Антимайдан по-сербськи. Чи закриє президент Вучич своєму народу шлях до ЄС

Майдан тривалістю півроку. Проти чого протестують серби

Іскрою, з якої розгорілося полум’я протестів, стала трагедія у місті Нові-Сад. 1 листопада минулого року там на реконструйованому залізничному вокзалі обвалився дах, унаслідок чого загинули 15 людей. Вимоги покарати винних не були почуті владою, тому згодом вони розширилися: активна частина сербського суспільства вимагала відставки уряду на чолі з Мілошем Вучевичем. Протести охопили Белград, Нові-Сад, Ніш, Крагуєвац. Їхніми ініціаторами та найбільш активними учасниками стали студенти сербських університетів.

Влада спочатку відреагувала силовими діями, що тільки посилило виступи. 13 грудня під тиском вулиці була оприлюднена документація щодо реконструкції вокзалу, проте — не вся. Приховування правди ще більше обурило сербів. Оцінивши ризики, президент Вучич почав діяти у двох напрямках: частину вимог мітингарів задовольнили, паралельно з цим розколювали ресурсну базу протестів. Одним із таких кроків стало схвалення 20-процентного зростання бюджету країни на 2025 рік. Також під кінець року прокуратура опублікувала додаткову документацію, зібрану під час розслідування, крім того, було заарештовано 13 осіб, підозрюваних у недогляді під час реконструкції вокзалу. Серед них і екс-міністр інфраструктури Горан Весич, якого згодом відпустили.  

Також студентам пообіцяли покарати силовиків, винних у побитті протестувальників. Але ті напівкроками не задовольнялися і посилили тиск на владу. Велелюдні демонстрації відбулися в січні, що призвело до відставки прем’єра Вучевича та мера Нові-Саду Мілана Дурича. Президент Вучич оголосив про готовність амністувати всіх студентів і викладачів, яким висунули кримінальні звинувачення за участь у протестах, а також оголосив про державні субсидії для допомоги молоді з придбанням житла. Однак і це не розрядило ситуацію.

Слід зауважити, що студентство підтримала сербська опозиція. Проте її дії оцінюються неоднозначно. З одного боку, у студентів немає чітко визначених лідерів. Найвідомішими виразниками ідей протесту стали брати-близнюки Лазар і Лука Стояковичі, які наголошують на тому, що за президентства Вучича Сербія перетворилася на корумповану країну і тому систему потрібно міняти повністю. З іншого, і серед опозиціонерів немає фігури, якій би повністю довіряли протестувальники. До того ж опозиційні депутати вдавалися до дій, які суперечать ідеї мирного тиску на владу. 4 березня у залі парламенту підпалили димові шашки та використали сльозогінний газ, унаслідок цієї події в однієї із депутаток стався інсульт. У цей час під стінами будівлі протестувальники мовчки вшановували пам’ять загиблих у Нові-Саду.

Наймасовіша акція відбулася 15 березня. За різними оцінками, тільки у Белграді в ній взяли участь від 100 до 300 тисяч людей. Напередодні поліція затримала 13 активістів, їх звинуватили в "організації державного заколоту". А в день мітингу проти його учасників застосовувалася акустична зброя. Влада це спростовує, але експерти і правозахисники наполягають саме на версії використання ультразвуку, що викликало масову паніку. Днями ж Вучич, відверто знущаючись, розповів, що у ФСБ Росії не підтвердили використання акустичної зброї. Ці події стали переконливим свідченням небажання президента йти на поступки громадянському суспільству. Яке звинувачує його в узурпації влади і корупції.

Цього місяця Вучич перейшов у наступ. 12 квітня у Белграді відбулася акція на підтримку президента, а він сам оголосив про старт "Руху за народ і державу". Перед будівлею Народної скупщини зібралося близько 55 тис. осіб, частина з них приїхала з сусідніх країн. У промові на заході Вучич звинуватив іноземні спецслужби в організації "кольорової революції", закликав прокуратуру працювати "над відновленням порядку". А 17 квітня парламент затвердив склад нового уряду на чолі з професором Джуро Мацутом, який раніше висловлював незгоду з антикорупційними протестами у Сербії. Приголомшливою є політична кар'єра Мацута. Ця людина у 2023 році підтримала Сербську прогресивну партію (партія Вучича) на парламентських виборах. У січні цього року Мацут виступав на мітингу на підтримку влади та згодом став одним із засновників "Руху за народ та державу". І ось — прем’єрство.

