Помідори замість стартапів. Як Ізраїль обхитрив Україну при створенні ЗВТ

За заповітами Трампа

У свій час президент США Дональд Трамп дав універсальний рецепт підвищення ефективності зовнішньоекономічної для будь-якої країни: укладати угоди про створення ЗВТ з тими країнами, з якими зафіксований профіцит зовнішньої торгівлі, і розривати з тими, з ким торгівля дефіцитна. Або в крайньому випадку переглядати їх.

Так вже склалося історично, що у нас все з точністю до навпаки: з тими країнами, в яких ми купуємо товарів більше, ніж їм продаємо, у нас підписані угоди про ЗВТ, а з тими, де наш експорт перевищує імпорт, немає. Довгий час Україна намагалася розвивати умови ЗВТ в рамках СНД, її активно втягували в митний союз з РФ, при цьому динаміка торгівлі з Росією була і залишається для України глибоко дефіцитною, навіть після того, як з цих показників в останні роки видалили постачання природного газу. Дефіцитна і наша торгівля з ЄС: максимум, що нам вдасться в цьому напрямку, це вийти в нуль.

У той же час у нашої країни традиційно складаються надзвичайно сприятливі торговельні стосунки з Індією, але руху по створенню ЗВТ з нею практично немає. Зате Україну активно сватають в "китайські нареченої", пропонуючи підписати торгову угоду з Китаєм на умовах безвиза і пакету кредитів. Утриматися від пекінського спокуси — значить не дати збільшитися нашому негативного сальдо торгового балансу на $1,5–2 млрд. Хоча, як показує практика, обіцянка кредитів робить свою справу краще за будь-якої економічної аргументації.

Навіть свою участь у миротворчій місії в Іраку Україна не змогла конвертувати в ЗВТ з цією країною, а адже, враховуючи масштаби відновлення в цьому близькосхідному регіоні, тут потрібно і метал, і будівельні матеріали, і обладнання, і зерно, і масло для населення.

Те, наскільки країна правильно вибудовує систему своїх зон вільної торгівлі, найкраще характеризує її міжнародну суб'єктність. Як правило, країни зі зниженим фактором суверенності, потрапляють у пастки невигідних для них торгово-економічних зон, де їх віджимають, як сировинну губку. Ну а економіки, які цінують свою суб'єктність, самі нав'язують умови міжнародної торгівлі більш слабим партнерам.

У випадку з Ізраїлем Україна мала унікальний шанс знайти абсолютно інший формат співпраці. Для цього необхідно було застосувати базові інструменти стратегічного планування, наприклад стандартний SWOT-аналіз, виявивши сильні і слабкі сторони угоди про ЗВТ, його ризики для нас і потенційні можливості.

Що показав SWOT-аналіз

У випадку з Ізраїлем Україні не вдалося на 100% домогтися того формату, який найбільш вигідний для нашої економіки.

Найсильніша сторона Ізраїлю полягає в його глобальних афілійованих зв'язки з найбільшими економіками світу, а також в наявності високорозвиненої інноваційного компонента. Економічний успіх Ізраїлю спирається на кілька китів: успішна інтеграція у глобальні ланцюжка доданої вартості, один з найвищих показників прямих іноземних інвестицій, значна питома вага внутрішніх витрат на медицину, освіту і науку, наслідком чого є поява "живих" інновацій, а не "парникових" у вигляді державних інноваційних центрів.

Сильна сторона співпраці з такою країною — це можливість долучитися до формуються там ланцюжка інновацій. Слабка — це невеликий питома вага нашого торговельного обороту у общестрановых показниках. На таких величинах нову точку росту не збудувати, потрібні нестандартні рішення.

Серед ризиків — загроза потрапити в парадигму сировинного "молодшого брата" і експортера робочої сили. Серед можливостей — використання особливих торговельних відносин з Ізраїлем в якості розвитку інноваційного потенціалу української економіки.

Отже, укладаючи будь-які економічні угоди з Ізраїлем, необхідно знаходити приховані точки зростання, мінімізувати свою сировинну відсталість і максимізувати будь-які можливості по нарощуванню доданої вартості та інноваційного потенціалу внутрішнього продукту.

Угоду, яку уклала Україна з Ізраїлем, лише частково відповідає заданим вимогам.

Оборот на 1,5%

За підсумками січня–листопада 2018 р. експорт України в Ізраїль склав $535 млн, а імпорт — $186 млн. Позитивне сальдо для нас склало $349 млн Але даний торговий оборот надзвичайно малий в загальній структурі: 1,2% від загального експорту ($43 млрд) і 0,36% від загального імпорту ($52 млрд). Тобто, навіть якщо робота ЗВТ принесе подвоєння торговельних показників, це все одно буде не більше 2% від загального міжнародного товарообігу нашої економіки. Це слабка сторона SWOT-аналізу.

У п'ятірку кращих позицій нашого експорту до Ізраїлю входять зерно ($215 млн), метал ($192 млн) і деревина ($16 млн), тобто чиста сировина. Постачання обладнання становлять лише $10 млн.

