Про любов та кремезного Бичка. Чи був маршал Малиновський нащадком "Подільського Каліостро"

Минулого року у Києві побачила світ книга автора цього матеріалу "Тадей Грабянка – король ілюмінатів", присвячена вихідцю з села Остапківці, що на Хмельниччині, знаменитому містику XVІІІ століття, якого ще на початку ХХ століття чимало дослідників вважали "тим самим" графом Каліостро.

Мабуть, бунтівний дух Грабянки дуже хотів, щоби про нього згадали й на батьківщині, тож робота над цим дослідженням супроводжувалася різними містичними збігами. І перший з них – те, що робота над довідкою про містика, яка згодом переросла у книжку, почалася 6 жовтня 2022 року – у 215-ту річницю від дня його смерті. А коли книгу вже видрукували, душа Грабянки подарувала ще одну історичну загадку, варту окремого роману чи навіть екранізації.

Все почалося з випадкової зустрічі зі старожилом Остапківців Сергієм Івасюком. Про Грабянку він ніколи не чув, але дуже цікавився пані Залєською, останньою поміщицею села. Крім звичного набору відомих подільським краєзнавцям байок він розповів й історію, яка спочатку здалася казкою або фантастичною легендою. Але після перевірки інформації є підстави стверджувати, що вона може бути і правдою.

Як сільська байка стала приводом для досліджень

Початок цієї історії – цілком у ключі романтичної драми. У графині була донька-красуня. А на службі вона тримала парубка, який відповідав за збереження панського лісу. Посада, зрозуміло, була "собачою", тюхтіїв на таких не тримали, тож хлоп був нівроку. Такий собі сільський Геракл.

Далі – класична фабула еталонного жіночого роману. Тендітна юна графиня по вуха закохується в кремезного панського лісничого. Той відповідає взаємністю, зриває квітку любові… Підсумок закономірний.

Коли графиня дізналася, що доня в очікувані, то аж захворіла. А як одужала, то миттю спровадила дитятку з майбутнім онуком до знайомих десь на південь Поділля. Бо незаконна дитина у ті "вікторіанські" часи була ганьбою, а тут ще й татусь навіть не шляхтич, а простий селюх.

Згідно з розповіддю Сергія Івасюка, нащадок графині та лісового сторожа згодом зробив блискучу військову кар’єру, став одним із "Маршалів Перемоги", а згодом, впродовж майже десятиліття обіймав посаду міністра оборони СРСР. І якщо це правда, то маршал Родіон Малиновський, який очолював радянське Міноборони у 1957–1967 роках, може бути… прямим нащадком графа Тадея Грабянки і простого хлопа з Остапківців.

"Як насправді звали того лісничого, я не знаю, – розповідав старожил з Остапківців. – Всі називали його вуличним ім’ям "Бичок". І дійсно "бичок" – під два метри заввишки, кремезний, широчезні плечі… Я його пам’ятаю, коли йому вже за сімдесят років було. Але й тоді він ще був нівроку. Ним дітей лякали: "Будеш погано поводитися, Бичок у торбу забере!" Бо ходив той Бичок завжди з величезною торбою через плече".

Також в селі розповідали, що коли Бичок випивав зайве, то полюбляв розповідати, що у нього в Москві є син, та на такій високій посаді, що нікому й не снилося. Але зустрічатися з ним йому не можна. Натомість люди теревенили, що то сам маршал Маліновський, на якого той Бичок був схожим як викапаний.

"Наприкінці 1950-х я з мамою побував у Хмельницькому, тоді ще Проскурові. Гуляли парком. Аж гульк – портрет! Я й кажу мамі: "О, дивися, наш Бичок!" А то виявився маршал Малиновський", – згадував Івасюк.

Знатна тайна радянського маршала: "за" та "проти"

Зазвичай подібні легенди та перекази нічим не підтверджені, тож розповідь була сприйнята більш ніж скептично. Але після перевірки почутого щодо цієї недовіри виникли сумніви. І щось сказати напевне у цій історії не виходить. Бо є інформація як на користь версії про походження радянського маршала з графського роду Грабянок, так і проти неї. Почнемо з того, що "за".

Те, що Родіон Маліновський є безбатченком, – відомий факт біографії воєначальника. А от відносно його матері інформація заплутана. Згідно із "канонічною" біографією, мати маршала була батрачкою і заробляла на життя важкою працею. Власне, як і має бути у матері славетного пролетарського полководця. Ну, не графинею ж їй бути.

Однак колишня дружина маршала Лариса Малиновська, вже після розлучення, у доносі у КДБ писала, що мати радянського воєначальника за "клятого царату" аж ніяк не бідувала, як він писав у автобіографії, а була економкою в маєтку знаменитого графа Гейдена в с. Сутиски у Тиврівській волості Вінницького повіту. І "навіть мала власний виїзд" – тобто принаймні пару коней, якусь бричку та конюха із візничим. Це як зараз авто преміум-класу із власним водієм.

І це не все. На час перебування в маєтку графа Гейдена жінка носила прізвище Залєсная, тобто русифікований варіант польського прізвища Залєська. А практика русифікації імен і прізвищ була надзвичайно поширеною як за царату, так і в СРСР. Тож Варвара Залєсная цілком могла колись бути Барбарою Залєською.

Відповідно, можна припустити, що саме до графа Гайдена графиня Залєська і спровадила доньку з бастардом. А та, аби не бути повною нахлібницею, стала економкою маєтку свого патрона.

Але є факти, які викликають свідчать проти цієї версії. Зокрема, в народних переказах згадується виключно "графиня Залєська" (без імені). Під це визначення підпадає як онука містика Мартина Грабянка, після одруження – Залєська (1820–1913) так і її донька Марія-Гелена Залєська (1863–1942). Чиєю донькою могла бути гіпотетична мати маршала – незрозуміло.

Польський туман біографії Малиновського

Знайти згадки про доньку що Мартини, що Марії-Гелени у генеалогічних довідниках не поталанило. Втім, не виключено, що вони не повні – багато метричних книг зникло у буремні "пореволюційні" роки. Тим більше, що покритка, яка ще й нагуляла дитину від простого селянина, була ганьбою роду, і її могли просто не згадувати, викресливши зі складу фамілії.

А от відносно туману, що оповив історію народження майбутнього маршала, якраз все зрозуміло. Робити кар’єру в комуністичній Росії, маючи мамою польську графиню, було проблематично. За такий факт біографії у 1930-х й розстріляти могли. Тим більше, що у період між світовими війнами саме "панська" Польща була головним ворогом СРСР. Але не виключено, що в Москві про щось таке здогадувалися. Можливо, саме з огляду на можливе польське походження Родіона Малиновського відсторонили від участі у Польському поході Червоної армії 1939 року

Наразі не вдається впевнено стверджувати, що маршал Маліновський є нащадком знаменитого короля ілюмінатів Авіньйону та простого хлопа з Остапківців. Однак і заперечувати цю гіпотезу теж не варто. А значить, маємо ще одну історичну загадку, пов’язану з Городоччиною та знаменитим подільським містиком, слава якого розлетілася далеко за межі краю.