Не в коня корм. Чому Гонтарєва знижує ціну грошей, коли її треба підняти

В руках таких ключових монетарних регуляторів світової економіки, як ФРС США або Європейський центральний банк, процентна ставка стає інструментом швидкого регулювання цін на базові активи та стимулювання/охолодження економіки.
фото 5 канал

Це як автомобільна трансмісія, яка за допомогою перемикання передач трансформує рішення водія швидкість руху автомобіля. Якщо економіка зростає дуже швидкими темпами і її необхідно охолодити - процентні ставки підвищують.

Стосовно до США це називають ерою дорогого долара та дешевої сировини, в першу чергу нафти. Для економік, що розвиваються, - темні часи. "Що добре долара, то гривні - смерть". Якщо економічне зростання необхідно стимулювати, базові ставки знижують, і дешева ліквідність повноводною рікою тече в економіку, насичуючи фінансовим киснем тканини "економічного організму". У світі такий період називають ерою дешевого долара і дорогої сировини. Для нас - буремні часи. Хто працював у 2000-2008 роках, пам'ятає.

Хоча криза 2008 р. збанкрутував практично всі математичні моделі прогнозування. Причинно-наслідкові зв'язки вже не працюють, як налагоджений механізм. Після 2008-го, щоб загасити світова фінансова пожежа, фінансова система була залита провідними регуляторами "по марусин поясок". Залита ліквідністю. Цей процес назвали "кількісним розширенням". Хоча у світі було багато дешевих грошей, процвітання Україні це не принесло. Але така трансмісія працює, якщо ваша країна друкує резервну валюту: долар, євро, фунт, на худий кінець, юань. А якщо ні, то монетарну "коробку передач" буде клинить.

У РФ, наприклад, від поняття облікова ставка відмовилися і застосовують "ключову ставку", яка показує мінімальну вартість тижневих кредитів ЦБ РФ, що видаються банкам, і максимальну вартість, за якою Центральний банк приймає у банків гроші на депозит. Навіщо нам досвід Росії? А справа в тому, що монетарна політика України і РФ - як сестри-близнюки.

27 березня 2017 р., в РФ знизила ключову ставку до 9,75%. Аргументувалося це зниженням рівня інфляції в березні з 5 до 4,35 у річному обчисленні. Вже тоді всі очікували зниження облікової ставки НБУ на початку квітня. Карти сплутала інфляція, яка, на відміну від РФ, прискорилася в Україні до 15% (за станом на березень 2017 р. інфляція споживчих цін становила 3,9% при річному плані 8-9%).

Тут не про зниження, а про підвищення ставок час задуматися...

Але чи то спрацювала магія чисел: нова облікова ставка НБУ в 13% прийнята 13 квітня, то, згідно якимсь нумерологічним символів, на цій цифрі потрібно було закінчити каденцію. А якщо серйозно, то ні економіка, ні населення особливо не відчують на собі цього зниження. Крім деяких банків, які зможуть дешевше брати в борг у НБУ рефинанс. Адже це тільки за законом облікова ставка НБУ визначена як базова процентна ставка країни, могутній монетарний інструмент, орієнтир ціни на гроші і засіб реалізації НБУ грошово-кредитної політики.

На практиці, пам'ятаючи порівняння з автомобільної трансмісією, облікова ставка в розвинених країнах - це коробка передач хорошою іномарки, в РФ - коробка-автомат "лади", в Україні - механіка старого вухатого "Запорожця"...

Хоча саме Україна зараз особливо потребує максимальному використанні свого монетарного суверенітету, в тому числі такого інструменту, як облікова ставка, для стимулювання реального сектора і реалізації структурної перебудови економіки.
На практиці виходить ось що. Для аналізу візьмемо період 2016 р., коли облікова ставка змінювалась найчастіше: шість разів, знизившись з 22 до 14%.

Як бачимо, між обліковою ставкою НБУ і ставками кредитного міжбанку кореляція майже повна. Те ж саме спостерігається і щодо кореляції облікової ставки і ставок рефінансування НБУ комерційних банків (овернайт).

Банки повинні бути задоволені - вартість їх боргів (відсотки) перед НБУ за сумами рефинанса регулярно знижується. Ось тільки економіці від цього ні холодно, ні жарко.
Вартість довгострокових кредитів в економіці в гривні стартувала у нас з 29,7% (січень 2016) і завершила рік на рівні 26%. Зниження на 3%, притому що облікова ставка за цей же період впала на 8%. Слабенька кореляція.

По суті, механізм облікової ставки зараз впливає на дві речі: скільки банки зможуть заробити на розміщення своїх вільних коштів на депозитних сертифікатах НБУ і скільки банки повинні витратити на обслуговування грошей, позичених у Національного банку у вигляді рефінансування. Всі. Економіка і населення як були відрізані від цієї "ярмарку марнославства" так залишаться на голодному фінансовому пайку. Ліквідність банківської системи міцно закрита в герметичну капсулу: комерційні банки - НБУ. У різні періоди там буває "закапсулировано" до 70 млрд грн. НБУ підтримує ліквідність банків з допомогою рефінансування (овернайт) та кількісних тендерів, банки заробляють на вкладеннях в депозитні сертифікати НБУ, який по суті перетворився для них на верстат, що друкує процентні доходи (за депо сертифікатами).

А економіка? Кожен виживає, як може. У монетарний "Запорожець" всі не помістяться, тут хоч би потрібні банки влізли. Як заявив в інтерв'ю один з керівників НБУ, облікова ставка в 2016 р. запрацювала. Мовляв, скарбники банків телефонують і цікавляться, коли зміни. Скарбникам, може, й цікаво, а от керівникам підприємств і простим смертним - не дуже. Адже всі знають, що інфляція продовжиться, тарифи зростуть, гривня впаде восени, а довгоочікуваний стійке економічне зростання за старою традицією переноситься на 2018 р. І ніщо не зможе вплинути, навіть облікова ставка НБУ, будь вона 14 чи 13%, та хоч 9,3/4, номер платформи "Гаррі Поттера".
З іншого боку, команда інвестиційних банкірів, що прийшла в НБУ, і не могла побудувати нічого іншого, як дисконтну ставку, корисну виключно для комерційних банкірів. Економіка - це вже зовсім інша історія.