Начальники очищення. Чому ліквідація банків в Україні - справа архиприбыльное

ГПУ спільно з управлінням "К" СБУ затримали на хабарі у $5 млн уповноважену співробітницю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За повідомленням низки ЗМІ, це Юлія Приходько, призначена уповноваженою особою щодо ліквідації банку "Форум", який одним з перших був визнаний неплатоспроможним влітку 2014 р. Крім цього банку відважна співробітниця встигла попрацювати "начальником очищення" в Дніпрі. На її фюзеляжі красуються "чотири зірочки" за Меліор банк, Інтеркредитбанк, Актабанк і банк "Аксіома".

З чисто обивательської точки зору нас цікавить декілька питань: щоб не відпустили і кому планувала занести? Варто зазначити, що суспільство сильно захопився вивченням електронних декларацій депутатів і добряче стомився. На інших чиновників, які декларувалися пізніше, сил вже просто не вистачило. Так що працівники ФГВФО повинні могоричу депутатам за такий відволікаючий маневр. Адже їх декларації, де теж було чимало цікавого, вже ніхто не вивчав. А даремно.

Судячи з них, у нашій країні, якщо ти працюєш у Фонді, можна не хвилюватися не лише за правнуків, але і за десяте коліно своїх нащадків.

Межі мрій

Волею долі, яка в Україні має завжди персоніфікованих батьків, ФГВФО опинився в центрі вторинного перерозподілу капіталу. Первинний, як відомо, відбувся у 90-х під час приватизації, що породила олігархічну систему і всі великі ФПГ. Втеча частини еліти в 2014-му створив історичні передумови для вторинного перерозподілу капіталу, адже тільки в банках згоріло до 300 млрд грн. Було що перерозподіляти!

За короткий термін НБУ і Фонд перетворилися на "блошині ринки", напхані усіляким майном від офісних і торговий центрів до чебуречних... Досить сказати, що пул земельних ділянок, що перебувають у заставі у Нацбанку, робить його чи не найбільшим девелопером країни...

Як бачимо на графіку, Фонд "дрібної конторки", що виконує роль безтурботного синекури для його персоналу та оперує жалюгідними десятками мільйонів гривень, за останні роки перетворився в одну з найбільших структур країни. Якщо вважати сумарний Cash Flow.

Кошторис утримання Фонду за останні роки зметнулася до 392 млн грн. Оцінюючи діяльність ФГВФО, в якості чергової похвали завжди звучало одне і те ж: він впорався з виплатами вкладникам. При цьому чомусь забували, що ці виплати були забезпечені на 90% за рахунок державних коштів, щедро влитих у розмірі понад 70 млрд грн. Що стосується вкладників з депозитами понад 200 тис. грн (четверта черга виплат при банкрутстві банку), то їм доводиться розраховувати хіба що на кармічна відплата...

Як бачимо на графіку, навіть у відносно спокійному 2016-му обсяг виплат вкладникам збільшився з 66 до 87 млрд грн, або на 21 мільярд. А що б міг виплатити Фонд, якщо б не щедра рука, що дає в особі Мінфіну та НБУ? Наприклад, за рахунок продажу активів банків-банкрутів?

Як бачимо не густо. Сумарна продаж активів банків-банкрутів становила менше 5 млрд грн за останні три роки. Не вистачило б навіть на виплату вкладів, завислих в "улюбленому" Платинуме. При цьому загальний розмір активів банків-банкрутів, що перебувають в управлінні Фонду, перевищив 100 млрд грн. Монетизація у розмірі менше 5% - результат або неефективності, або зацікавленості.

Більш точну відповідь могли б дати правоохоронні органи, благо їх багато і всі вони з хорошим бюджетом.

Ми оцінимо потенційно можливі канали корупції, так би мовити, корупціогенність технологічної карти по якій нині відбувається процес банкрутства банків.

Як заробити на банкрутство

Перший канал можливого заробітку виникає на етапі введення тимчасової адміністрації в банк. Її призначає, як відомо, ФГВФО. Як показує практика, майже завжди про введення тимчасової адміністрації дізнавалися в проблемному банку на два-три дні раніше. За ці дні керівництво банку неабияк чудило з пасивами та активами. За пасивами: відбувалося дроблення депозитів, з тим щоб депозит, наприклад, на 1 млн грн перетворився в п'ять депозитів по 200 тис. Таким чином, розмір зобов'язань Фонду збільшувався рівно в п'ять разів. Таке дроблення проводилося, як правило, в інтересах великих вкладників, часто пов'язаних з банком або менеджментом. "Роздроблені" депозити оформлялися на підставних вкладників, як правило, тих же рядових співробітників банку або працівників афілійованих осіб За активами: відбувалася переуступка кредитного портфеля на підставні компанії (в основному "пустушки"), або продаж кредитів з дисконтом дружній фінансової компанії. Також перетасовувалися застави, отримані банком: ліквід виводився, сміття заводився. Капіталізація подібних маніпуляцій навіть у банку середньої руки могла становити мільярди гривень. Що вже говорити про "крупняке".

