Бум промисловості і занепад олігархів. Яку Україну збудували б світові світила економіки

Українці вдруге зустрічають День Незалежності у розпалі війни за право самостійно визначати шлях до процвітання. Допомогти Україні вистояти прагнуть і провідні світові економісти

Серед всесвітньо відомих економістів є ті, хто витратив чимало часу на дослідження українських реалій і долучився до написання програм відновлення і розвитку України / Depositphotos

Від початку російського вторгнення найвідоміші науковці публічно висловилися на підтримку України, серед них десятки нобелівських лауреатів. А дехто пішов далі декларативної підтримки. Так, серед всесвітньо відомих економістів є ті, хто витратив чимало часу на дослідження українських реалій і долучився до написання програм відновлення і розвитку нашої країни під час і після завершення війни. Збірник фахових порад українцям від світил економіки ми вже публікували під Новий рік. Але ситуація розвивається швидко — і на сьогодні маємо нові пропозиції. 

Фото: www.facebook.com

Роджер Майєрсон, лауреат премії Шведського центробанку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля, професор економіки Університету Чікаго

Успішна відбудова в Україні стане сильним позитивним прецедентом для заохочення більш мирного міжнародного порядку. Але кошти, виділені як допомога, повинні витрачатись ефективно.

Основним уроком Плану Маршалла щодо повоєнної відбудови Європи в 1948 році було те, що іноземна допомога з відбудови може бути набагато ефективнішою, коли вона сприяє просуванню реформ, які будуть основоположними для успішного майбутнього розвитку. Реформи, життєво важливі для майбутнього розвитку України, включають зміцнення зв’язків із ЄС і підвищення здатності місцевих органів влади служити своїм громадам…

Щоб підтримати й розвинути ці місцеві органи влади в Україні, можна запропонувати значну частку іноземної допомоги на відбудову виділяти для місцевої влади. Тобто в той час як більшою частиною (можливо, двома третинами) іноземної допомоги мають розпоряджатися посадові особи уряду України, значна частина (можливо, одна третина) має бути закладена в бюджет для розподілу місцевими радами з відбудови, які складаються з місцевих виборних посадових осіб. У кожному районі України працівник Європейського агентства з допомоги міг би співпрацювати з місцевими мерами та іншими посадовими особами. Таким чином, процес відбудови інфраструктури України може також сприяти розвитку спроможності місцевих органів влади обслуговувати свої громади. Розміщення координаторів іноземної допомоги в місцевих офісах по всій Україні також може допомогти покращити моніторинг того, як використовуються кошти…

Витрати на повоєнне відновлення можуть у три-п’ять разів перевищити ВВП України 2021 р., і тому буде потрібна іноземна допомога в масштабах, що значно перевищують довоєнні державні витрати. Ми можемо сподіватися, що добре продумана система фінансового нагляду з боку незалежних агентств з України та країн-донорів зможе звести до мінімуму корупційне присвоєння цих коштів; але навіть за найкращого фінансового контролю підрядники, які відповідатимуть за управління проєктами відновлення, потенційно отримають великі прибутки. Якщо ці прибутки будуть сконцентровані серед невеликої групи бізнесменів, що мають зв’язки з вищим керівництвом країни, то результатом може стати створення нового класу олігархів. Децентралізація деяких повноважень щодо іноземної допомоги у відновленні може допомогти розподілити прибуток від відбудови серед більш широкого кола бізнесменів по всій Україні. Тобто, якщо не можна перешкодити урядовцям передавати вигідні контракти своїм друзям і приятелям, розподіл прибутку від відбудови серед тисячі бізнесменів, що мають зв’язки в місцевих меріях, може бути кращим рішенням, ніж зосередження всього цього прибутку в кишенях кількох бізнесменів, що мають зв’язки в Адміністрації Президента.

Ха Джун Чанг, американо-корейський економіст, професор Школи сходознавства і африканістики Лондонського університету, автор бестселерів "Погані самаряни" та "23 прихованих факти про капіталізм"

Фото: www.www.soas.ac.uk

Жодна країна не досягла високого рівня доходів без значної індустріалізації. Виняток — нафтові держави. Та навіть вони, хоч і мають високі доходи, обмежені у можливостях, бо залежать від іноземної робочої сили…

Для економіки, що розвивається, життєво необхідно експортувати. Їй важливо імпортувати технології з більш розвинених країн для зростання, тож експорт потрібен, щоб генерувати доходи.

