Про що домовилися в Парижі
Є дві новини: хороша — ЄС та США на цьому етапі готові грати у спільну гру. Погана — позиція Путіна поки незмінна: продовжувати війну
1. Збереження і фінансування 700-тисячної української армії — наш головний козир: Європа не бачить своєї безпеки від Росії без нас (якщо завтра — війна в Європі, їх можуть захистити тільки ЗСУ). І цей пункт головний у питанні безпеки ЄС на весь 2026-28 роки (далі, можливо, щось у них і зʼявиться).
2. Тепер головне питання — чи зможемо ми витиснути максимум із цього, єдиного нашого козиря. Максимум — це вступ до ЄС і фінансування (тому я й пишу про 2026-28 роки, які є критичними для Європи). Всі інші речі, як-то британсько-французькі миротворці — це антураж.
3. Поки Путін не демонструє жодного бажання йти на переговори. Але після Венесуели, ми маємо тримати кулаки за таку ж швидку війну в Ірані. Якщо США та Ізраїлю вдасться, у Росії виникнуть серйозні нафтові проблеми в перспективі 6-9 місяців. І це, своєю чергою посилить переговорні позиції США проти Китаю та, можливо, змусить Путіна зрозуміти "реалії на землі". Але поки це футурологія. Тому поки Путін буде і далі тягнути час.
