Місце під сонцем для промисловців. Як виглядають точки сили української економіки

У Білій Церкві 18 червня відбувся щорічний форум "Industrial Evolution: Виробництво вмикає економіку", який вкотре підтвердив: попри безпрецедентні виклики війни, Україна перетворюється на майданчик для масштабного індустріального розвитку.

Якщо кілька років тому дискусії навколо індустріальних парків (ІП) мали характер стратегічного планування, то сьогодні це — реальні цехи, енергетичні потужності та робочі місця. Локація форуму була обрана не випадково: саме тут, на території індустріального парку "Біла Церква" сьогодні вирує промислове життя, яке приваблює навіть міжнародних інвесторів.

Екосистема "Зроблено в Україні": від теорії до ВВП

Промислова політика сьогодні — це не просто економічна категорія, це частина національної безпеки. Як наголосив на відкритті форуму міністр економіки, торгівлі і сільського господарства України Олексій Соболев, сучасним світом править проста істина: якщо ми чогось не виробляємо самі, то ми цього не маємо. Ракети, дрони, трансформатори, промислові машини — все це має бути локалізовано в Україні.

Держава послідовно масштабує ініціативу "Зроблено в Україні", розглядаючи її як екосистему стимулювання промисловості. Орієнтир амбітний — довести частку переробної промисловості у ВВП до 20%. Зараз цей показник становить 8,8%, проте він демонструє стійке зростання навіть у воєнний період. Лише у 2025 р. переробна промисловість показала приріст на 70 млрд грн порівняно з попереднім роком, додавши майже відсоток до зростання ВВП.

Дмитро Кисилевський, заступник голови Комітету ВР з питань економічного розвитку, відповідальний за політику "Зроблено в Україні", наводить влучну аналогію: бізнес і держава нині — це як сусіди в новобудові. До війни вони могли не знатися, але тепер, "зустрівшись у паркінгу", будують спільне майбутнє. На прикладі індустріальних парків вдалося зробити рідкісну для нашого суспільства річ — створити довіру. "Держава зробила крок, а бізнесмен відповів інвестицією і побудованим заводом", — зауважив Кисилевський.

Індустріальні парки: інвестиції та зростання

Результати роботи індустріальних парків в Україні показові. Станом на початок 2026 р. обсяг інвестицій в у них сягнув 45 млрд грн. Зростання від початку 2024 р. перевищило 48%.

Серед ключових показників розвитку:

• кількість підприємств в ІП — близько 40 (очікується, що до кінця року буде 50);
• енергонезалежність: доступна енергетична потужність для резидентів перевищила 300 МВт.
• державна підтримка: у 2024–2025 рр. профінансовано 56 проектів інженерно-транспортної інфраструктури на 1,98 млрд грн. Кошти надаються на умовах співфінансування, що змушує бізнес брати зобов’язання зі створення нових площ та робочих місць.

Символ стійкості та експансії

Однією з найяскравіших подій форуму стала церемонія закладання капсули під будівництво нового заводу компанії BALEX. Її історія — це концентрована оповідь про український бізнес часів великої війни. Виробник інгредієнтів для харчової промисловості з Харкова пройшов шлях від роботи під обстрілами, коли співробітники три місяці ходили на роботу пішки, до інвестиційного прориву.

Сьогодні компанія вкладає понад $15 млн у будівництво нового виробничо-логістичного комплексу в ІП "Біла Церква". Це ділянка площею 7,8 га, де до 2030 р. постануть потужності для випуску наповнювачів, кондитерських глазурей та продукції на рослинній основі. Станіслав Гайдай, співвласник та CEO BALEX, наголошує: вибір Білої Церкви — це прагматичне рішення, адже тут створено умови, які дозволяють будувати індустріальне майбутнє, навіть попри безпекові ризики.

Засновник інноваційного парку UNIT.City та індустріального парку "Біла Церква" Василь Хмельницький, впевнений, що залучення таких компаній, як BALEX, доводить ефективність моделі ІП. Парк "Біла Церква" вже став одним із найбільших проектів України, займаючи разом із "Біла Церква 2" понад 70 га. І плани на майбутнє ще амбітніші: понад 235 тис. кв. м виробничих / складських площ та понад $250 млн інвестицій до 2030 р.

Держава як партнер

Екосистема "Зроблено в Україні" — це не просто гасло, а інструмент взаємодії: від локалізації до компенсацій та страхування ризиків, констатує заступник міністра економіки, торгівлі і сільського господарства Віталій Кіндратів.

Серед новацій варто відзначити запуск довгострокових контрактів на ринку електроенергії. Тепер непобутові споживачі зможуть купувати електрику за фіксованими умовами на квартал, півроку або й рік, мінімізуючи вплив ринкових коливань. І це лише один крок у процесі масштабної перебудови відносин держави та промисловості.

Уряд усвідомлює: аби бізнес ризикував, інвестуючи в нові виробництва, він має бачити не лише "батіг" у вигляді регуляцій, а й надійне плече підтримки. Окрім енергетичних рішень, фокус змістився на розвиток промислової інфраструктури. У бюджеті на 2026 р. на ці потреби лише в індустріальних парках передбачено 1 млрд грн. Механізм стимулювання чіткий: держава виступає співінвестором, покриваючи витрати на будівництво мереж електро-, газо- та водопостачання, а також реконструкцію під’їзних шляхів. Це працює за принципом ефективного мультиплікатора: 1 грн державних інвестицій дозволяє залучити 5–6 грн приватних коштів. 

