Повніти за сценарієм. Як Суїні, Де Ніро та Макконахі набирали вагу заради ролей

Основна частина зйомок картини, присвяченої Мартін, найуспішнішій американській спортсменці на рингу (2009-го вона стала чемпіонкою світу в першій середній вазі) завершилася ще минулої осені. Але тільки зараз Суїні зізналася, що ще зовсім недавно її важко впізнавали навіть близькі друзі і вона не могла влізти в жодну стару пару джинсів. Зірці серіалів "Ейфорія" і "Білий лотос" перед початком зйомок байопіка (чисельні продюсери фільму, серед яких значиться і сама Суїні, поки ще не визначилися з назвою картини) доводилося не тільки катувати себе щоденними походами в спортзал протягом трьох місяців — силові тренування вранці та ввечері, дві години занять кікбоксингом вдень — але й непомірно багато їсти.

Втім, Сідні завжди була спортивною дівчиною. Вона провела дитинство у сільській місцевості північного Айдахо, у великому будинку на березі озера, який належав родині Суїні вже багато поколінь. Саме завдяки сусідству озера юна Сідні спочатку захопилася новомодним вейкбордингом — який, крім іншого, поєднує елементи серфінгу і скейтбордингу. Дівчину не зупинив навіть той сумний випадок, коли дошка вдарила її по обличчю і Суїні ледь не зомліла. Більше того, Сідні мали час і бажання для футболу і бейсболу, а також лиж взимку. Тож дивно не лише те, що дівчина врешті-решт обрала акторську професію, цікавий і той факт, що тільки зараз Суїні знялася у фільмі, присвяченому спорту.

Нагадаємо, що вперше Сідні Суїні звернула на себе увагу наприкінці минулого десятиліття, коли знялася, нехай і в зовсім невеликій ролі, у вельми примітній картині режисера Девіда Роберта Мітчелла "Під Сільвер-Лейк" 2018 року. Це був винахідливий і атмосферний нео-нуар, який тримав цікавого глядача у напрузі до останнього кадру. Роком пізніше Суїні з'явилася в тарантинівському "Одного разу в Голлівуді" — у ролі однієї з членів "Сім'ї Менсона", яка мешкає на старому каліфорнійському ранчо. І хоча тоді Сідні явно затьмарили Маргарет Куоллі, Дакота Фаннінг і Майкі Медісон, які виконували аналогічні ролі, зйомки у Квентіна Тарантіно не могли не піти на користь кар'єрі актриси-початківця.

Влітку 2019-го вийшли перші серії "Ейфорії", серіалу, який не тільки нарешті зробив 21-річну на той момент Суїні зіркою, але й знову змусив заговорити особливо пильних критиків і деяких стурбованих глядачів про доречність надмірної "оголеності" на екрані — знову-таки, завдяки Сідні, яка, як виявилося, позбавлена страхів і комплексів. Зірковий статус дівчини закріпив серіал "Білий лотос", що вирізнявся своїм чорним гумором, — закріпив настільки, що 2022 року журнал "Time" назвав її серед 100 висхідних зірок, які формують майбутнє. Через рік, у 2023-му, Суїні ще раз довела, що з нею і справді потрібно рахуватися — цього разу меломанам старших поколінь.

Справа в тому, що восени відбулася прем'єра відео на пісню "Angry" легендарних "Rolling Stones" — пілотного синглу з більш ніж довгоочікуваного альбому гурту "Hackney Diamonds", першої платівки з авторським матеріалом за 18 років. Головною зіркою відео були не Мік Джаггер і не Кіт Річардс, а саме Сідні, яка роз'їжджає автомобілем з відкритим верхом і демонструє фігуру. Що ж, у новому фільмі про Крісті Мартін у актриси буде дещо інша комплекція, але, судячи з усього, у Суїні є шанс похвалитися не тільки новонабутими м'язами, а й драматичними здібностями – адже творці картини не збиралися обходити увагою той епізод з життя спортсменки, коли вона ледь не загинула від рук (точніше, ножа і кулі) власного чоловіка в 2010-му.

"Скажений бик", французька кухня та центнер Де Ніро

Чи зможе картина про Крісті Мартін зрівнятися з шедевром Мартіна Скорсезе 1980-го року "Скажений бик", ще одній спортивній драмі про чемпіона в середній вазі? Ні, бодай тому, що боксер Джейк Ламотта, якого геніально зіграв Роберт Де Ніро – зовсім не така людина, як місіс Мартін.