В топі ізраїльського імпорту — хімічна продукція ($69 млн), пластмаси ($14 млн), обладнання ($22 млн), тобто товари з високим рівнем доданої вартості. Плюс $23 млн — товари в портах, як свідчення того, що Ізраїль дуже вигідно для себе використовують портові зони вільної торгівлі.

Враховуючи зазначену вище структуру, ризик перетворення на сировинний придаток для нашої країни досить великий.

Як експортувати "цифру"

А як же з можливостями та сильними сторонами SWOT-аналізу?

Україна експортує в Ізраїль послуг на $147 млн, і вони зростають на 5% у рік, у той час як постачання товарів знижуються. В загальному питомій вазі експорт послуг в Ізраїль становить 1,7%. Імпорт послуг з країни склав в січні–листопаді 2018 р. $31 млн, тобто позитивне сальдо в нашу користь ($116 млн). Найбільше профицитно для нас напрямок експорту IT-послуг: сальдо в розмірі $66 млн та зростання на 8% в рік. Це і є наша сильна сторона і найбільш реальна можливість по формуванню нової точки зростання у взаємних економічних відносинах. Ось тільки для цього потрібен дещо інший пакет економічних угод.

Інноваційне угоду, якого поки немає

Згідно з домовленостями між Україною та Ізраїлем планується практично відтворити торговельно-економічну модель, яка вже діє між нашою країною та ЄС. Це стандартний торговий трафарет, який, на жаль, повною мірою не враховує інноваційні можливості подальшого співробітництва. У чому він полягає? Як правило, та країна, яка сильніше економічно розвинена, розкриває свій ринок більш глибоко, ніж її недостатньо розвинений партнер. На даний момент ВВП Ізраїлю на душу населення становить $35-37 тис. в рік, у той час як у нас цей показник коливається в межах $3 тис., тобто економічні потенціали двох країн можна оцінити як 10 до 1. Передбачається, що Ізраїль відкриє свій ринок на 80%, а Україна на 70%. Здавалося б, перевага на нашому боці, але фора в 10% не компенсує наше економічне відставання. Здебільшого промислових товарів Україна отримує безмитну торгівлю, проблема полягає лише в тому, що у нас їх практично немає. Зате по продуктам харчування безмитна торгівля здійснюється лише в межах означених квот. У той же час Україна зобов'язалася знизити мита на ізраїльські овочі і фрукти. Графік обнулення мит розтягнутий на сім років. Загалом, звичайна класика, точно така ж торгова модель закладена в угоду про ЗВТ між Україною і ЄС.

Але це все, можна сказати, позаминуле століття торгового взаємодії. Ізраїль це в принципі влаштовує, він не боїться посилення на ринку промислових товарів з боку українських виробників, тому і відкриває для них зелене світло, прекрасно розуміючи, що запропонувати нам практично нічого. З іншого боку, підпускати нас до чогось інноваційного там теж не поспішають. Набагато простіше відкрити ринок для українського сировини: завозити дешеве зерно, насіння, метал і вже з усього цього робити свою продукцію машинобудування, харчової промисловості, фармацевтики і поставляти її нам.

Але якщо зазирнути на кілька років вперед, Україні потрібно отримати доступ не так на ринок товарів, як на ринок послуг Ізраїлю і в першу чергу в частині розвитку системи стартапів. Потрапити в ізраїльську екосистему інновацій — це схоже на щасливому лотерейному квитку, адже за даними Startup Genome, ця країна займає друге місце в світі по інноваційному розвитку після Силіконової долини у США.

Таким чином, з такою країною, як Ізраїль, абсолютно безглуздо укладати стандартна угода про ЗВТ, точніше сказати, воно не принесе скільки-небудь значимого ефекту. Ізраїлю потрібно запропонувати принципово іншу угоду про створення особливої зони економічного співробітництва в секторі послуг та інновацій, повністю звільнивши від податків і будь-яких валютних обмежень спільні інноваційні проекти і стартапи. Україна володіє колосальним людським капіталом і на сьогоднішній день перетворюється ще й на постачальника "цифрового сировини", пік якого вже пройдено і у найближчі п'ять–десять років даний напрям очікує неминучий спад. У той же час ми практично не використовуємо свій інноваційний потенціал для залучення венчурних інвестицій та створення стартапів, привабливих для іноземних покупців. А Ізраїль в цьому плані буде для нас цікавий і як міст в Силіконову долину: американські компанії є основними гравцями на тамтешньому ринку стартапів.

Крім того, формування зони порто-франко в українських чорноморських портах могло б створити додатковий торговий міст із середземноморськими портами Ізраїлю.

Угода про створення ЗВТ може стати хорошою сходинкою для переходу наших країн до нового формату співпраці. Головне — не сприймати написане на папері як універсальний ключ, який запустить двигун вітчизняної економіки. Як показує досвід угоди про створення ЗВТ з ЄС, жоден міжнародний рамковий документ не позбавить нас від необхідності шукати свою нішу на світових ланцюгах доданої вартості та вчасно виконати домашнє завдання по створенню якісної економічного середовища всередині країни.