Ще важливішою новацією, яку активно просувають промисловці та деякі економісти, мав би стати механізм компенсації капітальних інвестицій. Ідея проста: якщо ви будуєте завод і створюєте нові робочі місця, держава дозволяє вам протягом визначеного часу в майбутньому не платити частину податків. Це відповідь на агресивну конкуренцію з боку сусідів, як-от Румунія чи Польща, які часто переманюють українських виробників саме податковими "плюшками". Однак поки що ця ініціатива зависла в парламенті через критику з боку МВФ.

Окремим викликом залишається переоснащення заводів, зруйнованих війною. Просто зараз уряд разом з європейськими партнерами запускає ініціативу, яку вже називають "промисловим Рамштайном". Йдеться про коаліцію країн, яка допоможе українським підприємствам оновити обладнання на сучасні європейські аналоги. Планується компенсація від 10% до 30% його вартості, пільгові кредити та лізингові інструменти, підкріплені міжнародними гарантіями експортно-кредитних агентств. 

Важливою складовою політики "Зроблено в Україні" залишається й подолання страху воєнних ризиків. Хоча держава вже має програми страхування, їхній обсяг потребує суттєвого нарощування — експерти говорять про потребу збільшення лімітів у десять разів. 

Уся ця архітектура рішень має спільну мету: змінити структуру економіки. Україна поступово відмовляється від моделі сировинного придатка, де експорт руди чи насіння переважає над готовими виробами. Перехід до глибокої переробки, розвиток несировинного експорту та насичення внутрішнього ринку власними товарами — це ті "три кити", на яких будується промислова безпека держави. 

Екосистема виробників: від пожежних машин до 3D-друку

Утім, форум у Білій Церкві — це не лише про стратегії та показники. Це про людей, які всупереч усьому будують заводи, встановлюють верстати та проектують виробничі лінії. Чимало приміщень та вулиць індустріального парку стали на день великою виставкою української промислової техніки. Бачимо пожежні машини і тролейбуси, бензовози і екскаватори, високоточне обладнання українського виробництва — усе, що (прямо або дотично) отримує користь від політики "Зроблено в Україні". Наприклад, продукція машинобудування (особливо актуально для комунальної техніки) допускається до публічних закупівель лише за умови локалізації виробництва хоча б на 30%, а сільськогосподарська техніка українського випуску стає конкурентнішою завдяки державі, яка повертає її покупцям до 40% від ціни.

І хоча далеко не всі учасники виставки є резидентами індустріальних парків (наприклад тому, що вже мають потужності в іншому місці), більшість, з ким ми поговорили, стверджують, що задумаються над такою можливістю, якщо будуватимуть нові заводи. Дехто про це каже зі сцени та вже інвестує в ІП. Так, власник компанії "Пожмашина" Олег Авер'янов ухвалив рішення релокувати частину виробничих потужностей з Чернігівщини в індустріальний парк Львова (хоча міг обрати Польщу). А група компаній "Епіцентр" сама зводить індустріальний парк зі спеціалізацією на аграрній переробці. "Нам під час війни вдалося зареєструвати інноваційний парк на Хмельниччині: це буде приклад циркуляційної економіки із замкненим виробничим циклом", — сказала співзасновниця групи Галина Герега на одній із панелей.

Утім, у затінку великого бізнесу і високих сцен приховуються й проблеми. Біля стенду компанії "Тріада-Зварка", де зачаровував ювелірними рухами інноваційний зварювальний апарат, ми поговорили з директором підприємства Кирилом Красносельским. Дізналися, що його компанія, попри плани з осені стати резидентом індустріального парку, не матиме жодних пільг від держави, бо залишає юридичну адресу (головного офісу) у Запоріжжі. Можливо, на це є правові причини, але, на нашу думку, така вибірковість у державній підтримці недоречна: якщо компанія реально випускає продукцію в ІП, то вона апріорі повинна мати право на стимули та пільги, інакше це порушення самої філософії політки "Зроблено в Україні" — підтримки національного виробника.

Водночас можна констатувати, що загальнодержавна підтримка промислової екосистеми сприяє й таким компаніям, як "Тріада-Зварка", бо формує попит на їхню продукцію. І це стосується не лише інвестиційних товарів типу зварювальних апаратів чи станків (до речі, на форумі була помітно представлена компанія Aramis).

Наприклад, на виставку в ІП "Біла Церква" приїхала зі різноманіттям виробів — від брелоків і статуеток до моделей ангарів — студія 3D-друку та проектування Grand Formix: шукають замовників, можливо, комусь із промисловців саме потрібно спроектувати в 3D на столі майбутній завод…

Словом, державна підтримка національного виробництва працює, а індустріальні парки стали точками сили промислової політки. Тепер цю практику треба вдосконалити і масштабувати.

Фото Олексія Шевніна і організаторів форуму