Товариство Бендерів і ноу-хау Рогозіна. Коли Україна збудує власний космодром

Якщо раптом побічний ефект великого будівництва дозволяє нації пишатися, а об'єкту — так-сяк виконувати свою функцію, це стає приємним бонусом і зайвим приводом попіаритись

Кадр з мультфільму "Футурама"

Не беруся говорити за всю українську громаду, але серед наших чиновників і можновладців шанувальників Бандери куди менше, ніж послідовників Бендера. Точніше — Бендерів: як Згинальника Родрігеса, так і Остапа Ібрагіма. Найчастіше — обох одразу. Якщо хто не в курсі, то перший — футурамівській — лихослов, алкаш, любитель порнушки, робоча кістка з науковим ступенем сумнівної якості, отриманої в настільки ж сумнівної якості ВНЗ. Класичний же Остап Ібрагім — той, що потенційний власник подвійного громадянства, який мріє заробити тут, щоб жити там — славиться любовʼю до схематозів і воістину легендарним умінням пудрити мізки обивателям проектами космічного масштабу.

Причому деколи "космічний масштаб" варто розуміти буквально. Як у випадку з головою Державного космічного агентства України (ДКАУ) Володимиром Тафтаном, термін повноважень якого незабаром спливає, і який, вочевидь, ефектно почав публічну кампанію з перезатвердження на цій посаді в ефірі "Першого Ділового". Чи то через наївність, чи то в силу недосвідченості, він, втім, не приховував наміру подаватися на конкурс, як тільки його оголосять. Втім, на промовах про райдужні перспективи української програми підкорення космосу це ніяк не позначилося. Спіч про те, як, попри хронічне недофінансування під чуйним керівництвом Зеленського наші супутники довбають небесну твердь настільки сильно, що навіть SpaceX капітулював перед натиском Києва, надавши слоти для штурмовиків навколоземних орбіт, можна було б назвати запальним, якби гість студії трохи попрактикуватися в ораторському мистецтві, але … Що поробиш: бюджет і справді надзвичайно обмежений.

Проте це обмеження аж ніяк не завадило будівництву Нью-Васюків для поважної аудиторії "ПД". Розгортання супутникового угруповання, вступ до Європейського космічного агентства, нарешті — космодром. Причому за якихось пʼять років і 15 млрд. грн.

Якби Ільф і Петров жили сьогодні, їм би не довелось сильно редагувати свою працю. Скажімо, приблизно так: "Сліпучі перспективи розгорнулися перед любителями космосу. Межі студії розширилися. Стіни павільйону впали і замість них в блакитне небо злетів скляний тридцятитриповерховий палац космічної думки. У кожному його залі, в кожній кімнаті і навіть ліфтах, що проносились зі швидкістю кулі, сиділи задумливі люди і креслили проекти на інкрустованих метеоритами моніторах. Мармурові сходи справді спадали в синю Тендрівську затоку, у пляжного причалу стояли океанські пароплави. Фунікулером підіймалися до міста мордаті іноземці, джентльмени з NASA, південноафриканські шанувальники повторного старту, індуси в білих тюрбанах — прихильники багаторазових модулів, німці, французи, новозеландці, жителі басейну річки Амазонки і, ті, що заздрили ягорликцям, — кияни, львівʼяни, харківʼяни, херсонці та одесити. Електромобілі конвеєром рухалися серед мармурових готелів. Але ось — все зупинилося. З фешенебельного готелю "Перший ступінь" вийшов Ілон Маск. Його оточували дами, поліцейський, одягнений в спеціальну космічну форму (скафандр з аксельбантом), ввічливо козирнув. До візіонера з гідністю підійшов голова українського космічного агентства. Бесіда двох світил, що велась англійською мовою, була перервана прильотом Джеффа Безоса і майбутнього спонсора української місячної програми Макса Полякова. Привітальні вигуки облетіли місто … "

Ні, про Ягорлик і Тендрівську затоку Тафтай не згадував. Це, звісно, дуже обачно з його боку, але, відповідно до закону збереження інформації в інтернеті, будь-яка хайпова новина має більш ранню версію. І користуючись цим законом можна, зокрема, зʼясувати, що автор попередньої космобудівської сенсації — мікрокомпанія з Дніпра Space Logistics — у жовтні позаминулого року заявляла про намір будувати космодром саме там, в Херсонській області, то чи в околицях, то чи на території полігону Повітряних сил. Глава SL Дмитро Легеза, що характерно, теж говорив про пʼятирічний термін будівництва. Компанія навіть замовила київській фірмі "Прогрестех", що співпрацює з концерном Boeing, відповідну експертизу. Причому, як стверджується, провели її по-волонтерські — на ентузіазмі і безкоштовно.

І якщо вже у ДКАУ так туго з фінансами — звернулися б до власників інтелектуального продукту, глядиш, ті і тепер не відмовлять? І вбережуть певну дещицю бюджетних коштів (читай: податків громадян) від блискучої перспективи чергового розпилу. А між тим, пахне саме нею. Тому як той же Легеза в грудні 2019 року визнавав: компанія відмовилася від проекту, оскільки з нині наявними в розпорядженні України технологіями — без ступенів, що повертаються, — сенсу в наземному космодромі немає. Оскільки фрагменти відпрацьованих ступенів можуть ненароком посипатися на голови турків. Що, звісно, може вилізти боком для стратегічного партнерства.

А якщо б і був сенс — то, варто відзначити, з огляду на щільність заселення можливості запусків були б серйозно обмежені і зводилися б, по суті, до ракет легкого класу, що істотно позначається на рентабельності обʼєкту.

Втім, в березні нинішнього року голова комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха, анітрохи не вагаючись, воскресив тему: мовляв, найближчими роками країна має намір побудувати власний космодром, проект якого вже готовий. Ну ніколи такого не було — і ось знову …

Чи знають про це в ДКАУ? Думаю, набагато краще і куди більше, ніж я. Ось тільки невибаглива публіка з короткостроковою і фрагментарною памʼяттю завжди ласа на сенсації з розряду майбутніх новин. Щось мій навігатор не шукає завод "Тесла" в Тернополі. Чи не підкажете, як проїхати? Що, кажете, "Гіперлуп" довезе? Від самого аеропорту в Дніпрі? Що, й посадка біля нового корпусу фармкомпанії, що випускає українську вакцину від коронавірусу? Угу, ясно-зрозуміло …

Великі будівництва у нас — за мишебратським прикладом, але з поправкою на масштаб — затіваються з іншими цілями. І якщо раптом побічний ефект такого будівництва дозволяє нації пишатися, а обʼєкту — так-сяк виконувати свою функцію, це стає приємним бонусом і зайвим приводом попіаритись. Як це було у випадку з будівництвом російського космодрому "Східний".

Переможні реляції, щоправда, дещо затьмарювали постійні зриви термінів будівництва, фантастична заборгованість робітникам і підрядникам, а також кошторис, що вирів втричі, — зате Казахстан з його Байконуром провчили. До речі, дивує, що світлі голови в ДКАУ досі не спробували поспілкуватися з носієм безцінного досвіду в цій сфері — директором Роскосмосу Дмитром Рогозіним. Дарма що він під санкціями, можна було б щось придумати, якщо вже справа державної в деякому сенсі ваги. Записали б в актори розмовного жанру, дивись — і спрацювало б. Не Моргенштерн же, банально не злякається.