Німецькі "енергоострови". Чого Україні варто повчитися в Мюнхена

Енергетика та базові комунальні послуги зазвичай залишаються "невидимою" основою розвитку, але в умовах війни в Україні й системних атак на системи життєзабезпечення будь-який збій чітко сигналізує, що доступ до тепла, електроенергії, води та базових комунальних послуг є критичною передумовою економічної стійкості, соціальної справедливості та безпеки громад

Ще з середини минулого століття Німеччина розвиває унікальну модель життєзабезпечення міст — Stadtwerke, або муніципальні багатопрофільні комунальні підприємства, які об’єднують життєво важливі служби міста під одним дахом.

В умовах війни, відновлення та необхідності глибокої енергетичної трансформації цей досвід є особливо релевантним для України, бо нагадує принцип функціонування енергоостровів та є прикладом розумної децентралізації.

Що таке Stadtwerke і чим ця модель унікальна

Stadtwerke — це комунальні підприємства, що належать місту або громаді та забезпечують одразу кілька базових послуг та утримують відповідну інфраструктуру: виробництво електроенергії та тепла, водопостачання, водовідведення, управління відходами, а іноді — також громадський транспорт, телекомунікаційні та поштові сервіси.

У межах таких груп окремі юридичні особи виконують різні функції відповідно до вимог європейського та німецького законодавства про анбандлінг. Наприклад, в холдинг Stadtwerke входять окремі юридичні особи постачальники енергії, виробники (генерація), сервісні компанії, а також оператори мереж, власниками яких виступають Stadtwerke. При цьому оператори мереж як монополісти зобовʼязані надавати до них недискримінаційний досту, а Stadtwerke-постачальник є лише одним із багатьох на ринку послуг, і споживач має право обирати того, хто пропонує більш вигідні ціни та умови.

Діяльність підприємств, які є операторами мереж (електроенергії, газу), регулюється Федеральним мережевим агентством Bundesnetzagentur (BNetzA). Як головний орган, відповідальний за інфраструктуру, BNetzA встановлює загальні умови для чесної конкуренції в цих секторах, а також як наглядовий орган бере на себе деякі функції захисту прав споживачів, зокрема, встановлює ліміт доходів від експлуатації певної мережі, на основі якого визначаються тарифи на її використання.

На відміну від вузькоспеціалізованих операторів в Україні, кожен з яких окремо постачає різні види енергії (газ, електрика, тепло) та комунпослуг (вода, каналізація, управління відходами), німецькі Stadtwerke є інтегрованими постачальниками, що поєднують технічні, фінансові та соціальні функції. Вони працюють у логіці німецького поняття Daseinsvorsorge, що визначає обов'язок держави забезпечувати основні умови життя (воду, енергію, житло, інфраструктуру тощо) для всіх громадян, та ґрунтується на ідеї соціальної держави, згідно з якою люди в силу обставин не завжди можуть забезпечити себе в сучасному суспільстві.

Ключовий елемент цієї моделі — Querverbund, тобто поперечне, або перехресне, об'єднання різних напрямів діяльності в одній фінансовій та організаційній структурі, особливо в контексті підприємств громадського сектору (комунальних послуг), де різні види діяльності (наприклад, водопостачання, газопостачання, теплопостачання, перевезення пасажирів) об'єднуються або взаємодіють для досягнення синергії, розподілу витрат та забезпечення стабільності послуг, часто під єдиним управлінням, що дозволяє компенсувати збиткові частини з прибуткових.

Таким чином з´являється можливість надавати деякі збиткові, але соціально важливі послуги (наприклад громадський транспорт), отримуючи фінансові надходження за рахунок інших прибуткових послуг; знижувати сукупні витрати через спільні закупівлі, персонал і управління; утримувати тарифи на стабільному та соціально прийнятному рівні.

Stadtwerke на практиці: приклади підприємств і програм

Модель Stadtwerke багато десятиліть успішно працює в сотнях міст Німеччини.

Stadtwerke München (SWM) — один із найбільших прикладів. Підприємство забезпечує мешканців Мюнхена електроенергією, теплом, газом, водою, послугами громадського транспорту та телекомунікаційними послугами, активно інвестуючи у відновлювану енергетику, енергоефективність та модернізацію сфери теплопостачання. Споживачам пропонуються гарантія ціни на енергоносії на період дії договору та диференційовані тарифи залежно від обсягу споживання, походження енергії ("зелена" на декілька відсотків дорожча), тривалості контракту та району проживання. В тарифі може бути відрахування 1 цент/кВт-год на розвиток ВДЕ.

