стала великим хітом — але взагалі-то самі музиканти були прекрасними авторами. "Without You" з платівки 1970-го року "No Dice" — чудовий приклад їхнього філігранного композиторського таланту. Ну, а якщо врахувати той факт, що Гем і Еванс і насправді писали пісню (точніше, це були дві різні пісні, пізніше об'єднані в одну) про своїх дівчат, то не варто дивуватися обеззброюючій непідробності сильних емоцій в авторському виконанні класичної "Without You".

На жаль, але історія "Badfinger" була чи не найжорсткішою та найтрагічнішою у шоу-бізнесі – нескінченні біди та невдачі довели до суїциду спочатку Піта Гема, а потім і Тома Еванса.

Нік Кейв, "Far From Me"

Альбом Ніка Кейва та його гурту "The Bad Seeds" під назвою "The Boatman's Call" у 1997-му році виявився таким же шоком для його давніх шанувальників, як для доброчесних обивателів — божевільний і лютий пост-панк, який Кейв вивергав із себе у вісімдесятих. Чим же нова платівка так здивувала тих, хто давно стежив за Кейвом — і тих, хто зміг пережити навіть його неймовірний дует з Кайлі Міноуг, несподіваний хіт "Where the Wild Roses Grow"?

Річ у тім, що нова платівка похмурого австралійського генія виявилася збіркою повільних, урочистих, скорботних та задумливих пісень про кохання – як правило, заспіваних Кейвом в аскетичній та суворій манері, у супроводі його фортепіано. Такі глибоко поетичні, мудрі та осмислені балади про кохання до Кейва могла складати лише одна людина – Леонард Коен. Але саме тоді Коен відійшов від справ, ховаючись від світу в буддистському монастирі. Це було ще однією причиною того, чому ці пісні наприкінці дев'яностих здавалися такими унікальними, потрібними та цінними – особливо якщо ви були закохані та ставилися до свого кохання з усією серйозністю та трепетом.

До кого звертався сам Кейв, записуючи альбом у Лондоні влітку 1996 року? До бразильської журналістки Вівіан Карнейро, матері його старшого сина Люка? Чи до англійської співачки Пі Джей Харві, з якою у нього в середині 90-х стався швидкоплинний, але доволі болісний роман? Це не так вже й важливо – кожен, хто має вуха і відкрите серце, може поставити себе на місце героя цих пісень, навіть якщо Кейв, здавалося, співав від першої особи про дуже особисті речі, не забуваючи про деталі і не соромлячись їх.

Кожен трек на платівці "The Boatman's Call" заслуговує на окрему розмову. Але якщо говорити про розлуку та відстані, то пісня "Far From Me" ("Далеко від мене") – особливий випадок. Вона ідеально передає спустошуюче почуття ізоляції та розгубленості від неможливості дотягнутися і достукатися до коханої людини – а ще відчуття сили, яку дає саме кохання для того, щоб пережити розлуку. "Заради тебе я народився, заради тебе я зростав — заради тебе я жив і заради тебе я помру, заради тебе я вмираю зараз, тебе, яка так далеко" — співає Кейв за себе та за всіх розлучених коханців на планеті.