• USD 36.6
  • EUR 39.7
  • GBP 45.2
Спецпроєкти

Штурм Капітолію 2.0. Як в Бразилії план Трампа переспівали

Прихильникам експрезидента Болсонару вдалося захопити одразу три головні будівлі країни

Реклама на dsnews.ua

Радикальні прихильники "тропічного Трампа" — Жаїра Болсонару, який програв вибори восени минулого року, атакували всі три гілки влади держави, що уособлюють Президентський палац, Конгрес та Верховний суд. Це багатьом нагадало події дворічної давнини — штурм Капітолію фанатами Трампа.

Проте у Бразилії події були значно масштабніші й катастрофічніші.

Загалом участь у заворушеннях в столиці — місті Бразиліа — брали, за попередніми даними, близько 5 тис. осіб. Їхня хода містом завершилася штурмом урядових будівель. Поліція не спромоглася цьому завадити. Зокрема до Конгресу прихильники Болсонару потрапили взагалі з даху. Приміщення подекуди розтрощені. 

Згодом поліцейським вдалося виправити ситуацію – всі будівлі було звільнено. За участь в масових заворушеннях затримано щонайменше 1500 осіб. Їм загрожує до 12 років ув’язнення.

Очікувана криза

Правоохоронці вважають, що штурми парламенту, Верховного суду і Президентського палацу були сплановані заздалегідь. І це припущення цілком обґрунтоване, адже про наближення гострої політичної кризи свідчило багато чинників, які сформувалися як кілька років тому, так і буквально протягом останніх місяців — після президентських виборах, на яких ультраправий Болсонару програв вибори ліваку Луїсові "Лула" да Сілві ("Робітнича партія"), президенту Бразилії з 2003 до 2011 р. – 49,2% голосів виборців проти 50,8%.

Обидва, до речі, вважають прийнятним спілкування із Владіміром Путіним попри широкомасштабну російську агресію проти України. Але це ремарка, до якої повернемось пізніше.

Реклама на dsnews.ua

Варто зазначити, що Болсонару, який за часів каденції потрапляв у численні корупційні скандали й був нещадно критикований через абсолютно неефективну і, знов-таки, дуже подібну до трампової політику реагування на пандемію Covid-19 (загинули близько 700 тис. бразильців), відзначився напрочуд агресивними, войовничими заявами та риторичним реваншизмом: бідкався через крах військової диктатури, створеної після перевороту 1964 р., що проіснувала до 1985 р.; періодично натякав на необхідність повернення до старих порядків, а ближче до завершення виборчої кампанії взагалі прямим текстом обіцяв, як і його син-конгресмен Едуардо, події, аналогічні тим, що сталися у 1964 р.

Болсонару та його оточення дуже часто погрожували, що результати виборів, якщо він програє, вони не визнають; що він просто так владу не віддасть.

Наприклад, у вересні 2021 р. Болсонару запевняв свій електорат, що опісля спроби усунути його від влади можливі лише три варіанти: в’язниця для нього, його смерть або перемога. "І кажу цим негідникам: Мене ніколи не посадять!". Тож екзальтованими радикальним масам президент-популіст обіцяв або власну перемогу, або "загибель у боротьбі".

Тож коли соціологічні дослідження восени показали, що його шанси на перемогу менші, аніж у да Сілви, він почав іще більше накачувати ядерний електорат – ультраконсерваторів та представників радикальних, подекуди екстремістських організацій.

Свою обіцянку він виконав – результати виборів не визнав. Проте в чому відмінність між бразильським кейсом та поведінкою Трампа у 2020-2021 рр.: Болсонару після поразки майже зник з обрію. Він здебільшого мовчав, а за два дні до завершення каденції виїхав з країни до Орландо, що у Флориді. Це цікаво, адже саме Флорида – "сакральне" місце для старого "друга" Болсонару – Дональда Трампа, де — в свої резиденції Мар-а-Лаго — він перебуває, мабуть, частіше, аніж у Нью-Йорку. І вишенька на торті: коли стало очевидно, що переворот провалився, Болсонару раптом опинився у флоридському шпиталі, скаржачись на гострі болі в шлунку.