При цьому Stadtwerke München виступає власником активів (мереж) оператора розподільних мереж SWM Infrastruktur, який є окремою юридичною особою та відповідає за газові й електромережі, підключення, технічну експлуатацію, приєднання біогазових установок. На сайті компанії регулярно публікуються тарифи за користування мережами на основі плати за потужність та залежно від річного обсягу споживання газу. Дочірня компанія SWM Versorgungs (у складі Stadtwerke München) спеціалізується на постачанні енергії (переважно електроенергії, газу, тепла та води) кінцевим споживачам, а також здійснює операції з виробництва та теле- і комунікаційних служб у сфері utility-послуг. А SWM Energieberatung займається енергетичним консультуванням та допомагає клієнтам оптимізувати енергоспоживання.

У Мюнхені та навколишньому регіоні SWM експлуатує 14 гідроелектростанцій, кілька станцій відновлюваної енергії та три когенераційні установки (ТЕЦ) — Süd, Nord та Freimann, які виробляють приблизно 70% своєї електроенергії за допомогою когенерації (ТЕЦ). SWM через свої дочірні компанії також володіє 25 % атомної електростанції Isar 2.

Як частина європейської взаємопов'язаної мережі, SWM постачає клієнтам природний газ. Для цього вона також має власне підземне сховище. Компанія пропонує різні тарифи, деякі доступні по всій країні. У Мюнхені SWM експлуатує вісім газозаправних станцій, де можна заправляти відновлюваний біометан.

До того ж у регіоні Мюнхена працюють чотири геотермальні ТЕЦ. Завдяки масштабним інвестиціям дедалі більше районів Мюнхена можуть підключатися до мережі централізованого теплопостачання SWM. З листопада 2015 р. під містом досліджуються додаткові шари геотермальних вод. Очікується, що буде побудовано до 16 додаткових геотермальних електростанцій. До 2040 р. централізоване теплопостачання в Мюнхені має повністю вироблятися з відновлюваних джерел енергії.

Координаційну та стратегічну роль для комунального сектору відіграє Verband kommunaler Unternehmen (VKU) — асоціація муніципальних підприємств, яка розробляє рекомендації та аналітику, зокрема програмний документ Leitfaden Stadtwerke 2030, присвячений майбутнім викликам енергетики, теплопостачання та інфраструктури.

Роль Stadtwerke в енергетичному переході

За останні 15–20 років Stadtwerke стали драйверами місцевого енергетичного переходу в Німеччині. Саме вони інвестують у сонячну, вітрову та біоенергетику, модернізують тепломережі, впроваджують заходи енергоефективності у муніципальних будівлях, розвивають електромобільність та зарядну інфраструктуру.

Важливо, що ці інвестиції роблять публічні компанії з довгостроковим горизонтом планування, для яких пріоритетом є стійкість громади, її привабливість для ведення бізнесу, комфортні умови для жителів. Словом ідеться про довгостроковий економічний розвиток, а не швидкий власний прибуток ачи максимізацію монопольної ренти.

Енергозаощадження для конкретного домогосподарства

Модель практична й на рівні родини. Типове домогосподарство в німецькому місті за моделлю Stadtwerke отримує електроенергію, тепло й воду від одного муніципального оператора інфраструктури, має один клієнтський сервіс і зрозумілі правила, користується стабільними тарифами з меншою волатильністю під час криз.

Наприклад, сім’я в Мюнхені взаємодіє з SWM через єдиний онлайн-кабінет, де контролює споживання, отримує рекомендації з економії, користується громадським транспортом того ж оператора. Якщо будинок має сонячні панелі, встановлені за участі Stadtwerke, мешканці отримують вигоду без потреби самостійно інвестувати в обладнання.

У кризові періоди (2021–2023 рр.) чимало Stadtwerke утримували тарифи нижче рівня приватних постачальників, використовуючи механізми Querverbund. Для домогосподарства це означало передбачуваність і безпеку замість пошуку нового постачальника під тиском зростання цін. 

