Здобути незалежність. Що заважає Україні забезпечити себе газом

У нашій країні є ресурси для досягнення енергонезалежності, однак без чіткої стратегії та послідовної політики, ми можемо так і залишитися імпортерами природного газу
Фото: ugv.com.ua

Пласт роботи

Згідно зі звітом BP Statistical Review of World Energy Україна з показником 1,1 трлн куб. м займає друге місце після Норвегії за підтвердженими запасами газу в Європі (без урахування Росії). З таким потенціалом Україна може не тільки закрити власну потребу, але і стати експортером газу. Правда, дістатися до нього непросто: 60% українського блакитного ресурсу знаходиться на глибині 3 км.

Активніше за всіх качає з українських надр держкомпанія "Укргазвидобування" (УГД), що входить до НАК "Нафтогаз України", - близько 15,5 млрд куб. м в рік. Втім, чимало й інших добувачів. За даними за минулий рік, 1,1 млрд куб. м витягує з надр "Укрнафта", майже все інше - 4,4 млрд куб. м - приватники. З 2015 р. частка приватних компаній постійно збільшується. В останні два роки зростання відбувається за рахунок нових проектів. Найбільші приватні видобувні компанії сьогодні - ДТЕК, Burisma, УНБ, Smart Energy. В цілому за минулий рік у нас добули 21 млрд куб. м газу - всього +0,5 млрд куб. м порівняно з 2014 р.

І це не самий хороший показник, враховуючи наші запаси, а головне - потреби. У рік Україні потрібно близько 32 млрд куб. блакитного палива, а значить, понад 10 млрд "кубів" доводиться імпортувати за валюту. Не варто пояснювати, як це позначається на платіжному балансі країни і курс гривні. Зазначимо лише, що із збільшенням обсягів промвиробництва після недавнього падіння попит на газ буде зростати. Звичайно, при цьому можна розраховувати на ефект підвищення енергоефективності. Згідно з останнім звітом International Energy Efficiency Scorecard нашій країні вдалося скоротити енергоємність економіки (кількість енергії на отримання одиниці продукції) майже на 24%.

Отже, під гаслом незалежності ще в 2016 р. уряд затвердив для "Укргазвидобування" програму 20/20, згідно з якою вже до 2021 р. компанія повинна була вийти на обсяги 20,1 млрд куб. в рік. Уряд і топ-менеджмент УГД переконали нафтосервісної компанії, бурильників в наявності довгої програми розвитку. Зусиллями УГД в Україні почав формуватися ринок нефтесервисов, в країну прийшли іноземні інвестори. Офіси в Києві відкрили найбільші світові постачальники технологій для нафтовидобутку Schlumberge (Франція,США), Halliburton (США), Baker Huges (США).

Але з приходом нового менеджемна в НАК "Нафтогаз" і після перезавантаження уряду плани найбільшої видобувної компанії різко змінилися. Директор з інтегрованого газового бізнесу "Нафтогазу" Андрій Фаворов пояснив все не тільки виснаженням родовищ, але і обвалом цін на газ в Європі, з-за чого падає інвестпривабливість проектів по його видобуванню. Іншими словами, вигідніше імпортувати, ніж видобувати газ. Такий різкий розворот держкомпанії може призвести до негативних наслідків в економіці України. По-перше, відмова від власної здобичі на користь імпорту є загрозою нацбезпеці і веде до ще більшої залежності від російського газу, нехай і купленого через польський реверс.

По-друге, програма буріння 20/20 активізувала роботу великої кількості суміжних галузей - геологорозвідку, бурові роботи, постачання матеріалів і обладнання для буріння, будівельної та ремонтної галузей.

По-третє, "Нафтогаз" щорічно збільшував обсяги рентних платежів у місцеві бюджети. Частка податків НАК бюджет України в 2018 р. становила 15%. Згортання програми призведе до значного недоотримання податків.

По-четверте, якщо міжнародні нафтосервісної компанії підуть з України, як Shell і Eni в зв'язку з початком військових дій в 2014 р., вони більше не повернуться.

Зростання приватних видобувних компаній є найкращим індикаторами привабливості галузі. Якщо обсяги видобутку "Укрнафти" тільки знижувалися: з 1,7 млрд куб. в 2014-м до 1,1 млрд куб. в 2018-му, то приватні компанії за цей період поліпшили показники з 3,3 до 4,4 млрд куб. м.

Приватний зростання

До речі, приватний бізнес найшвидше реагують на ринкові зміни, тому придивимося до неї уважніше. Незважаючи на підсумковий зростання показників, за останні роки приватні добувачі демонстрували різноспрямовану динаміку. За даними Асоціації газодобувних компаній України, в 2013-2014 рр. обсяги видобутку приватників збільшувалися на 25-32%. Потім, у зв'язку з підвищенням податків і зниженням цін на газ темпи приросту різко скоротилися: у 2015 р. витягли з надр - 3,9 млрд куб м (+15%), а в 2016-му - 4,2 млрд куб. м (+7,6%). Нарешті, в 2017 р. приватна газовидобуток і зовсім почала падати, склавши 4,1 млрд куб. м.