Глава уряду пообіцяв відновити гармонію в суспільстві шляхом "діалогу, толерантності, праці і побудови системи цінностей". А Вучич побажав кабінету міністрів "позбавити країну від терору". Судячи з того, що на своїй посаді лишився глава МВС, проросійський політик Івиця Дачич, до якого у мітингарів було дуже багато претензій, тепер на активістів може очікувати хвиля репресій. 

Протестувальники програли? Проміжні висновки

Окрім згаданого Дачича з 30 членів уряду нових імен лише 10, всі інші працювали у попередній команді. Не увійшов до кабінету міністрів Мацута підсанкційний у США Александар Вулін, який був віце-прем’єром. Про його небажаність в уряді Белграду прямо натякали в Євросоюзі. Проте відсутність цієї особи серед нових міністрів особливої погоди не робить, адже для всіх очевидно, що Мацут — фігура несамостійна і пульт управління урядом буде в руках Вучича. Який вирішив відразу кілька складних задач. Перша: забезпечив видимість демократії та її процедур. Попередній кабінет міністрів пішов і, як обіцялося, наступний прийшов у 30-денний термін. Його очільник — позапартійний. Друга задача: Вучич зберіг більшість у парламенті. За склад уряду Мацута проголосували 153 депутати з коаліції зі списку "Александар Вучич — Сербія не повинна зупинятися", Соціалістичної партії, Єдиної Сербії, ПУПС, Соціал-демократичної партії та Союзу угорців Воєводини. Голосування останніх показове, адже Нові-Сад, де стався обвал перекриття вокзалу, — столиця Воєводини, тут мешкає чисельна угорська громада. Виходить, що угорці цього краю — на боці Вучича.

Третя задача: глава Сербії показав неспроможність парламентської опозиції заблокувати його рішення. Проти нового уряду проголосували лише 46 депутатів, при цьому 51 депутат просто був відсутній. Це переважно представники опозиції. Призначення кабінету міністрів відбулося без димових шашок та безладу у сесійній залі, голосували парламентарі відкрито і поіменно. Четверта задача: Вучич створив рух на свою підтримку і тепер його спікери, а дехто з них навіть увійшов до складу уряду, отримають багато ефірного часу, щоб змінювати громадську думку на лояльну до президента. П’ята задача: Вучич посадив у крісло прем’єра людину, яка не викликає відразу у сербів. Представник науково-освітнього середовища першим ділом має переконати студентів повернутися з протетсних вулиць до університетських аудиторій.

Та чи можна вважати, що протести зійшли нанівець? Вучич вирішив помститися "зовнішнім силам", на які покладає відповідальність за тривалі протести, і анонсував візит до Путіна на парад 9 травня. Куди також може прибути лідер Китаю Сі Цзиньпін. Більше того, в цьому дійстві візьме участь одна із сербських військових частин. Починаючи з 2022 року представники влади Сербії ігнорували путінська паради. Нинішні наміри Вучича виглядають як помста своїм недругам в ЄС. Де попередили країни-члени і кандидатів про неприйнятність участі у російському пропагандистському шабаші. Якщо Вучич не змінить планів, у Брюсселі поставлять інтеграцію проблемної Сербії на паузу.

І тут важливо, як відреагує сербське суспільство. Зближення з Москвою не лише стане завадою на шляху сербів до Євросоюзу, але й над кожним нависне загроза втягування Путіним їхньої країни в новий збройний конфлікт на Балканах. Схоже, у сербського громадянського суспільства залишається лише дві опції: або вуличними протестами дотискати Вучича до виборів і змінювати владу, або до Сербії прийде Росія. А де Росія — там війна.