Все почалося з того, що саме Де Ніро прочитав автобіографію Ламотти – ще у першій половині сімдесятих, на зйомках другої частини "Хрещеного батька" у Френсіса Форда Копполи. Актору не надто сподобалося те, як книга була написана – але його дуже захопив та зацікавив сам автор та історія його бурхливого та місцями вельми трагічного життя. Де Ніро до того часу вже встиг знятися у Скорсезе в "Злих вулицях", вони потоваришували — настільки, що актор притягнув книгу на знімальний майданчик картини "Еліс тут більше не живе" (сам Де Ніро не знімався в цьому фільмі) і став наполегливо вмовляти Скорсезе екранізувати автобіографію Ламотти.

Але молодого режисера зовсім не цікавив бокс – як будь-який інший вид спорту. Скорсезе любив кіно і музику, тому замість того, щоб робити з Де Ніро боксера, він перетворив його на ветерана війни у В'єтнамі, який страждає на безсоння і тому влаштовується на роботу таксистом з нічним графіком. "Таксист" був великим фільмом, після цього Скорсезе зробив з Де Ніро шукаючого удачі та любові саксофоніста в музичній драмі "Нью-Йорк, Нью-Йорк", зняв чудову документалку про останній концерт гурту "The Band" під назвою "Останній вальс" — а ще обзавівся сильною залежністю від кокаїну.

Коли наприкінці сімдесятих Скорсезе ледь не помер від передозування, Де Ніро провідав друга, який приходив до себе і був налаштований не надто оптимістично щодо власного майбутнього — і нарешті умовив його взятися за фільм про Джейка Ламотта, зірку сорокових і п'ятдесятих з Бронкса. Скорсезе все ще не цікавив бокс, але він вирішив ставитися до цього виду спорту і безпосередньо рингу як до алегорії самого життя — на щось подібне так чи інакше натякають усі спортивні драми, але Мартін Скорсезе був одним з небагатьох, кому цей очевидний витівок вдався в повній мірі. Режисер вважав, що "Скажений бик" буде його останнім фільмом — і тому особливо ретельно підходив до роботи. Крім того, Скорсезе вирішив зробити картину чорно-білою – просто щоб вона відрізнялася від кінопотоку того часу та інших його фільмів.

Де Ніро ж зв'язався із самим Ламоттою – і той довгі місяці особисто тренував актора, у якому раптом виявився природний боксерський талант. У результаті Де Ніро провів кілька справжніх поєдинків та здобув перемогу у двох із трьох боїв. Але тренуваннями з боксерською грушею підготовка до зйомок для Де Ніро не обмежилася. Коли половину картини, в якій глядач спостерігав за молодим і худорлявим Ламоттою, було знято, Скорсезе оголосив перерву на чотири місяці. За цей час Де Ніро мав набрати близько 30 кг ваги, перетворившись із підтягнутого чоловіка, який важить 67 кіло, на важкого неповороткого товстуна, що тягне на центнер. Саме на таку людину перетворився Ламотта на шістдесятих, коли його кар'єра і життя остаточно пішли під укіс.

Щоб погладшати до невпізнання, Де Ніро пішов у справжній гастрономічний загул, щодня відвідуючи вже не боксерські тренування, а ресторани півдня Франції та півночі Італії. При цьому актор віддавав перевагу борошняному, не відмовляв собі в солодкому і замовляв величезні порції – у результаті у Де Ніро з'явилися не лише десятки зайвих кіло, а й проблеми з диханням. Крім того, іноді мова давалася йому важко — як і ходьба. Але саме таким був Ламотта, коли спочатку намагався продати свій чемпіонський пояс, а потім потрапив на півроку за грати – через неповнолітню дівчину, з якою тоді вже колишній боксер знайомив чоловіків у клубі, що йому належав, у Майамі.

Чи коштувала гра свічок? Безперечно – у другій частині "Скаженого бика" Де Ніро виглядав так само переконливо і правдоподібно, як у перших сценах. До того ж, він грав версію Ламотти, яка була набагато відразливіша, ніж боксер у реальному житті. Де Ніро грав справжнього монстра, що чатує на неконтрольовану лють, шалену ревнощі, параної і жадібність. Зайва вага лише підкреслювала падіння колись успішного боксера – чудовисько вибиралося назовні, костюми та пальта тріщали по швах. За цю роль Де Ніро отримав свій другий "Оскар".

Джаред Літо, вбивця Джона Леннона та морозиво з мікрохвильової печі

Фільм "Глава 27" Джерретта Шефера присвячений одному з найгірших і драматичних епізодів в історії поп-культури двадцятого століття, а саме вбивству Джона Леннона в Нью-Йорку в грудні 1980-го року. Але головним героєм картини, що вийшла на екрани 2007-го, був зовсім не засновник "Бітлз", а якраз його збожеволівший убивця, людина, яку Пол Маккартні пізніше назвав "придурком із придурків", Марк Чепмен.

