Атомна гарячка. Навіщо "Енергоатом" хоче збудувати в Україні ще дві АЕС

Велика загадка, як можна виконати ті гігантські плани будівництва енергоблоків на 20 років уперед, що окреслив оператор українських АЕС

"Україні до 2040 року потрібно побудувати 14 нових блоків атомних електростанцій" — Петро Котін / Depositphotos

Плани на 20 років уперед

Тимчасовий виконувач обов'язків президента національної енергетичної компанії "Енергоатом" Петро Котін опублікував статтю про те, як має розвиватися атомна енергетика у найближчі 20 років.

На його думку, Україні до 2040 р. потрібно побудувати 14 нових блоків атомних електростанцій, три з яких будуть розміщені на Хмельницькій АЕС, по одному — на Запорізькій, Рівненській та Южно-Українській АЕС і ще вісім блоків — на двох нових атомних електростанціях.

Аргументація керівника "Енергоатому" наступна: до 2040 р. обсяги споживання електроенергії в Україні зростуть щонайменше у півтора раза, і водночас 13 із 15 сьогодні працюючих енергоблоків будуть виведені з експлуатації, оскільки відпрацюють свій життєвий цикл навіть у разі продовження термінів їх експлуатації.

Крім того, ще до 2035 р. через нерентабельність та поганий технічний стан буде закрито і теплову генерацію. "Отже, незабаром настане момент, коли майже 80% енергетичних потужностей країни припинять працювати", — зазначив Котін.

А оскільки терміни будівництва одного енергоблока становлять у середньому пять років, його вартість — близько $5 млрд, а спочатку потрібно знайти фінансування, врегулювати проєктні, технічні та юридичні питання, то "Енергоатом", щоб не допустити провалу у виробництві електроенергії, за словами Котіна, вже понад рік "б'є на сполох, ініціюючи переговори та консультації із західними партнерами, готовими поставити технології та реакторне обладнання для нових атомних енергоблоків".

Першим етапом "великого атомного будівництва" має стати реалізація меморандуму, підписаного цього року з американською компанією Westinghouse, який передбачає зведення в Україні п'яти енергоблоків за технологією АР1000 (щоправда, наразі договори підписано лише щодо двох).

Проте слід зазначити, що за кілька днів до появи цієї статті Петро Котін анонсував дещо інші плани атомного будівництва. На міжнародній конференції "Атомні можливості для розвитку країни" 22 листопада він заявляв: "Наша мета — 24 ГВт атомних потужностей до 2040 року". Це означає, що 13 із нинішніх блоків закриті до 2040 р. не будуть, а на додаток до нинішніх загальних потужностей АЕС до 13,8 ГВт буде додано ще понад 10 ГВт. Можливо, якісь із нині діючих блоків, найстаріші, до 2040 р. і будуть зупинені, але не 13 із 15.

Коли керівник такої стратегічно важливої для країни компанії, як "Енергоатом", робить із різницею у тиждень такі заяви, що суперечать одна одній, це не може не викликати занепокоєння про долю атомної генерації. Спробуємо розібратися, що міститься в програмних документах розвитку галузі, а що насправді може нас очікувати в перспективі до 2040 р.

Проти стратегій

Член колегії Держатомрегулювання Ольга Кошарна впевнена, що жодних 13 із 15 блоків до 2040 р. з експлуатації не буде виведено. Оскільки сьогодні в атомній енергетиці переважає інший підхід — продовження термінів їхньої експлуатації. "У США реактори експлуатуються і 60, і 80 років, якщо корпус дозволяє", — зазначила вона.

В Україні найстаріші блоки — №1 та №2 ВВЕР-440 Рівненської АЕС, збудовані у 1980 та 1981 рр. відповідно. Проте термін служби їх минулого року було продовжено ще на 10 років, і вони можуть експлуатуватися до 2030 та 2031 рр. А після цього це питання розглядатиметься знову. "І не факт, що за 10 років термін служби цих блоків не продовжать ще на 10 років. Тому я і не прогнозую виведення з експлуатації до 2040 року жодного реактора", — зазначила Ольга Кошарна.

Немає планів будівництва майже півтора десятка нових реакторів на АЕС і в уже затверджених програмних документах української енергетики — ні в Енергетичній стратегії до 2035 р., ні у Звіті оцінки відповідності достатності потужностей, які готує компанія "Укренерго".

Крім того, терміни експлуатації блоків, дати їх виведення з експлуатації та плани будівництва нових блоків (якщо такі дійсно потрібні) слід описати в Державній довгостроковій економічній програмі розвитку ядерної енергетики. Проте проєкти концепції цієї програми хоч і були, але досі до затвердження в Кабміні так і не дійшли.

