"Роттердам+" критикують ті, хто нічого не розуміє у вугільній галузі, - вугільний профспілка
Про це заявив голова Незалежної профспілки гірників Донбасу Микола Волинко в інтерв'ю "Бізнес Медіа".
Після подій на Донбасі енергетичну безпеку країни вдалося забезпечити за рахунок того, що вугільні ТЕС в ситуації втрати шахт на Донбасі отримали кошти закуповувати імпортне вугілля. "Ті, хто нічого не розуміє у вугільній галузі, критикують формулу "Роттердам плюс". Але якщо вивчити динаміку обсягів видобутку, видно позитивний вплив. Українське вугілля роками штучно коштував дешево, так визначали якісь чиновники, тепер вартість видобутку вугілля на державних шахтах вище роттердамської ціни. Там тільки чотири з тридцяти трьох приносять прибуток", - зазначив Голова Незалежної профспілки гірників.
Волинко також зазначив, що приватні шахти, на відміну від державних, не отримують дотацій. При цьому в Україні немає жодної збитковою приватної шахти, чого не скажеш про державні. Тому державна вугільна галузь потребує кардинального реформування. "Недержавні підприємства знайшли гроші на виробництво, інвестування в розвиток. Частина грошей (на модернізацію державних шахт, - ред.) може прийти з-за кордону у вигляді інвестицій, якщо буде приватизація. Але тут знову потрібен ринок. Іноземці не захочуть залежати від державного регулятора", - зазначив він.
Основною причиною критики формули Роттердам+ експерт називає популізм і бажання знизити тарифи на електроенергію для промислових споживачів. "Цим страждали базіки від політики. Популісти. Наприклад, нещодавно з такою заявою виступив керівник "Асоціації споживачів енергетики і комунальних послуг". Ці люди захищають визначені інтереси певних людей. Це не прості споживачі. І комунальні послуги тут взагалі ні при чому, до них ця формула ніякого відношення не має. Зате власники енергоємних промислових підприємств за формули "Роттердам плюс" змушені платити", - сказав він.
Як повідомлялося, Європейська асоціації вугілля та лігніту (EURACOAL) визнала, що формула "Роттердам+" сприяла приведення українського ринку вугілля у відповідність з вимогами ЄС і була, мабуть, єдиною можливістю здійснити перехід від колишньої системи до європейської в умовах, що склалися.