Вам потрібно оцінити можливості основних промислових галузей. Наприклад, компетенції в галузі ІТ можна використовувати для розвитку штучного інтелекту, а машинобудівна галузь може постачати деталі для електро- чи водневих автомобілів. Хімічна промисловість може виробляти матеріали для відновлювальної енергетики.

Оцініть, скільки часу знадобиться для включення ваших індустрій у затребувані у світі нові галузі, та підтримайте їх. Ця підтримка може тривати п’ять-десять років чи навіть довше. І вже тоді Україна зможе укладати угоди про вільну торгівлю на більш високому рівні. Якщо ж повна лібералізація відбудеться прямо зараз, ви ризикуєте залишитися тільки з сільським господарством та ІТ. Це нормально для Естонії з населенням у два мільйони, але не є стійкою моделлю для країни такого розміру, як Україна.

З інтерв´ю Forbes Ukraine

Люк Купер, старший науковий співробітник Аналітичного центу зовнішньої політики при Лондонській школі економіки (LSE IDEAS), директор програми PeaceRep в Україні

Історично склалося так, що держави у всіх війнах істотно втручалися в економіку, щоб компенсувати падіння попиту приватного сектору. Приватний сектор не інвестує так, як завжди, через ризик, пов'язаний з його інвестиціями. Держава повинна втручатися, щоб компенсувати цей брак економічного попиту. В такій ситуації можна розглядати всю економіку як одну велику компанію, яка має ефективно планувати та пристосовуватися, щоб перемогти у війні. Це означає перерозподіл капіталу, який не використовується власниками, там, де це необхідно для воєнних та соціальних потреб, і не лише російського капіталу. Це також означає створення державних програм для забезпечення зайнятості, щоб кожен, хто може працювати, міг зробити свій внесок в економічну діяльність, яка в той чи інший спосіб підтримує військові зусилля.

Це може бути і цивільна діяльність. Зараз в Україні є очевидні суспільні та гуманітарні потреби. Хороший приклад — житло для людей, які були змушені евакуюватися до більш безпечних регіонів. Будівництво цього житла в західній частині країни, де проживає велика кількість внутрішньо переміщених осіб, і, звичайно, відновлення інфраструктури. Ми знаємо, що існують колосальні пошкодження критичної та іншої інфраструктури, і справді з такою великою кількістю безробітного населення держава повинна організовувати і мобілізувати його, щоб ефективно відповідати на ці виклики.

Я б порадив колегам в українському парламенті та уряді моделювати свою економічну стратегію в умовах війни на найкращих історичних прикладах. І тут є два очевидних приклади, які можна використати: Велика Британія та Сполучені Штати в їхніх виснажливих битвах під час Другої світової війни проти країн Осі.

З інтерв´ю DSnews.ua

Фото: www.rand.org

Говард Дж. Шац, старший економіст RAND Corporation і професор Вищої школи Pardee RAND

Потреби України у фінансуванні будуть досить великими, можливо, кратні її довоєнному ВВП протягом десятиліття після завершення війни. Відкритим залишається питання джерел фінансування. А вони мають бути різними: двосторонні та багатосторонні гранти і позики, міжнародні приватні інвестиції та позики, українські внутрішні інвестиції та заощадження, а також фінансування з державного та місцевих бюджетів. Обсяги надходжень з кожного джерела невизначені. Однак варто пам'ятати, що допомога за Планом Маршалла становила лише 2,6% ВВП 16 країн-реципієнтів, а офіційні потоки до країн Центральної та Східної Європи у 1991–1993 рр. становили близько 2,7% ВВП країн-реципієнтів.

У доларах 2021 р. витрати за Планом Маршалла становили близько $128 млрд, що набагато менше, ніж деякі оцінки витрат на відбудову України. Тож є ризик, що українці можуть очікувати на такий грошовий вимір підтримки, що кратно перевищить допомогу за Планом Маршалла, і будуть розчаровані, якщо цього не станеться…

Незалежно від обсягів наданої допомоги, різноманітні кроки можуть допомогти вивільнити інвестиції приватного сектору. Для України вони включають покращення верховенства права та антикорупційні заходи, а також ефективні процедури врегулювання спорів, наприклад, через Міжнародний центр Групи Світового банку з урегулювання інвестиційних спорів.

З доповіді Reconstructing Ukraine: Creating a Freer, More Prosperous, and Secure Future у співавторсві з колегами Габріель Таріні, Чарльзом П. Рісом і Джеймсом Доббінсом