Однак минулий рік приватні компанії знову закінчили з покращеним результатом - 4,4 млрд куб. м. Що сталося? В кінці 2017 р. влада зрозуміли, що потрібно підтримати інвесторів у найважливіший для країни сектор і ввели на період 2018-2023 рр. так звану, стимулюючу ренту за користування надрами для компаній, що добувають газ з нових свердловин: якщо поклади на глибині до 5000 м - ставка 12%, якщо ще глибше - 6% від вартості реалізованої продукції. Для порівняння, у нас основні рентні ставки на користування надрами суші - 14 і 29% (для свердловин більш і до 5000 м відповідно). Таким чином вдалося підвищити рентабельність вкладень в газовидобуток.

В очікуванні інвестицій

А працювати в цьому капіталомісткому сегменті дуже непросто. Спочатку потрібно інвестувати в геологорозвідку, інтерпретувати сейсмічні дані, отримати необхідні дозволи і тільки потім почати бурити (причому багато свердловини неминуче виявляться "сухими") і будувати необхідну інфраструктуру. В процесі експлуатації будуть значні операційні витрати та амортизаційні відрахування, а весь цикл газовидобутку завершиться консервацією виснажених свердловин. Загалом мова йде про мільярди доларів інвестицій, а значить, в цьому бізнесі обов'язково довгострокове планування. І тільки через кілька років можна було очікувати значного ефекту від зниження советующей ренти.

Але нещодавно народні депутати в законопроекті №1210 запропонували скасувати стимулюючу ренту для свердловин, будівництво яких для цілей підтримання обсягу видобутку заплановано проектом розробки надр". Простіше кажучи, якщо зміни ухвалять, інвесторам, вже проектує нові свердловини, доведеться переглянути прогнозовану рентабельність у бік погіршення. Звичайно, в такому випадку важко очікувати нарощування обсягів видобутку. Про те, що не можна змінювати правила під час гри і заднім числом відмовлятися від взятих державою зобов'язань, вже заявив прем'єр-міністр Олексій Гончарук. "Втрата довіри інвесторів - це найдорожче, що ми можемо втратити і найгірше, що ми можемо придумати. Тому що від довіри до країни залежить вартість ресурсів, які до неї надходять. Якщо тобі вірять - ти конкурентоспроможний", - сказав він 31 вересня в телеефірі, запевнивши, що Кабмін не планує підвищувати податки". Втім, м'яч зараз на полі Верховної Ради.

А український інвестклімат, зокрема в газодобувній галузі, залишає бажати кращого. Про це красномовно свідчить найгучніший кейс поточного року - спроба укласти угоду про розподіл продукції на вуглеводневому ділянці "Дельфін", який простягається на 9,8 тис. кв. км акваторії недалеко від Одеської області. Минуле уряд планував залучити сюди інвесторів типу Exxon або Shell. Але після 2014 р. світові гравці не поспішають повертатися в Україну. Заявки подали лише кілька не самих великих компаній, а перемогла в конкурсі Black Sea Trident, пов'язана з екс-депутатом Держдуми Іллею Пономарьовим, і то зі скандалом. Її конкурент - Caspian Drilling Company ("дочка" азербайджанської SOCAR) - в останній момент відмовився від участі у конкурсі нібито через порушення процедури оголошення переможців, із-за чого його результати можуть бути оскаржені. Зрештою новий склад Кабміну зазначив постанову про конкурс на "Дельфін", а разом з ним і результати. У свою чергу Пономарьов, як співзасновник і CEO компанії Trident, вирішив відстоювати свої інтереси в суді. Не вдаючись у подробиці, хто правий, можна спрогнозувати, що справа зависне в судах, а український шельф ще довго не дочекається бурових установок.

У такій ситуації ідея енергетичної незалежності України може залишитися нездійсненною мрією, якщо не підвищувати внутрішню видобуток і не підтримувати тих, хто вже вийшов або зважився зайти на наш ринок. Тим більше що "газовий тиск" ми починаємо відчувати вже з Заходу: серпневі домовленості про постачання в Україну американського скрапленого природного газу (СПГ) з польського Свіноуйсьце, які в майбутньому можуть досягти 6 млрд куб. м в рік, звичайно, хороші з точки зору диверсифікації, але б'ють по перспективам розвитку внутрішньої газовидобутку. А слід пам'ятати, що це високотехнологічний процес, в якому задіяні десятки тисяч українців. І кожен вкладений у нього долар дає мультиплікаційний ефект для всієї економіки. При цьому з першої п'ятірки платників податків України три компанії займаються видобутком газу, а значить, галузь є бюджетоутворюючою.