Щорічне послання Трампа. Зовнішня політика відходить на другий план

1. Рішення, яке виніс Верховний суд США щодо скасування тарифів, вибило головний аргумент Трампа в міжнародній політиці. По суті, на квітневі переговори з Китаєм США виходять явно в слабкій позиції. Тарифів уже нема, а система, за якої США контролюють ціноутворення та логістику світової нафти, ще не створена (і чи буде створена?).

2. Власне тема тарифів мала стати одним із ключових стовпів виборчої кампанії Трампа. Але зараз Трампу доведеться на марші змінювати не лише зовнішню стратегію, але й внутрішню гру. Фронда трьох суддів Верховного суду (двоє з них були призначені Трампом) є лише верхівкою айсберга. Можна з великою долею імовірності вже говорити про реальну фронду всередині Республіканської партії, яка в певний момент може перейти з латентного у відкритий стан.

3. У промові Трамп на диво мало говорив неправди. Фактчекери переважно фіксували перебільшення і певні перетягування на себе здобутків попередника. Але в цілому Трамп чітко сконцентрувався на справді позитивній динаміці в питаннях безробіття, росту ринків і, взагалі, "покращення життя вже сьогодні".

4. Відсутність якихось акцентів у міжнародці говорить лише про роль зовнішньої політики в майбутніх виборах. Якнайменше, на цьому етапі міжнародка виглядає як опціональна історія у виборах. Це не добре і не погано. Просто така реальність.

5. Ще раз повторю те, що говорив багато разів: Трамп не може вийти з українських переговорів. З точки зору політичного порядку денного Україна займає важливе місце, і "загубити" це питання неможливо. Інша справа, що конфігурація тиску на Китай, певний відрив Росії від Китаю, створення абсолютного домінування в обох Америках, домінування в нафтовому секторі світу та питання "заробляння на Європі" після тарифного рішення стають набагато складнішими. А відтак і підхід до нашого питання, вочевидь, буде видозмінюватися. Гойдалки триватимуть і далі.