• USD 29.3
  • EUR 31.2
  • GBP 36.5
Спецпроєкти

Ми стоїмо за справу миру та готуємось до війни. Як кремлівська пропаганда зомбує росіян

Хоча пропаганда РФ повністю побудована на штампах часів СРСР, вона менш однорідна і спрямована на різні групи населення. Проте її ідейна основа не зазнала принципових змін

Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Більшість українців мають невиразне уявлення про те, як працює російська пропаганда і які наративи вона впроваджує у свідомість росіян. Тим часом таке знання може бути корисним як у ході протистояння агресії, так і для виживання в окупації, якщо дійти до цього.

Крім того, в Україні є і люди, які добровільно та постійно дивляться російські передачі та читають російські ЗМІ, бачачи в них джерело інформації. І представники цієї п'ятої колони стрілятимуть у спину українським патріотам у тому випадку, якщо війна з Росією набуде чергової гарячої фази. Хороша новина: у своїй масі проросійська п'ята колона боягузлива, і стрільців з її рядів вийде небагато. Погана новина: у відсотковому відношенні ця колона все ж таки значуща. Вона здатна проводити в Раду проросійських депутатів (підрахуйте самі, скільки їх там) і співпрацюватиме з окупаційною владою, якщо росіянам у ході нової агресії вдасться розширити зону окупації, щонайменше, доти, доки у неї, як і в інших, що опинилися в окупації українців, не задимиться шкіра від "братських обіймів".

Іншими словами, українським патріотам слід знати свого ворога — у тому числі його ідеологічну мотивацію. У тому числі й для того, щоб краще розуміти власну мотивацію протистояння Росії.

У цій статті узагальнено враження, що склалися від систематичного ознайомлення зі змістом російських телепередач та російських ЗМІ, у період з початку Майдану дотепер. Це було схоже на роботу судового патологоанатома, що вскриває трупи, які напіврозклалися, але разом з тим, представляло дослідницький інтерес. Спробуємо розібратися в тому, що сьогодні вдмухують у мізки росіян.

Основні пропагандистські тези

Стандартні тези російської пропаганди досить стабільні та зводяться до наступних пунктів:

  • Ми за мир. В Україні наших військ немає, там громадянська війна.
  • Крим – це Росія, він сам так захотів (правда, пафосне святкування некруглої дати Переяславської ради здорово псує цей сюжет).
  • В Україні прийшов до влади нацистський режим.
  • США насичують Україну зброєю, готуючи її до війни проти мирного населення Донбасу, а в перспективі з Росією. Ми не хочемо війни, і Росія робить все, щоб зберегти мир;
  • Якщо Захід постачає Україні зброю та інструкторів, то й нам треба дати зброю та інструкторів "народним республікам" (у сенсі, ОРДЛО — крок до "детінізації" нехай слабкий, але прихованих поставок).
  • Захід штовхне Україну до війни, але сам не воюватиме, а санкції запізняться, і від України нічого не залишиться.
  • Якщо Україна нападе на Донбас, Росія не зможе не втрутитися, бо там живуть громадяни Росії.
  • Україна перетворена на АнтиРосію і тому ми не можемо дозволити їй існувати. Ця теза, у поєднанні з прямими заявами про те, що війна неминуча ("вісім попередніх років було очевидно, що цим справа закінчиться"), все частіше звучить по російському ТБ вже відкритим текстом.
  • Захід неоднорідний, не всі країни хочуть війни за Україну (тут згадують Німеччину), але США штовхають Європу до війни, щоб зруйнувати економіки ЄС, що конкурують з ними.
  • Росія піде від Європи до Китаю, і Європа замерзне без російського газу, там буде голод та злидні. США такий варіант цілком влаштує.
  • Основне завдання Заходу — повалення законної російської влади та знищення історичної Росії шляхом її розчленування.
  • Йдеться навіть не про Україну, а про принципове питання: як буде влаштований світ у найближчі 50 років — тут коментатори зазвичай згадують Віденський конгрес та Ялтинські, а також Потсдамські угоди. Ми намагатимемося встановити оновлений світовий порядок і зрозумілі взаємини без війни, але зовсім без війни вже навряд чи вдасться. Наші грудневі вимоги – прямий виклик США та демонстрація того, що ми не хочемо війни, але готові воювати. Вони ж хочуть війни, але не готові воювати. Відтак ми переможемо (а від України, як ми пам'ятаємо, нічого не залишиться).
  • Ми постали перед історичним викликом оновлення світової системи. Американці і Захід не впоралися з роллю гегемона, ялтинсько-потсдамська система зникла зі зникненням СРСР, і зараз Росія повинна ліквідувати пролом у світовому порядку, щоб утвердитися у ролі одного із світових лідерів.
  • У найближчому майбутньому на Америку неминуче чекає громадянська війна, лінія протистояння якої вже видно з соціальних конфліктів у США. Америка напередодні краху і увесь Захід теж.
  • У нас більше демократії та свобод, ніж на Заході.
Реклама на dsnews.ua