Тут варто зазначити, що ще кілька років тому "Енергоатом" мав інше захоплення — розроблялися цілі дорожні карти з поступової заміни великих енергоблоків малими модульними реакторами (SMR). При цьому встановлена потужність традиційних реакторів у 2040 р. прогнозувалась на рівні 11 ГВт (і SMR — 3,2 ГВт). Це, м'яко кажучи, були зовсім інші розрахунки та плани.

Сумнівним виглядає і твердження, що до 2040 р. споживання електроенергії в Україні зросте у півтора раза. Якщо взяти до уваги, що виробництво та споживання залишаться збалансованими (хоча, звичайно, може відкритися більше можливостей для імпорту/експорту після приєднання до європейської мережі), попередні прогнози говорять зовсім про інше. У тій же Енергетичній стратегії до 2035 р. зазначено, що виробництво електроенергії в Україні має зрости зі 164 млрд кВт·год у 2020 р. до 195 млрд кВт·год у 2035 р. Тобто збільшення за 15 років становитиме 19%. Тому навряд чи за 20 років виробництво зросте наполовину. У цьому ж документі прописано і зростання виробництва електроенергії на АЕС — з 85 млрд кВт·год 2020 р. до 94 млрд кВт·год 2035 р. Як бачимо, поява великої кількості нових потужностей тут не передбачена.

Хто заплатить за атомний ренесанс?

Як зазначає Ольга Кошарна, керівництво "Енергоатому" у своїх заявах не дало відповіді на найголовніше питання — звідки брати гроші на таке грандіозне будівництво?

Якщо будівництво одного блока коштує близько $5–6 млрд, то 14 нових блоків — це $70–84 млрд. За найбільш приблизними оцінками, не враховуючи того, що такі проєкти, як правило, під час будівництва ще й зростають у ціні. А великі блоки (реактори АР1000 мають потужність 1100 МВт) вимагають до 70% капітальних інвестицій на стадії будівництва. Знайти кредити на такі суми дуже складно, тому що термін окупності проєктів становить 15–20 років.

"Проблеми залучення кредитів на будівництво атомних енергоблоків притаманні всім комерційним компаніям. Тому намагаються йти шляхом будівництва малих блоків, оскільки при цьому не потрібно одразу багато грошей на стадії будівництва", — сказала вона.

При цьому якщо "Енергоатом" планує виводити з експлуатації 13 з 15 блоків, то на це також потрібні гроші, і чималі. Виведення блока потужністю 440 МВт оцінюється приблизно в $300 млн, а блока потужністю 1000 МВт — близько $400 млн. На ці цілі "Енергоатом" накопичує гроші у спеціальному фонді, але сьогодні у ньому близько 5–6 млрд грн, а це менше за $220 млн — грошей не вистачить навіть для виведення одного блока. При цьому, як зазначила Ольга Кошарна, цей фонд адмініструється погано, хоча в інших країнах такі кошти вкладаються в цінні папери для кращої безпеки. "Якби "Енергоатом" разом з міністерством хоча б купували на ці гроші золоті зливки і зберігали в Нацбанку, і то було б більше користі. А так ці гроші з'їдає інфляція", — зазначила експерт.

Поспішають збудувати

Чому ж керівництво "Енергоатому" заявляє про такі грандіозні плани будівництва, які не передбачені затвердженими раніше програмними документами іне підкріплені фінансовими розрахунками? Можливо, щоб запустити черговий гучний проєкт до каденції Володимира Зеленського.

Нагадаємо, що на початку вересня 2021 р. під час візиту до США української делегації на чолі із Зеленським було підписано згаданий вище меморандум між "Енергоатомом" та Westinghouse про будівництво енергоблоків. Тепер, як ми згадували вище, сторони уклали і відповідну угоду на будівництво двох блоків, і українська сторона педалює цей проєкт. Ольга Кошарна повідомила, що, за даними її джерел, керівництво "Енергоатому" поставило київському інституту "Енергопроєкт" завдання підготувати техніко-економічне обґрунтування цього проєкту в найкоротші терміни, пригрозивши, що інакше не заплатить за раніше виконані роботи. ТЕО має бути готовим уже до кінця цього року, хоча зазвичай такі проєкти виконуються не менш ніж за півроку.

При цьому домовленість з Westinghouse передбачає, що американська компанія поставить готові блоки АР1000, які у них не були затребувані через провал проєкту в США, а "Енергоатом" оплатить ці блоки за рахунок кредиту, отриманого від американського банку.

Але проблема в тому, що Westinghouse поставить лише реакторне обладнання, а гроші на закупівлю турбінного обладнання та на будівельні роботи "Енергоатом" має знайти сам. Звідки він їх візьме — незрозуміло. За словами Ольги Кошарної, влада навіть не може знайти 2,5 млрд грн, щоб урятувати єдине в країні підприємство з видобутку урану — Східний ГЗК.

Таким чином, сьогодні незрозуміла навіть доля двох енергоблоків на ХАЕС, а заяви про будівництво ще 12 енергоблоків більше виглядають як поспішні прожекти керівництва "Енергоатому".