Винятки та обмеження моделі

Водночас Stadtwerke — це не монополії та не єдине рішення. У великих містах з лібералізованими ринками, таких як Берлін чи Гамбург, домогосподарства часто обирають приватних постачальників електроенергії. Локальні Stadtwerke тут конкурують на ринку з іншими гравцями, що зменшує їхні фінансові надходження від продажу енергії, але водночас стимулює до розвитку в інших напрямках, таких як надання сервісів та послуг. Невеликі муніципалітети ж часто не мають достатньої фінансової бази, тому вони можуть об'єднуватися в міжмуніципальні Stadtwerke, як-от GSW Камен-Бьонен-Бергкамен. Також є модель енергетично самодостатнього домогосподарства — це коли власники будинків із сонячними панелями, акумуляторами й тепловими насосами можуть практично повністю покривати свої потреби та навіть заробляти, долучаючись до програм керування попитом. У таких випадках Stadtwerke повністю трансформуються з продавця кВт-год в оператора мереж і сервісів.

На сьогодні в Німеччині у великих містах та громадах функціонує більше 900 Stadtwerke. Але ця модель стала популярною не лише в Німеччині, сотні подібних за принципом інтегрованих муніципальних господарств працюють також в Австрії, Швейцарії, Данії, Франції, Швеції, Фінляндії та поступово поширюються в Італії, Іспанії та інших країнах світу.

Досвід Німеччини є таким успішним насамперед завдяки розвиненому децентралізованому ринку енергетичних та комунальних послуг, наявності широких повноважень, наданих громадам та їхній незалежності у розподілі власних фінансових ресурсів. Крім того, тут розвивається екосистемний підхід, в якому пріоритет віддається сталому розвитку інфраструктури.

Порівняння з Україною: системна різниця

В Україні традиційно працюють підприємства, які доставляють тепло, електроенергію, газ, воду, забезпечують комунальні послуги та роботу громадського транспорту — відповідаючи лише за окремі елементи інфраструктури на певній території. Такі оператори мереж є монополістами на відповідних ринках енергоресурсів та більшості комунальних послуг, а їхні активи зперебувають переважно у комунальній або державній власності. Вони фрагментовані, фінансово слабкі, залежні від політичних та популістських рішень, часто не мають довгострокових стратегій розвитку та повноцінних інвестиційних програм для усіх необхідних заходів (через хронічний брак тарифних джерел фінансування). В умовах війни постачання послуг електроенергії та газу знову стало монопольним внаслідок запровадження державою регуляторних заходів для стабілізації цін на енергоносії.

Натомість Stadtwerke інтегровані, інвестиційно спроможні, прибуткові та слугують стратегічними інструментами розвитку громад і місцевої економіки.

Ключова відмінність полягає не в технологіях, а в інституційному дизайні. У Німеччині сучасна та розвинена муніципальна енергетика та інфраструктура — це частина стратегії міста. В Україні — здебільшого реакція на дефіцити та кризи.

Для України адаптація принципів Stadtwerke може дати кілька стратегічних переваг:

Інтеграція замість фрагментації — об’єднання постачання тепла, газу, електрики, підтримки прозюмерів та надання інших сервісів населенню та бізнесу у муніципальні холдинги підвищує керованість і фінансову стабільність.

Локальна енергетична безпека — місцеві інтегровані рішення знижують вразливість комунальних сервісів до атак і аварій.

Соціально інтегрована тарифна політика — доступність послуг може бути частиною "екосистемної" бізнес-моделі, а не лише результатом дотацій і ПСО.

Платформа для відновлення жіттєдіяльності міст — інтегровані муніципальні компанії можуть стати операторами післявоєнних інвестицій в скоординовані проєкти постачання тепла, газу, електроенергії та води на рівні громад (зокрема деокупованих) в рамках розбудови інфраструктури за принципом "краще ніж було".

Водночас ця модель потребує змін в законодавстві, запровадження професійного корпоративного управління, прозорості для громадськості, підзвітності та захисту від політичного втручання й ручного керування. Також треба підготувати відповідних фахівців, яким місто може довірити підтримку життєдіяльності критичної інфраструктури та її розвиток. 

Досвід німецьких Stadtwerke демонструє, що муніципальні комунальні підприємства можуть бути стратегічним активом, а не бюджетним тягарем для громад. Вони поєднують економічну ефективність, соціальну відповідальність і довгострокове бачення розвитку громад.

Для України цей приклад важливий не як шаблон для копіювання, а як набір принципів: інтеграція систем, локальна відповідальність та підзвітність громаді, гнучкість, стабільність і орієнтація на публічний інтерес. Саме ці принципи можуть стати основою нової архітектури муніципальних послуг — стійкої, безпечної та європейської за змістом.