Артур Ґранц

Артур Ґранц народився в Баку в 1971 році. Навчався у спецшколі, де англійську мову вивчали з другого класу. Вступив до Єреванського інституту іноземних мов імені Брюсова. Після першого курсу перевівся до Білоруського державного університету.

У мінському гуртожитку оселився на поверсі, де жили іноземці: поляки, німці з ФРН та американці. На вихідні часто їздили до Литви. На третьому курсі Артур Ґранц зайнявся бізнесом. Торгував іноземними товарами на ринку поруч з гуртожитком. Після розпаду Радянського союзу, коли все було в дефіциті, налагодив імпорт продуктів: возили соняшникову та вершкову олію з Польщі й Аргентини, маргарин із Фінляндії, курячі стегенця з Америки, цукор.

Ґранц придумав купувати концентрат у польської компанії Hortex і розливати соки на державному заводі в Білорусі. Ринок був порожній. В якийсь момент директор заводу вирішив, що може обійтися без Ґранц та його напарників, і зробив свою марку соків.

В одному зі своїх рідкісних інтерв’ю Артур Ґранц розповів, що для тих, хто не боявся ризикувати, це був хороший час. Заробити можна було на всьому. Не було жодної поставки, де у нього була маржа 5%. Усе, крім цукру, – під 100%.

На початку 2000-х Артур Ґранц переїхав до Литви. Отримав посвідку на проживання, відкрив компанію. Постачав сировину для виробництва цукру великими обсягами. Працював з лідерами ринку – Cargill, Sucden.

У 2002 році купив на аукціоні велику ділянку зі старими складами під Вільнюсом. Реконструював їх, отримав ліцензію та відкрив митний склад. Створив логістичний хаб. Потім збудував ще один склад і продав його норвежцям удвічі дорожче.

Познайомився з власниками групи Vilniaus prekyba, до якої входить роздрібна мережа Maxima, вона й досі №1 у країнах Балтії. І запропонував їм разом розвивати мережу в Україні. Зареєстрували спільний проєкт із капіталом $50 млн.

Ідея була амбітна – будувати красиві великі торгові центри. Планували побудувати 20 ТЦ у Києві, а потім рухатися по всій Україні. Але вдарила криза 2008 року, литовці кинулися додому – рятувати свій бізнес.

Станом на 2025 рік Артур Ґранц живе між Вільнюсом і Ригою, розвиває проєкти у сфері hospitality у країнах Балтії.

Перший бізнес в Україні — постачання сировини для цукрових заводів на початку 2000-х. Його компанія виробляла сироп з чистого бразильського цукру. Виробники шоколаду, морозива, цукерок, напоїв купували цукор у нього. За словами Ґранца, завдяки їм ціни перестали рости і вони очистили український ринок від контрабанди.

В Україні познайомився з власником банку "Форум" Леонідом Юрушевим, якому також належала велика, на 300 га, ділянка землі під Борисполем. Ґранц запропонував побудувати сучасний логістичний комплекс — за прикладом того, що створив у Литві. В Україні тоді будувалися склади на 20 000–30 000 кв. м, а великих логістичних центрів не було.

Заради цього проєкту Артур Ґранц і переїхав до Києва. Він був керуючим партнером, Юрушев — мажоритарним. Встигли побудувати 100 000 кв. м, відкрили митний склад. Ґранц особисто привів туди великих орендарів. Але настав 2008 рік. Банки почали сипатися. Юрушев у підсумку викупив частку Ґранца.

Коли Ґранц дізнався про будівництво терміналу F в Борисполі, то загорівся ідеєю зробити там хороший магазин. На той момент він уже був знайомий з братами Хайнеманнами — власниками сімейної компанії Gebr. Heinemann, яка створює магазини Duty Free по всьому світу.

Хайнеманни придивлялися до України, але їх відлякувала відсутність нормальних аеропортів. Ґранц показав їм проєкт нового терміналу і запропонував створити щось унікальне.

Разом вони організували СП, проінвестували в добудову термінала і в 2010 році отримали площі в оренду. В результаті реалізували проєкт Duty Free в Борисполі — з крутими сучасними магазинами, ресторанами. Ґранц привів туди T.G.J. Fridays, світовий бренд Costa Coffee. Залучили флагманський магазин "Шахтаря".

Спочатку Ґранцу належало 65%, а Хайнеманнам — 35%. Коли вони побачили, як розвивається бізнес, то довели свою частку до 50%.

Коли влітку 2014 року оголосили офіційний тендер на термінал D в Борисполі, ажіотажу не було. Ґранц-Хайнеманни виграли тендер і дуже швидко відкрилися. Орендували квадратний метр за ставкою, яка на той момент була в ЦУМі — найдорожчому магазині в центрі Києва.

До повномасштабного вторгнення компанія Ґранца-Хайнеманнів заплатила аеропорту понад $100 млн. Тільки магазинами Duty Free вони повернули країні вартість будівництва цілого терміналу D.

Перед самим повномасштабним вторгненням Росії в Україну компанія Ґранца виграла тендер на Львівський аеропорт.

В Україні Артур Ґранц став також мажоритарним власником видавця Forbes – компанії "УЯВи!". У 2020 році було оголошено про те, що Forbes повертається до України.

Видавці відразу випустили версію українською мовою. Тоді це ще не було стандартом. Дві третини передплатників відразу ж вибрали Forbes саме в українській версії.

До того, як з'явився Forbes, підприємці в Україні були беззахисні перед хейтом, заказухою і шантажем. Видавці хотіли зробити так, щоб голос українського бізнесу став чутним.

Вони створили повністю прозору медіакомпанію. За 2022–2024 роки компанія Forbes Ukraine сплатила 112 млн грн податків.