Після першої ступені слідувала друга: адміністратор ставав безпосереднім господарем всього майна банку-банкрута. Він міг передавати в оренду нерухомість, продавати "рухомість", адмініструвати погашення кредитів. І продавати автомобілі за ціною хорошого праски.

Про одних позичальників згадували, про інших - "забували". Ставки на цьому етапі практично не знижувалися: ті ж мільярди гривень.

Потім можна перейти на третю сходинку. Адже рано чи пізно настає "смачна" пора продажу активів банків-банкрутів. При Фонді було акредитовано близько 50 учасників, 32 з яких працювали в форматі електронних майданчиків. Спроби загнати ФГВФО в систему електронних торгів Мін'юсту "СЕТІВ" нарвалися на справжній "сталінград" з боку Фонду. Зараз активно ведуться переговори про продаж в системі ProZorro. Для цього необхідно створити модифікований блок торгів. А поки що активи банків-банкрутів, включаючи їх кредитні портфелі та інше заставлене майно, активно розпродається і ціни там воістину "солодкі". На цьому етапі зацікавлені особи мали можливість зірвати справжній джек-пот. Активи банків-банкрутів у процесі продажу нещадно дисконтировались. Але ми то знаємо, що, за законами сполучених посудин, якщо в одній посудині рідина під впливом надлишкового тиску вирушала, то в іншому, де тиск менший, - прибула.

І ось ми на вершині "сходи" веде до "слави світу".

Банк-банкрут потрібно ліквідувати: підписувати ліквідаційний баланс і викреслювати з реєстрів. Найзаповітніше час для колишніх акціонерів і позичальників банку.

Адже після процесу ліквідації обрубаются всі ниточки, що ведуть до фінансових схем, за яким з банків виводилися сотні мільярдів коштів клієнтів. Крім того, в Україні діє закон про відповідальність власників банку за його фінансовий стан. Люди це, як правило не бідні, які володіють або корпоративним бізнесом в Україні, або бажаючі спокійно відлежатися в теплих країнах. Такі персонажі не звикли залишати непотрібні "хвости", тим більше що грошові фігуранти нашої країни стали діяти на міжнародних правоохоронців, як червона матерія на бика. Тут не шкода і "відслюнявити" малу дещицю. Коли справа доходить до спокою "сім'ї", торг недоречний. Розмір бонусу тут може варіюватися від мільйонів доларів до десятків і навіть сотень.

Чи варто тепер дивуватися жалюгідним п'яти мільйонам ганебною "зелені", знайденої з нагоди у пересічного ліквідатора/адміністратора далеко не найбільших банків країни.

Таємні сходини

Але завершити хотілося б все ж на обивательської ноті. Чому саме зараз? Тут, схоже, били дуплетом. Якщо офіційно підтвердиться інформація, що заарештували дійсно Юлію Приходько, тоді вимальовується цікава картина. На сайті ФГВФО вона досі вказана як ліквідатор банку "Форум". Буквально кілька днів тому її "зняли" з ліквідації Актабанк, Меліор Банку, ИнтерКредитБанка і банку "Аксіома" і перекинули на дуже клопітка місце - ліквідувати банк "Форум", пов'язаний з відомим політиком Вадимом Новинським. Враховуючи пильну увагу до нього з боку ГПУ, можливі будь-які сюрпризи.

Крім того, одним з кандидатів на посаду нового Голови НБУ експерти називали нинішнього керівника ФГВФО - Костянтина Ворушиліна. Ця кандидатура максимально зручна для президента Петра Порошенка, так і перспектив на старому місці вже ніяких: фонд зробив свою справу, фонд може йти. Однак на тлі згаданого корупційного скандалу, шанси на подібне кадрове призначення стрімко скорочуються. Внутрішню громадськість ще можна було б переконати, що, мовляв, "начальник не винен", але зовнішні кредитори звикли проводити прямий причинно-наслідковий зв'язок між "витівками" підлеглих і політичною відповідальністю керівника.

У сухому залишку

Останні події показали, що наших чиновників навіть на гарматний постріл не можна підпускати до приватних фінансів. Не рятує навіть європейська зарплата: без премій і надбавок ліквідатор отримує близько 60 тис. грн на місяць. Держава не повинна займатися розшивкою заборгованості, реструктуризацією кредитів і продажем "поганих" активів. Роль ФГВФО була невиправдано посилена в останні роки, і фонд був до цього явно не готовий ні з точки зору технологій, ні з точки зору внутрішніх механізмів контролю.

Як наслідок - держава недоотримала десятки мільярдів гривень і витратив ще більше грошей, які могло б і не витрачати.

Процес ліквідації банків повинен займати не роки, як у нас (з того ж "Форуму" тяганина триває з 2014 р.), а кілька місяців, як це відбувається, наприклад, в США. І функція Фонду має полягати в продажу банку як цілісного майново-фінансового комплексу на відкритих торгах. Причому в найкоротші терміни. А вже "обробляти продану тушу" повинні приватні структури, професійні учасники, як правило, венчурні фонди. Для цього необхідно було створити сприятливу законодавчу базу, а гроші у інвесторів знайшлися б. Але для такої пасторальної ідилії необхідна суща дрібниця: захист прав інвесторів, якісні реформи фінансового сектора і політична воля для невідворотності покарання винних.