Українсько-американські стосунки. Стефанішина, Умеров та інші
Протягом останніх пів року украіно-американські стосунки зазнали значної трансформації та перейшли від логіки "кавалерійських наскоків", коли гасіння пожеж вимагало приїзду великого десанту з Києва, до більш-менш системної роботи, яка будувалася на виробленні особистих контактів ыз великою кількістю різних політичних акторів
1. На період керівництва посольством Ольгою Стефанішиною припало кілька кардинальних змін у наших стосунках зі США. Перш за все, відбулися зміни в ставленні MAGA до України, що зрештою стало, зокрема, причиною ухвалення закону Грема — Блюменталя. Ба більше, санкційний тиск не лише вдалося втримати, а й він дещо розширився. Окремо слід виділити запуск американсько-української програми Drone Deal, завдяки якій наші технології зайшли на головні майданчики США. І в усіх цих аспектах справді велику роль відіграло наше посольство.
2. У той же час, варто звернути увагу: зі зміною Єрмака наші стосунки зі США стали більш системними. І головна причина цієї більшої системності криється в тому, що зникло ручне управління всіма процесами, які на собі затягував Андрій Єрмак.
3. При цьому, попри різкий розворот MAGA в сторону України, ми маємо дуже серйозну проблему: переговорний трикутник Україна — Росія — США перебуває в повному глухому куті. І жодних лінійних виходів з нього немає. А ми (Україна) продовжуємо жити в логіці, що цей трикутник може вивести нас на реальні переговори.
4. На жаль, Путін не готовий іти на жодні переговори без реального зовнішнього тиску, а США самостійно цей тиск забезпечити не можуть, особливо на тлі повної пробуксовки в Ірані.
5. На жаль, блокада Азовського моря і швидка перспектива повного закриття Чорного моря для Росії поки не зупиняють Путіна. І складається враження, що весь світ запасся попкорном і дивиться, як Путін обвалює російську економіку, не бажаючи йти на переговори. І якби ми не були в епіцентрі вибуху, і якби наші порти не були заблоковані, за цим було б цікаво спостерігати.
6. Призначення Умерова на керівника СЗР, на жаль, у принципі не впливає на можливості змін у цій ситуації. І питання не тільки і не стільки в переговорниках, скільки в самому форматі перемовин, який не піддається ревізії з незрозумілих для мене причин.