Для кого бутерброд? Чому сповільнюється зростання зарплат при прискоренні економіки

Дивний зростання

Сюрреалисты XX ст. ввели в ужиток таку "соковиту" фразу як "клітка, що відправилася в похід у пошуках пташки". Нинішній уряд теж випустило "клітку" токсичної економічної політики в пошуках своїх "жертв". І, як це ні парадоксально звучить, але більше всього від дій нової влади поки "вигрібають" її найвідданіші прихильники. Якщо ми говоримо про великих містах, то кістяк "зелених" становили айтішники, самозайняті і фахівці на зовнішньому аутсорсе, які отримували зарплату в доларах/євро. У західних областях Зеленський переміг багато в чому завдяки трудовим мігрантам: якщо не самі заробітчани, то їх сім'ї, які залишилися в Україні, голосували за "нових осіб". Всі ці соціальні групи привернула яскрава обгортка передвиборної програми. Людей приваблювала лібертаріанська ширма нової політичної сили, розмови про мінімізацію ролі держави, перетворення адміністративної системи в сервісну службу, минархизм, або "влада - нічний сторож". На ділі, сторож виявився не чужим влаштувати на складі маленьку ревізію. І зовсім не обов'язково було збільшувати податки, достатньо було застосувати непрямі методи збору "полюддя". Таким механізмом стала ревальвація гривні, тобто її зміцнення в 2019-му майже на 20%. А тепер оцінимо масштаби втрат: трудові мігранти щорічно перераховують своїм сім'ям понад $10 млрд. Зміцнення гривні на 20% - це приблизно $2 - ті гроші, які були просто втрачені в структурі витрат сімей трудових мігрантів.

Але ми-то знаємо, що за законом сполучених посудин, якщо десь вибуло, значить в іншому місці - прибуло. Стосовно до курсової моделі - трудові мігранти, айтішники та інший люд на аутсорсе просто сплатили за рахунок своїх заробітків відтік капіталу з країни і вихід у валютний кеш великих гравців валютного ринку. У тому числі заробили і нерезиденти, які до 20% прибутковості при первинному розміщенні ОВДП додали ще й 20% позитивних курсових різниць. У цій моделі зміцнення гривні стало інструментом гібридного оподаткування середнього класу, наївно повірила, що у держави більше немає можливостей залізти в його кишеню... найдивніше, що поряд із зміцненням гривні, споживчі ціни зросли на 5%. Україна перетворилася в країну з самою високою внутрішньою інфляцією долара (майже на 25%).

Бутерброд без масла

Ще більш аномальна динаміка розвитку виявляється при порівнянні таких показників, як зростання/падіння ВВП та індексу реальної заробітної плати. Останній показник показує наскільки змінюється купівельна спроможність трудових доходів населення. За великим рахунком, перед нами графік соціальної інклюзивності валового продукту або, простими словами, товщина фінансового масла, яке намазується на умовний соціальний бутерброд. Інклюзивність зростання - це ключова умова для оцінки динаміки розвитку країни і рівня соціальної справедливості у ній. Під час кризи, падіння реальних трудових доходів населення повинно бути меншим, ніж показник зниження ВВП - бізнес, як правило, несе більший тягар витрат, як за рахунок внутрішніх резервів, так і за допомогою державних стимулюючих інструментів. При підйомі економіки, динаміка ВВП може бути трохи вище приросту реальних трудових доходів населення - так стимулюється зростання продуктивності праці. Але це в класичних економіках, де немає засилля ФПГ або "вульгарного лібертаріанство".

А що відбувалося в Україні? У 2013-му індекс зарплат зріс на 6,8%, у той час як ВВП виявився на нулі - популістська крайність. Під час кризи 2014-2015 рр., навпаки, індекс реальної зарплати впав набагато глибше, ніж валовий продукт: в 2014-му -13,5% і -6,6% відповідно. У 2015-му ці показники вирівнялися - 9,9%. Це інша крайність "яценомики", коли економічні проблеми перекладалися на плечі населення, а тягар фінансової відповідальності з боку ФПГ за рахунок цього значно полегшувалося. В 2016-2018 роках ми побачили різкий приріст індексу реальної заробітної плати: більше 35%, при цьому ВВП збільшився на 7,8%. Подібна асиметрія пояснювалася як низькою базою порівняння, так і глибиною падіння доходів населення внаслідок девальвації гривні та інфляції.

2019-й рік у цьому плані став унікальним: ВВП зростає на 4%, а індекс реальних доходів населення падає на 2,7% (щоправда, без урахування листопада-грудня). Отримуємо "антиинклюзивность" зростання, коли збільшення ВВП не те, щоб не відображається на зростання трудових доходів, а навіть навпаки - призводить до їх зниження (дані за жовтень - мінус 0,3% і серпня - мінус 3,7%). Втім, це цілком закономірно, якщо згадати, що на вершині піраміди державних пріоритетів знаходиться не людина, а кредитор і олігарх. "Людиноцентрична" політика так і залишилася на обірваних вітром білбордах.

Патерналістське суспільство на шляху лібертаріанський

Частка трудових надходжень в структурі доходів населення у нас досить висока - 49%. Майже зіставний з ними показник соціальних трансфертів - 34%. Суміжні доходи, прибуток від приватної діяльності і доходи від володіння майном становлять поки всього лише 17%.

