Вугільна диллема. Як Україні позбутися від надлишку шахтарів
Питання, що робити зі збитковими шахтами, не стільки економічний, скільки політичний. У багатьох містечках і селищах шахти — містоутворюючі підприємства, без них вимруть цілі населені пункти, а люди залишаться без роботи і змушені будуть виїхати. Тому соціальна стабільність критично важлива.
Міністерство енергетики рік за роком обіцяє закрити збиткові підприємства, але жоден міністр не хоче брати на себе таку відповідальність. Замість цього дотації урізуються, видобуток знижується, зарплати не платять місяцями і ніяких проектів з перекваліфікації потенційно безробітних гірників немає. Проблема затягнулася на роки, а уряд виявився в складній ситуації — закрити не можна залишити.
У той же час всю вугільну промисловість в Україні ховати рано: третина електроенергії виробляють ТЕС, які використовують вугілля. Залежить від чорного золота і металургія. Незважаючи на всі розмови про шкоду видобутку вугілля і необхідності переходити на альтернативні джерела енергії, зрозуміло, що Україні до цього поки далеко. А якщо ми хочемо енергетичної незалежності від Росії, то підтримувати вугільну галузь доведеться.
У рік Україна використовує 24,5 млн т вугілля, при цьому 9,2 млн т — це вугілля антрацитної групи, який добувався на шахтах, що знаходяться на тепер непідконтрольної території Україні. Поставки з ОРДЛО збереглися — Міністерство енергетики пояснює їх тим, що підприємства зареєстровані в Україні і продовжують платити податки в бюджет. Однак чимала частина антрациту купується за кордоном, зокрема, привозиться з ПАР. Всього за 10 місяців було імпортовано 3,1 млн т вугілля на $1,2 млрд.
Неясні плани
На підконтрольній території Україні залишилися 85 шахт, з яких 33 перебувають у державній власності. Уряд пропонує закрити 11 найбільш збиткових. За словами міністра енергетики Ігоря Насалика, ця позиція узгоджена з профспілками і скоро почнеться підготовка підприємств до ліквідації.
Ще сім шахт — середні по прибутковості — передбачається приватизувати. А найбільш ефективні залишити в держвласності. Щодо ряду вугільних підприємств розроблена програма розвитку. Наприклад, у ДП "Лисичанськвугілля" планується фінансувати шахти ім. Мельникова і їм. Капустіна. У них в 2017 р. обіцяють вкласти 350 млн грн.
У цілому міністр не заперечує, що шахти потребують дотацій. Принаймні в перехідний період. Але в той же час категорично висловлюється про ефективність: "Слід визначитися, що робити з шахтами, де тисячу тонн на добу добувають чотири з половиною тисячі осіб. Це соціальний відділ, а не промислове підприємство". Прем'єр-міністр Володимир Гройсман зазначає, що виділені з бюджету кошти повинні бути використані з розумом: витрачені не на проїдання, а на модернізацію.
Серед планів, анонсованих урядом, є також створення Національної вугільної компанії і скорочення керуючих структур на самих шахтах. Але є й абстрактні обіцянки: зробити систему закупівель прозорою, підвищити ефективність праці і т. д. Конкретні ідеї при цьому не озвучуються.
У 2017 р., згідно з проектом держбюджету на підтримку галузі виділять 1,8 млрд грн. Шахтарська профспілка вважає цю суму недостатньою. Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець каже, що необхідно вкладати як мінімум 4,6 млрд грн на рік. Це дозволить забезпечити не розвиток галузі, а хоч би своєчасну виплату зарплати. Крім цього, гірники вимагають прозорої системи ціноутворення і хочуть, щоб український вугілля закуповувався за тією ж ціною, що і імпортний. Незважаючи на те, що зарубіжний вугілля більш високої якості.
Запити шахтарів здаються нескромними, проте всього кілька років тому дотації вугільній промисловості були на порядок вище. Для порівняння: у 2012 р. виділялося близько 19 млрд грн, в 2013-му — 15,5 млрд, в 2014-му — 10 млрд. Зараз суми стали набагато менше: 2,5 млрд в 2015 р. і 2,4 млрд — у нинішньому.
Заборгованість із зарплат шахтарям досягла 800 млн грн. На деяких підприємствах грошей не платять місяцями. Наприклад, на шахті ім. Стаханова в Мирнограде Донецької області зарплат немає з вересня. Ігор Насалик обіцяє виплатити борги до Нового року. За його словами, під гарантії уряду буде проведено дофінансування шахт на 1 млрд грн.
Європейський погляд
Затримки зарплат призводять до соціальної нестабільності, причому проблема загострюється з-за близькості до АТО і концентрації більшості вугільних підприємств в одній частині країни. За останній рік було чимало шахтарських протестів: гірники перекривали траси, припиняли відвантаження вугілля, влаштовували голодування, а один із шахтарів вчинив акт самоспалення на території Міністерства енергетики. До цього можна ставитися по-різному, але нестабільність у східному регіоні вигідна тільки нашого найближчого сусіда.
Тому наступні кілька років вугільну промисловість доведеться підтримувати на плаву, а в цей час розвивати інші напрямки енергетики та вирішувати соціальні проблеми. Україна — не перша країна, яка стикається з цією проблемою. Наприклад, кілька років тому реструктуризацію галузі проводила сусідня з нами Польща.
Багато європейські країни поступово згортають видобуток вугілля. Однак закрити шахти можна різними способами. У Великобританії при Маргарет Тетчер ліквідація шахт викликала масові протести. У той час як Німеччини вдається вирішувати це питання менш болісно: було розроблено поступова програма згортання видобутку вугілля. У 90-ті роки діяла так звана "Вугільна концепція", яка, з одного боку, обіцяла підписання довгострокових договорів на збут продукції, а з іншого — скорочення кількості шахт і чисельності працівників з 130 тис. до 90 тис. чоловік. Після цього держава запропонувала шахтарям старше 50 років добровільно звільнитися в обмін на виплати до пенсійного віку. Фактично їм видали велику частину зарплати без необхідності працювати, на що літні працівники охоче погодилися. В кінці 90-х з профспілками був узгоджений план по перекваліфікації та працевлаштування шахтарів, так що і молоді гірники не залишилися без роботи. Тим же, хто не хотів залишати робочі місця, почали поступово скорочувати робочий час і пропорційно знижувати оплату праці. Це мотивувало людей шукати нову роботу і самостійно переучуватися.