Вгодованого і незграбного тюхтія Чепмена, якому тієї зими було 25, не побоявся зіграти Джаред Лето. Будучи не тільки актором, а й кимось на кшталт рок-зірки, Лето прекрасно знав, наскільки сильно ненавидять Чепмена, який досі відбуває термін, як колеги-музиканти, так і мільйони шанувальників "Бітлз" і Леннона, — але відгукнувся на пропозицію Шефера знятися в ролі вбивці.

До того, як він став готуватися до зйомок, Літо виглядав так, як і належало виглядати селебріті в гламурних нульових – тим більше, що так і не позбувся натяків у своїй фігурі на той скот, якого він домігся для "Реквієму за мрією" на початку десятиліття. Тепер же, щоб досягти подібності з товстим Чепменом, охоронцем з Гаваїв, Джаред вдався до екстремального способу набрати зайву вагу — щовечора, перед тим як вирушити спати, він випивав величезну кількість розтопленого в мікрохвильовій печі морозива, приправленого оливковою олією і соєвим соусом.

Чепмен кілька днів вартував Леннона біля будівлі "Дакота" біля Центрального парку, з примірником нового альбому музиканта "Double Fantasy" в руках і книжкою Селінджера "Над прірвою в житі" в кишені поруч із револьвером. Екранний герой Лето робив те ж саме, і, як і справжній Чепмен, не виглядав зловісним убивцею — радше дивною, розгубленою істотою, роздоріднілим чоловіком, звисаюче підборіддя і пінгвінячі боки якого робили його ще більш безглуздим.

Чи варто було Джареду Лето набирати 30 кг? Лето демонстрував прекрасну акторську гру, але рухався не в тому напрямку — іноді глядач може зловити себе на тому, що відчуває якщо не симпатію, то співчуття до вбивці, якого з'їдають внутрішні демони, а він чує голоси. Можливо, саме роздуті щоки Лето переконували публіку в тому, що не може бути, щоб цей пухкий хлопець був породженням пекла — тим самим "придурком із придурків". Актор отримав схвальні відгуки з приводу своєї гри, але сам фільм, зі зрозумілих причин, не мав успіху у публіки — особливо у бітломанів. Після зйомок Лето не міг ходити на великі відстані й іноді навіть був змушений користуватися інвалідним візком — акторові знадобилося близько року, щоб повернути колишню форму.

Меттью Макконахи, золота жила та чізбургери

Ще на початку дев'яностих Меттью Макконахі знявся в культовому (передусім для рідної американської аудиторії) молодіжному фільмі "Dazed and Confused", потім намагався не зникати з поля зору, ну а вже в нульових змусив заговорити про себе як про новий секс-символ — з'явившись у кількох успішних романах.

Тим не менш, справді великих акторських успіхів і статусу всіма шанованої суперзірки Макконахі досягнув вже в наступному десятилітті – завдяки ролям у "Лінкольні для адвоката", "Далаському клубі покупців", "Інтерстеларі" і, звичайно ж, у першому сезоні "Справжнього детективу". Макконахі продовжував залишатися секс-символом – і навіть участь у фільмі "Золото" (2016-й рік), в якому його герой відсвічує лисиною, що намічається, серед неохайних пасм і намагається втиснути пузо в штани, не надто нашкодило його іміджу.

У "Золоті" Макконахи грає впертого, але не особливо щасливого шукача вісімдесятих років минулого століття — до того ж його герой Кенні Уеллс схильний постійно напиватися до безпам'ятства, не розлучаючись з пляшкою. Якось доля зводить його з геологом Майклом Акостой (Едгар Рамірес) – події починають розвиватися стрімким чином, а черево Макконахі стає дедалі гротескнішим.

Для чого творцям "Золота" знадобилося, щоб Уеллс виглядав так непрезентабельно — загадка. Але судячи з усього, Макконахи і сам був не проти поекспериментувати і пограти на почуттях шанувальниць — або, нарешті, заручитися тихим схваленням тих чоловіків, які не турбуються стежити за собою. Перед зйомками актор набрав більше 20 кг – переважно тому, що не відмовляв собі ні в пиві, ні в піці, ні в чізбургерах.

Макконахі сприймав вісім місяців такої дієти як веселе свято — хоча сам фільм, незважаючи на захоплюючий сценарій і як завжди переконливу гру головної зірки, що розповніла, не став ще одним тріумфом актора. До речі, худнув Макконахі (на ті ж 20 кг для зйомок у "Далаському клубі покупців") більш продуктивно – роль ковбоя, який мав діагностований СНІД, принесла актору "Оскар".