Підготовка до перевороту

Поки Болсонару грав у мовчанку, його прихильники не мовчали. Навпаки вони помітно активізувалися. По-перше, в соцмережах, де ширилися заклики брати до рук зброю та готуватися виборювати владу для Болсонару. По-друге, безпосередньо на "вулиці".

Так, головними майданчиками для консолідації були традиційно Facebook і Twitter. У Facebook, згідно із заявою комппанії Meta, що визнала Бразилію зоною підвищеного ризику, тривала масштабна боротьба із подібними закликами до перевороту та захоплення влади. Водночас у Twitter, його новий власник Ілон Маск, підозріло своєчасно вирішив звільнити весь бразильський офіс, що завадило інформаційній боротьбі із змовниками в цій мережі.

Але окрім цих двох соцмедіа заколотники також активно використовували Telegram, де розповсюджували як агресивні ролики та заклики (наприклад, вбивати дітей прихильників да Сілви), так і безпосередньо координували дії та готували заворушення. Приклад: пошук тисячі автобусів для транспортування до столиці близько 2 млн осіб для проведення Festa da Selma – так прихильники Болсонару назвали гіпотетичний переворот, замінивши у слові v на m (selva – бойове гасло), аби алгоритмам було важче знаходити ці конкретні пости.

За декілька тижнів до недільних заворушень у соцмережах побільшало закликів до насильницьких дій, зокрема до атак на автозаправні станції, нафтопереробні заводи та іншу інфраструктуру, що могло паралізувати країну, і передусім завадило б правоохоронним органам відповідно реагувати на дії заколотників.

Окрім того, вони перекрили центральні автомагістралі у чотирьох штатах, розбили табори біля військових баз, де намагалися переконати командирів підтримати переворот; у столиці після арешту одного з заколотників його однодумці напали на поліцейський відділок. Ще варто згадати про бомбу, закладену під автобус у столичному аеропорту радикальним адептом Болсонару Джорджем Вашингтоном (яка іронія) де Олівейрою.

Не крапка, а кома

Тож уже дуже чітко помітна відмінність між штурмом американського Капітолію та недільними подіями в найбільшій країні Південної Америки. В Бразилії підготовка до перевороту була дійсно більш організованою та масштабною.

І час було обрано дуже раціонально: новообраний президент да Сілва саме поїхав з робочим візитом до штату Сан-Паулу. Вочевидь організатори заколоту розраховували на швидке захоплення влади і подальший стрімкий розвиток повстання, яке б унеможливило централізований опір влади. Але сталося, не як гадалося. Чому? Відповіді на це питання найближчим часом, ймовірно, дадуть правоохоронні органи та експерти, коли проаналізують весь план державного перевороту.

Що ж до Болсонару, то він відкидає всі звинувачення на свою адресу. Проте коментуючи недільні події, він примудрився в серії твітів як вступитися за прихильників, коли нагадав про право на демократичний протест (те саме робив, до речі, Трамп та найвірніші республіканці); але водночас засудив захоплення державних будівель і, знов-таки за трампівською методою, перевів стрілки на опонентів – на лівих, що, мовляв, робили те саме у 2013 та у 2017 рр. Проте ані 10 років тому, ані 6 років, штурмів головних урядових будівель країни не було. Та й протести відбулися у першому випадку – через корупцію тодішньої президентки Ділми Русефф, а у другому – через порушення прав корінних народів, а не через бажання кандидата, що програв вибори, зберегти владу шляхом насилля.

Так чи інакше, принаймні наразі переворот можна вважати проваленим. З іншого боку, враховуючи масштаб заворушень і підготовки, невідомо, чи все закінчилося.

Як і невідомо, яке майбутнє чекає на Бразилію, оскільки, що за Болсонару, що, ймовірно, за да Сілви посилюється маргіналізація держави – рух в бік альтернативної реальності, створеної авторитарними режимами, зокрема Росії. Обидва – експрезидент та чинний президент – з числа тих світових лідерів, чия позиція щодо повномасштабної війни РФ проти України є чимось між нейтралітетом (закликаємо до діалогу), вигідним Кремлю, і відвертим підіграванням тому ж Кремлю. Да Сілва, наприклад, в інтерв’ю Time, заявляв, що відповідальність за війну лежить однаково і на Росії, і на НАТО, і на Україні.

    Реклама на dsnews.ua