Геннадій Радченко: ми готові працювати на експорт, але пріоритетом компанії залишається внутрішній ринок
"ВД" Сьогодні корпоративною соціальною відповідальністю може вважатися збереження робочих місць, створення нормальних умов праці і ін. Це вузьке розуміння КСВ. Що таке корпоративна соціальна відповідальність у розумінні компанії Нестле Україна?
Р. Н. Є Глобальний договір ООН, який визначає соціальну відповідальність бізнесу. Він містить десять простих пунктів, серед яких: не давати хабарів, виплачувати зарплату, платити податки, дотримуватися законів, не використовувати дитячу працю, не нищити природу і т. д. Що стосується нашої компанії, то для нас корпоративна соціальна відповідальність - це норма життя. У нас все "біле і прозоре" - зарплата, податки, митниця.
Але все-таки суспільство очікує від компанії трохи більшого, ніж просто робити бізнес, платити податки, займатися благодійністю. Здійснюючи соціальні програми поза нашого бізнесу, ми не можемо осягнути неосяжне. На превеликий жаль, не можна відповісти на всі запити, прохання, звернення. І кілька років тому компанія вирішила зосередитися на певних напрямках. Перше - це здоровий спосіб життя і здорове харчування у всіх його проявах. Друге - вода і все, що з нею пов'язано. У нас є щорічні плани по скороченню споживання технологічної води на фабриках, в офісах. Ще один напрямок - розвиток сільської місцевості, тому що там ми черпаємо ресурси для виробництва, тому що там працює багато людей, які пов'язані з нашим бізнесом. Ці три напрямки ми називаємо створенням спільних цінностей.
"ВД" У кінці 2013 року "Нестле" анонсувала старт програми на підтримку молоді - Nestle needs YOUth. Ваша компанія створює нові місця для працевлаштування студентів, випускників внз?
Р. Р. Безпосередньо ми не працевлаштовуємо молодь. Ми концентруємося на тому, щоб допомогти молодим людям знайти себе в цьому житті. Ми беремо їх на практику, проводимо тренінги, вчимо писати резюме, проходити інтерв'ю з рекрутером і т. д. За ті кілька місяців, які молоді люди проводять у нас під час стажувань, вони встигають навіть якоюсь мірою змінити свій світогляд, своє ставлення до життя. І якщо є вакансії, а хлопці хороші і відповідають нашим вимогам, ми беремо їх на роботу.
Частиною цієї програми можна вважати створення у Львові підрозділу Бізнес Сервіс Nestle(NBS), який обслуговує більшу частину фінансових операцій, а також деяких процесів в управлінні персоналом на підприємствах Nestle в Східній і Центральній Європі. За чотири роки було працевлаштовано майже тисячу осіб, середній вік яких 26-28 років.
"ВД" Ви могли б навести приклади соціальних програм, які реалізує "Нестле Україна"?
Р. Р. Одна з програм - "Абетка харчування". Це навчальна програма для учнів перших-четвертих класів, яка є складовою частиною курсу "Основи здоров'я" для середніх шкіл. Суть програми - навчити дітей принципам правильного харчування. Ми друкуємо щорічно якусь кількість книжок, робочих зошитів, методичок для вчителів, які розроблені і затверджені Міністерством освіти, проводимо семінари. Крім того, ми впроваджуємо в школах уроки фізкультури, які спрямовані на командну участь дітей в спортивних іграх, естафетах, а не на індивідуальні досягнення. Ми передаємо до школи спортивні снаряди, проводимо семінари з вчителями фізкультури.
Ще один проект, на жаль, у силу різних причин досить довгий, - це будівництво очисних споруд у селищі міського типу Торчин (Волинська обл.), де знаходиться наша фабрика. В цьому населеному пункті немає каналізації, і цей проект спрямований на поліпшення умов побуту людей, які там живуть.
"ВД" Яка сума щорічно витрачається на соціальні програми?
Р. Р.
Навряд чи сумою, яку ми витрачаємо, можна визначити досягнутий ефект. Бо витрачаємо насправді не ми, а споживач, який платить за все, купуючи наші продукти. Насправді важливіше не те, скільки ми витрачаємо грошей, а наскільки ефективно ми їх витрачаємо. Наведу такий приклад: кілька місяців тому ми виділили 300 тис. грн. на ремонт спортивного залу у школі селища Торчин. Але ми побачили, що є більш серйозна проблема - протікання даху. І ці гроші пішли на ремонт даху. Ініціативу підтримали місцеві влади і виділили 400 тис. грн. на ремонт спортзалу. Тобто вийшов як би принцип доміно.
Або ось ми проводимо семінари для вчителів. Неважливо, в яку суму вони обходяться нашої компанії. Важливо, що ці вчителі чогось навчилися і понесуть ці знання своїм учням.
"ВД" У деяких країнах, наприклад Великобританії або Франції, соціальні програми впроваджуються під тиском з боку держави, громадських організацій. Як ви вважаєте, чи слід розробити правове регулювання для впровадження КСВ в Україні?
Р. Р. Не думаю, що зараз, у нинішній важкій ситуації в Україні, це питання взагалі треба ставити.
"ВД" Як Україна може стимулювати соціально-відповідальне інвестування?