Таргетування

На відміну від радянської пропаганди, що працювала "по площах", сучасна російська поділена на сектори і спрямована на різні групи населення. Серед них можна виділити такі:

  • Група умовного "середнього класу", яка добре вписана в систему влади, і тому лояльна їй. Це чиновники, силовики та члени їхніх сімей.
  • Група "середнього класу", яка менш лояльна до влади, але уникає конфліктувати з нею, і намагається зберігати лояльність багато в чому для душевного комфорту. Це бюджетники, дрібні підприємці, наймані спеціалісти.
  • Ліберально налаштована група "середнього класу", яка схильна бравірувати нелояльністю до влади. Це самозайняті особи та фрілансери.
  • Сільське населення та населення віддалених регіонів, яке зайняте ручною працею.
  • Люмпени та маргінали.
  • Ті, які ностальгують за СРСР і умовні "ліві", які незадоволені владою через недостатній рівень соціальної справедливості.
  • Окремо підгортається і проросійська п'ята колона в Україні.

На чиновників і особливо на силовиків спрямована найбільш офіційна, "зважена" частина пропаганди. Для менш лояльної групи вона доповнюється емоційною дією із серії "діти Донбасу гинуть від рук українських нацистів". Для селян і маргіналів, тобто для найменш освічених груп, залишено майже винятково емоційний вплив, а логічні обґрунтування зведено майже до нуля. Оскільки ці дві групи є головними постачальниками видаткового гарматного м'яса (професійну армію та офіцерський склад будуть по можливості витрачати економно), їм особливо інтенсивно вселяється теза про неминучість війни. Розрахунок робиться не так на обгрунтування, як повторення, що розраховане на емоційне звикання до перспективи війни, як до вирішеної неминучості.

Всі ці напрями реалізуються в рамках тих самих інформаційних проєктів, різними "експертами", а по суті — акторами, що грають прописані в сценаріях ролі. Шоу Соловйова, що останнім часом розрослися в цілий спектр різних передач, шабаші Скабеєвої, "Вести", монологи Жириновського та інших депутатів Держдури – це все звідти.

В окремі групи виділено ліберали та ліві ностальгіки, як потенційні опоненти режиму, що вимагають до себе особливої уваги.

Для ностальгіків створено цілий окремий спектр шоу, що засновані на ідеї, як добре було б розвернутися назад. Основні тези – туга за СРСР, що зруйнував зрадник Горбачов, та необхідність його відтворення. Справді, якщо СРСР розвалився через зраду однієї людини, а не з об'єктивних причин, що заважає відтворити його або щонайменше поставити таку ціль у віддаленому майбутньому?

Типові передачі цього пулу: Рой ТБ (ведучий Максим Калашников, він же Володимир Кучеренко), Шоу Гобліна (ведучий Гоблін, він же Дмитро Пучков), соло Андрія Фурсова та Миколи Платошкіна. Через відносно вузьке поле всі ці шоу та їхні ведучі люто конкурують, поливаючи один одного брудом, але, по суті, дуже схожі. Всі вони, на відміну від попереднього пулу, вже допускають критику Путіна, часом – дуже різку, але лише за недостатнє прагнення у відродженні СРСР, а також за те, що він у 2014 р. не "пішов до кінця" і не "закрив українське питання". Теза про неминучість війни тут звучить набагато сильніше, ніж навіть у маргінальній частині соловйовсько-скабеєвських передач. Крім того, тут відкритим текстом розмірковують про необхідність фізичного знищення всіх "нацистів" та "бандерівців", тобто всіх, хто висловлював хоча б найменші ознаки українського патріотизму — на страх іншим, які залишені у живих, а також про заборону української мови та денаціоналізації українців, які є частиною російського народу. Ці, вже відверто нацистські тези, що проскакують і в інших російських передачах, присвячених Україні, де їх здебільшого озвучують два Володимири та ідейні близнюки, російсько-єврейські нацисти Соловйов та Жириновський. Але там вони все ж таки саме проскакують, а не звучать постійним рефреном.

Очевидно, що влада бачить у "ліво-монархістських патріотах" резерв для підготовки карателів, яким і доручать зачистку окупованих територій. Досвіди такого роду вже були успішно проведені у 2014 р., недарма ж Гіркін – постійний гість на шоу Калашникова.

Найбільш тонко поставлена робота з ліберальною інтелігенцією, що проводиться через "опозиційні" нібито ЗМІ, найчастіше зі статусом "іноземних агентів" – "Новую газету", "Дождь", "Медузу", "Эхо Москвы" тощо. Ці ЗМІ якнайкраще демонструють відому тезу про те, що кожен російський ліберал закінчується там, де починається українське питання.

