Дводенні переговори Путін-Лукашенко. Про що не домовилися диктатори

Вперше в історії після переговорів Лукашенка та Путіна ми не просто не побачили прес-релізів. Ми навіть не побачили жодного фото.

1. Темою розмов між Путіним та Лукашенком може бути тільки війна в Україні та роль Білорусі в цій війні. Всі інші теми навряд чи потребували дводенного безрезультатного (судячи з усього) обговорення.
2. Що міг вимагати Путін? Я не вірю в застосування білоруської армії. Єдине, що він міг вимагати — це надання території для можливого повторення 2022 року або ж для роботи білоруських чи псевдобілоруських ДРГ. З великою долею імовірності можемо допустити, що Лукашенко відмовив. Точно так само, як і відмовив у відновленні роботи ретрансляторів. Ну а про проєкти прискореної інтеграції мова зараз взагалі не йде. 
3. Сміливість Лукашенка тримається на двох китах: критична залежність росіян від білоруського палива і на жорсткій позиції КНР. 8-9 червня відбувся візит віцепрезидента КНР Хань Чженя до Мінська, де Лукашенку вручили особисте послання від Сі. І це послання, судячи з усього, доволі чітко давало зрозуміти, що Китай вкладається в Білорусь не для того, щоб бути ізольованим від ЄС. Будь-які воєнні дії з території Білорусі, як проти України, так і проти європейців, означатимуть закриття кордонів. А це точно не потрібно Китаю. І все це відбувається на фоні того, що найближчим часом ми можемо стати свідками того, як білоруський калій піде через Клайпеду і, можливо, Гданськ в США. Граючи між трьох держав, Лукашенко має можливість сказати Путіну "Ні".
4. Що може далі зробити Путін, якщо моя гіпотеза правильна і Лукашенко сказав російському президенту "Ні"? Як би це дивно не звучало, в перспективі наступних кількох місяців нічого. А Лукашенко, навпаки, використає цю ситуацію, щоб вчергове загальмувати навіть розмови про транзит влади.