Р. Р. В деяких країнах є податкові пільги на інвестиції в соціальну сферу, культуру... Але впроваджувати такі механізми в Україні, на мою думку, передчасно. Ми вже бачили, до чого можуть призвести пільги. Коли всі почнуть платити податки - і бізнес, і громадяни, коли люди почнуть розуміти, що сірі або чорні зарплати - це недобре по відношенню до сусіда, тоді, може бути, варто починати думати на цю тему. А поки давайте спочатку навчимося платити податки.
"ВД" У Європі існують законодавчі вимоги до соціальної звітності компаній. Наприклад, Великобританії в 2008 році набув чинності закон, що вимагає від компаній розкриття інформації по охороні навколишнього середовища, взаємодії з місцевим співтовариством, взаємин із співробітниками. Чи готові українські компанії до обов'язкової соціальної звітності?
Р. Н. Соціальна звітність нам потрібна. Це прозорість, відкритість компанії. Насправді тут багато питань - що таке корпоративна соціальна відповідальність, що саме вписувати в цей звіт, вносити туди меценатство і т. д.
Наша компанія робить соціальні звіти раз на два роки. Ми не так давно почали цим займатися, в минулому році вийшов другий звіт - "Створення загальних цінностей". Треба вводити обов'язкову нефінансову звітність? Я не знаю. Опублікувати звіт - це теж гроші, вони можуть бути витрачені на речі, які компанія вважає потрібніше. Регулярну соціальну звітність може собі дозволити фінансово успішна компанія, у якої є на це бюджету. Тому що, знову повторю, за все платить споживач, навіть за цей звіт.
"ВД" Як економічна ситуація в Україні позначилася на вашій компанії?
Р. Н. Враховуючи дуже важкі умови, ми можемо сказати, що минулий рік для нашої компанії був дуже успішним. За нашим внутрішнім оцінками, за обсягами продажу кондитерських виробів ми займаємо друге місце на ринку. Це дуже хороший показник. У нас одна кондитерська фабрика - "Світоч", і ми працюємо в основному з шоколадом, це досить дорогий сегмент. Наше друге місце говорить про те, що ми вибрали правильну цінову політику і асортимент, тобто ми випускаємо той продукт, який потрібен споживачам.
На мою думку, найкращий продукт "Світоч" - це вафлі "Артек": ми продаємо їх стільки, скільки можемо випустити. Якби в добі було 40 годин, то ми б 40 годин працювали і випускали ці вафлі - їх би все розкупили.
"ВД" Що робиться для того, щоб збільшити частку сировини, що закуповується на місцевому ринку?
Р. Р. Коли в 2008 році вибухнула криза і обвалилася гривня, ми зрозуміли, що сильно залежить від курсу долара. Дуже багато речей, які можна зробити в Україні, компанія купувала за валюту. Тоді і з'явилася програма "Господар", завдання якої - локалізація виробництва, те, що зараз називають імпортозаміщенням. Ми стали працювати з українськими підприємствами - виробниками сировини та упаковки. Ми почали стимулювати місцеві компанії, щоб вони купували нове обладнання, впроваджували нові технології і т. д. Наприклад, раніше "носики" для упаковок кетчупу і гірчиці робила польська фірма. Ми наполягли на тому, щоб перенести частину виробництва в Україну. Виявилося, що в нашій країні не виробляли сухі овочі, наприклад сухий цибулю, який використовується у всіх консервах. Ми підштовхнули місцевих аграріїв до розвитку нових виробництв. Зараз компанія імпортує тільки те, що не виробляється в Україні, - це кава, какао і спеції.
Крім того, ми локалізували своє виробництво. Наприклад, що стосується кулінарії, а це майже половина нашого бізнесу в Україні, все повністю виробляється тут. На "Світочи" поставили нове обладнання, яке фасує кави. Якщо сам по собі каву імпортний, то цукор, стіки, картонні коробки, робочі руки та ін - все це місцевий.
"ВД" У які країни експортується продукція компанії "Нестле Україна"?
Р. Р. Світ Nestle розділений на кілька ринків, і вони не знаходяться в кордонах держав. Наприклад, Польща і Прибалтика - це один ринок, Україна і Молдова - інший, Іспанія та Португалія - третій і т. д. Традиційно ми з України експортували товар у Молдову. Але сьогодні зовнішня і внутрішня політика нашої країни змінилося, кордони відкрилися, і наш товар чекають на інших ринках. Один з прикладів - зараз більше 40% продукції харківської фабрики, що випускає відому вермішель "Мівіна", експортується до Євросоюзу, зокрема, в Німеччину, Іспанію, Італію, Польщу. Експортується в країни ЄС 10% продукції фабрики "Торчин".
"ВД" Після скасування країнами ЄС мита на українські товари для експорту відкрилися нові можливості. Чи Готова компанія "Нестле Україна" до нових умов для роботи на експорт?
Р. Р. Ми завжди були готові. Все наше виробництво відповідає як внутрішнім стандартам України, так і стандартам компанії Nestle, які набагато жорсткіше, ніж у багатьох європейських країнах. Але при 43 млн споживачів нашої продукції в Україні пріоритетом компанії залишається внутрішній ринок.
Опубликовно в журналі "Власть денег" №3 (440) за березень 2016