Використовуючи метод "90% правди – 10% брехні", ці видання акуратно зміщують акценти з російської агресії на громадянський конфлікт. Так, у цей конфлікт залучено Росію, і в ньому зацікавлене нинішнє керівництво, але саме громадянський конфлікт, за їхньою версією, є першорядним. Це очевидний доробок на майбутнє, коли влада в Кремлі зміниться і візьме курс на чергову розрядку відносин із Заходом, після чого постане питання про відповідальність Росії. Крім того, ці видання під приводом "об'єктивної подачі" та "палітри різних думок" вкидають в обіг не цілком достовірну або відповідним чином препаровану інформацію, що спрямована на погіршення відносин між Україною та Заходом.

Таке подання щонайменше пригасить протести проти російської агресії – адже в Україні "громадянський конфлікт", а Росія не може залишити без допомоги громадянське населення.

Зрештою, пропаганда, що націлена на Україну, розповідає про розкладання української держави, і про те, що обвалення України у разі російського удару у відповідь на агресію проти Донбасу буде миттєвим і неминучим, а Захід неминуче здасть Україну, домовившись із Росією. Типове джерело – "Україна.Ру", типова голова, що говорить, – колишній українець Ростислав Іщенко.

При цьому антиукраїнська пропаганда в Росії тісно пов'язана з антизахідною. Точніше, не зовсім навіть антизахідною: в її основі лежить теза про те, що Росія, у тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, – необхідний елемент геополітичної рівноваги між Заходом та Китаєм, який набирає сили. Саме ця теза є найбільш фундаментальною по відношенню до всіх, які перераховані вище. При цьому він — абсолютно помилковий.

Суть конфлікту. Чому примирення з Росією неможливе

Російська державність не зазнала принципових змін з часів свого творця, Івана III Васильовича, який царював з 1440 по 1505 рр. Вона заснована на сакралізації Держави (так, з великої літери), особистості Правителя та його Волі. Ця модель була відтворена Іваном III на зразок Орди, що розпалася, але в більш жорстких рамках, абсолютизована, щоб не допустити її розпаду, виходячи з ординського досвіду.

Стійкість цієї конструкції поєднується з відсутністю гнучкості. Будь-які спроби розбавити три її базові елементи якою-небудь демократією, соборністю, капіталізмом чи чимось ще, байдуже чим, незмінно приводили Росію до розпаду, в жодному вигляді на той момент вона не існувала. А перескладання продуктів такого розпаду так само незмінно призводило до відтворення моделі Івана III у її первозданному вигляді, відкидаючи чужорідні елементи.

Таким чином, Росія унікально архаїчна, а будь-яка спроба реформувати її цілком завжди приводила і знову приведе лише до розпаду та перескладанню.

При цьому Росія, знову ж таки, принципово протистоїть, протистояла і протистоятиме західному суспільству, в основі якого лежить сакральність будь-якої приватної власності. З неї випливає рівність перед законом, поняття прав людини, що додаються до будь-якої людини, а також економічні відносини, відомі як капіталізм. Таке суспільство рівних прав, де пошук компромісу між конфліктуючими правами особистостей має найвищий пріоритет, якраз і є європейським і західним, але при цьому принципово антиросійським. Саме у такому суспільстві бачить майбутнє України більшість її населення.

Зараз західна/капіталістична модель перебуває у кризі, оскільки підійшла до межі своїх можливостей та не відповідає сучасному рівню технологій. Її тіснить нова модель суспільних відносин, корпоративізм, контури якої поки що не встоялися остаточно, але яка, що вже очевидно, ставитиметься до прав особистості з меншим пієтетом. І російські ідеологи розраховують вписати свою Неоорду в глобальну корпоративістську систему, що складається на наших очах, попутно затягнувши до неї максимум сусідніх територій, які їх цікавлять, перш за все, як джерело ресурсів. У тому числі і демографічних — росіяни, які виродилися за кілька століть ординських експериментів, відверто вимирають.

Протистояти спробам цього поглинання можна лише на основі національної консолідації, недарма "націоналізм" (прекрасне, до речі, слово, від нього віє духом свободи 1848 р.), а тим більше "український націоналізм", викликають істерику у московських ідеологів. Український націоналізм є єдиним інструментом, за допомогою якого ми можемо уникнути поглинання Росією. Такий націоналізм не тільки, утім, український, а будь-який, у всіх країнах, що межують з Росією, неможливий без конструктивної русофобії, яка включає ненависть до ординської денаціоналізації, і підтримку відновлення національної самосвідомості у поневолених народів, які позбавлені самоідентифікації і перетворених у безправне "російське" стадо.

Такою визвольною місією можна лише пишатися. Отже слова "Я — русофоб" повинні звучати з тим самим почуттям власної правоти, що й слова "Я — антинацист".

Що ж до реформування Росії, воно можливе лише шляхом запобігання її перескладання після чергового розпаду. Тобто її поділу на окремі держави, що згуртовані відродженою національною самосвідомістю, та переказом прокляттю рабського, "великоросійського" минулого.

    Реклама на dsnews.ua