Це портфоліо патерналістського соціуму, але ніяк не либертарианского. До реалізації класичних ліберальних моделей країна може підійти лише приблизно через 10 років складних реформ, і не факт, що ці моделі будуть повністю затребувані. У той же час демонтаж соціальних функцій держави неминуче призведе до небезпечних структурним деформаціям існуючого соціального ландшафту.

У структурі загальних витрат населення, питома вага товарів і послуг за підсумками двох кварталів 2019-го зріс з 88,5% (роком раніше) до 91,3%, витрати на нерухомість (оренда) залишилися на рівні 1%, зате істотно збільшилося податкове навантаження: з 9,4% до 10,1%. В результаті, накопичення населення впали в цьому році (дані двох кварталів) на -2,5%, в той час як за аналогічний період минулого року зростання склало +1,1%. По суті домогосподарства в Україні вже почали витрачати тонку "жировий прошарок", яка у них тільки-тільки почала формуватися.

У той же час дані НБУ говорять про позитивну динаміку: зростає номінальна (+16,4%) і реальна заробітна плата (+10%), а сумарний приріст реальних доходів населення становить за підсумками першого півріччя 7,4%, тобто вдвічі перевищує темп зростання ВВП. Так може все в порядку з инклюзивностью зростання і законом "соціального бутерброда"?

Тут варто визначитися з дефініціями. Номінальна зарплата - це цифри з зарплатних відомостей. Реальна - номінальний трудовий дохід, скоригований на показник інфляції (цінова динаміка береться за купується кошику товарів і послуг).

У той же час, індекс реальної заробітної плати, про яку мова йшла вище - це процентне значення щодо попереднього місяця, тобто він показує небезпеку зароджується тенденції. Таким чином, загальне зростання реальної зарплати за період 10 місяців 2019-го року може бути пояснено досить просто - збільшенням трудових доходів у першому півріччі. А ось знижуються індекси реальної заробітної плати останніх місяців - це прояв промислової рецесії в економіці (воно падає шість місяців поспіль).

У жовтні приріст номінальної зарплати становив лише 40 грн, тобто з урахуванням інфляції маємо мінус за темпами реальних показників. У серпні показник номінальних трудових доходів скоротився і зовсім на 434 грн.

Порівняємо точки відхилення в динаміці індексу реальної заробітної плати в 2018-му і 2019-му роках. У січні - практично однакові показники (відхилення в 0,2%). У лютому - березні індекс реальної зарплати в 2019-му зростав швидше, ніж у 2018-му: +1,1% та 1,7% відповідно. Потім провал у квітні і травні на -1,2% і -3,9%. В червні-липні - несуттєве зростання, в серпні провал на -1,6% з майже адекватним зростанням у вересні на +1,9%. У жовтні знову падіння на -0,5%. Пі цьому ВВП в 2018-му збільшувався приблизно на 1% повільніше, ніж у 2019-му, тобто в звітному році темпи зростання трудових доходів населення повинні були бути більш суттєвими, а вийшло навпаки - якщо "скласти" індекси по місяцях, то вийдемо на мінус у розмірі -0,3%.

Основна причина падіння трудових доходів - промислова дефляція, тобто зниження цін виробників промпродукції на 3-4% (готовий випуск кінцевого продукту наших підприємств став на 3-4% дешевше) і промислова рецесія, яку якраз оголошувати офіційно, адже промвиробництво падає два квартали поспіль. Як відомо, на зміну рецесії в структурі економічного циклу приходить загальна депресія. Сьогодні підприємства вже економлять на капітальні інвестиції, завтра вони стануть це робити стосовно нових робочих місць і фонду оплати праці.

Тут можна згадати шведського економіста, лауреата Нобелівської премії з економіки 1974 р. і яскравого представника "стокгольмської школи економіки" Гуннара Мюрдаля, який зазначав, що головною причиною слабкого потенціалу тієї чи іншої національної економіки є зовсім не дефіцит інвестицій або нестача капіталу, а низький рівень використання трудових ресурсів, які втрачають мотивацію до праці в результаті трудової бідності або низьких зарплат. Сюди слід додати і стандарти медицини, освіти, пенсійного забезпечення. У підсумку все це прямо або побічно відбивається на рівні продуктивності праці та конкурентоспроможності економіки. Реальному сектору потрібна не гонитва за нормою прибутку, а зацікавленість трудових ресурсів ефективно працювати. Економічне зростання без збільшення трудових доходів - це шлях максимальної "амортизації" трудового потенціалу країни, що в умовах відкритості кордонів призводить до масової трудової міграції.

В пріоритеті у держави повинні бути інвестиції в соціальний капітал, а не "скатертина-самобранка" для кредиторів. На жаль, при нинішній економічній політиці можна прогнозувати поступове уповільнення зростання номінальної заробітної плати на тлі низької інфляції, причому уповільнення цінових параметрів буде досягнуто не з допомогою зростання товарної маси, а завдяки тому, що у людей просто не буде грошей купувати товари і послуги (крім соціального мінімального набору).

Трудові доходи втратили часткового інфляційного імпульсу до підвищення, а фактори у вигляді зростання промислового виробництва у нас так і не були створені.

По суті країна поступово втрачає свою конкурентоспроможність на глобальному ринку прямих іноземних інвестицій, так і не отримавши їх помітний приплив. Невже це і є концепція стабільного розвитку економіки, коли під словом "стабільний" мається на увазі "вічна стагнація" і пастка середніх доходів?

Інфографіка: дані Держстату