Коломойський почав експансію запальну
Найближчим часом державна "Укртранснафта" може виставити з молотка близько 1 млн т нафти, а "Укрнафта" — 2 млрд куб. м газу. Бенефіціаром обох операцій буде Ігор Коломойський, який, в рамках "нафтової" угоди зможе вирішити свої сировинні проблеми, а в рамках "газової" — фінансові. Майбутній успіх — лише початок у сузір'ї перемог дніпропетровського магната: уміла гра на політичному Олімпі може спричинити за собою непристойно затяжну серію успіхів.
Трохи більше року тому менеджера Ігоря Коломойського, Олександра Лазорка, витісняли з крісла глави ПАТ "Укртранснафта", обвиненяя в роботі на "Приват". Зараз його справа отримала продовження. Минулого тижня новий глава цього держпідприємства Микола Гавриленко заявив, що готовий виставити на аукціон так звану технологічну нафту, яка в бутність Лазорко керівником була витіснена з магістральних трубопроводів. "Ми сьогодні готові просто виставити цю нафту на аукціон і продати як на внутрішньому ринку, так і на експорт", — сказав Гавриленко.
Ціна питання — 600 тис. т сировини, які зараз зберігаються в резервуарах кількох "приватівських" нафтопереробних заводів. При цьому, за словами Гавриленко, ще близько 400 тис. т нафти знаходиться в системі "Укртранснафти" і не використовуються для транспортування. Таким чином, на ринок уже найближчим часом може бути вивалений 1 млн т "чорного золота", покупцем якого буде тільки один гравець — Кременчуцький НПЗ, який контролюється всюдисущим "Приватом". Секрет успіху кременчуцького підприємства в тому, що це єдиний в країні НПЗ, який з-за негласного бойкоту російських гравців ринку відчуває серйозні проблеми з сировиною.
Крім нафтових торгів, Україні також належить газовий аукціон. Привід для цього з'явився 3 червня, коли Державна виконавча служба України передала "Укрнафті" 2 млрд куб. м блакитного палива, розпорядившись вилучити відповідний обсяг ресурсу з підземних газових сховищ країни. Це паливо компанія видобула ще кілька років тому, але вільно розпоряджатися їм не дозволяли існуючі в країні правила: законами про державний бюджет парламент рік від року продовжував норму, що зобов'язує підприємства з держчасткою 50%+1 голос і вище реалізовувати газ тільки на адресу НАК "Нафтогаз України".
Ця умова було закріплено тільки з однією метою: НАК купував газ за регульованою (заниженої) ціною, що дозволяло в результаті перепродувати цей ресурс за демпінговими тарифами населенню. У теорії "Укрнафта", 50%+1 акція якої належить "Нафтогазу України", не мала б чинити опір такого розкладу, але контролює близько 43% акцій компанії група "Приват", сконцентрувавши у своїх руках оперативне управління компанією, сприйняла зобов'язання продажу газу за заниженою ставкою як спробу держави залізти в її кишеню. Саме це і породило затяжний судовий спір: "Укрнафта" наполягала на праві вільно розпоряджатися видобутим компанією газом, а "Нафтогаз" гнув лінію адресного продажу цього ресурсу. В результаті з'ясування відносин перекочувало в суд, на підставі одного з рішень якого компанії днями вдалося розжитися згаданими 2 млрд кубометрів газу.
Ця резонансна новина розділила ринок на дві частини. Одні наполягають на незаконності того, що відбувається, інші — на торжестві справедливості. Але за потоками цього інформаційного сміття загубилося головне: рішення суду, що надали "Укрнафті" доступ до газу, були прийняті ще кілька місяців тому, а це означає, що у нинішніх дій виконавчої служби іншої детонатор.
Його роль може зіграти, наприклад, відповідна відмашка з боку центральної влади. Навіщо їй це? Відповідь елементарний: Ігор Коломойський вважається власником контрольного пакета акцій депутатської групи "Відродження", яка віднедавна виступає в ролі "позаштатного" учасника коаліції у Верховній Раді.
Втім, цілком імовірно, що 2 млрд кубів газу — це тільки видима частина айсберга взаєморозрахунків. Так, наприклад, 14 квітня (за лічені години до голосування за новий склад уряду) тодішній глава Міністерства енергетики Володимир Демчишин підписав відразу три наказу, якими затвердила для "Укрнафти" проекти промислової розробки Кибинцивского нафтового, Андріяшівської і Качанивского нафтогазоконденсатних родовищ. А ще трохи пізніше із складів наглядових рад держкомпаній "Укргазвидобування" і "Укртранснафта" був виведений Андрій Пасішник — один з найбільш активних опонентів "Привату".
І ще. За період судових тяжб "Укрнафта" де-факто накопичила в ПСГ більше 10 млрд кубів газу. Так що ситуативна співпраця з владою або, що теж ймовірно, загроза відсудити у держави $4,6 млрд в Стокгольмському суді, яка днями замаячила на горизонті, може принести групі "Приват" досить значні дивіденди і у майбутньому.
