Рано радіє. Чому "Газпрому" чекає сумна доля в Європі
Високопоставлені чиновники "Газпрому" пораділи підсумками минулого року і натхнені: за їхніми підрахунками, за останні п'ять років продажу російського газу в Європі відвоювали нові позиції. Якщо в 2012 р. частка російського газу до європейської газової кошику займала 26%, то за підсумками минулого року вона зросла до майже до 35%. За словами заступника голови правління "Газпрому" Олександра Медведєва, в минулому році держкомпанія встановила "абсолютний рекорд з експорту газу в Європу за всю історію радянської і російської газової промисловості" - в Європу було прокачано майже 200 млрд кубометрів газу.
Однак зростання продажів газу - не свідчення геніальної політики російського керівництва і чиновників держкомпанії. За словами президента Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайла Гончара, Росія змогла наростити частку свого газу в Європі в період, коли проти неї почали вводитися санкції, завдяки тому, що як раз продаж енергоресурсів і не була включена в санкційний перелік. "Я завжди жартую, що колишнього єврокомісара з питань енергетики ЄС Гюнтеру Оттінгеру можна давати звання "Герой Росії", тому що саме він був тією людиною, який наполягав на включення в перелік санкцій питання обмеження торгівлі енергоресурсами", - сказав експерт.
Друга причина успіху російського газу в Європі - стрімке падіння видобутку в самій Європі: родовища в Північному морі знаходяться в режимі виснаження вже давно, а Алжир наростити видобуток газу не може, пояснив Гончар.
За словами партнера і аналітика консалтингової компанії RusEnergy Михайла Крутіхіна, попит на газ в минулому році виріс і завдяки погоді - Європі потрібно більше газу для опалення будинків. Крім того, "Газпром" збільшив продажі на спотовому ринку, запропонувавши хороші умови, тоді як американський скраплений газ ще слабо представлений в Європі і поодинокі постачання ще не встигли "придавити" ціни.
Всі ці фактори - відсутність санкцій на продаж енергоресурсів, зниження видобутку газу і холодна погода, призвели до зростання попиту на російський газ. Однак зростання привів до запаморочення від успіхів у газпромівських чиновників - вони вже будують настільки ж оптимістичні прогнози на майбутнє і вважають, що споживання газу в Європі буде тільки збільшуватися. Згідно з їх розрахунками до 2035 р. споживання газу в Європі може зрости якщо не в півтора рази, то на третину - точно, а це 400-460 млрд кубометрів газу в рік.
При цьому вожді "Газпрому" продовжують не бачити собі конкурентів у Європі, в тому числі - з боку постачальників з США. Однак газпромівські стратеги вже помилялися, і притому - по-крупному. Наприклад, вони проспали сланцеву революцію, методично з року в рік заявляючи, що видобуток сланцевого газу ніколи не складе конкуренції видобутку традиційного газу. І це вони твердили до тих пір, доки обсяги видобутку сланцевого газу не перевищили видобуток традиційного газу. Не бачачи далі своєї труби, вони повторювали мантру "американському газу не бувати в Європі" до тих пір, поки американські танкери з газом не зайшли в порти Європи, яку газпромівські ділки досі вважали своєю вотчиною.
Гончар вважає, що споживання газу в Європі зростати не буде, а почне навіть скорочуватися, оскільки блакитне паливо дедалі більше витіснятиметься електроенергією, видобутої з відновлюваних джерел, зокрема з допомогою сонячних і вітрових станцій. Таке витіснення відбувається спринтерськими темпами: якщо раніше Німеччина планувала досягти частки "зеленої" енергії у своєму балансі в 20% тільки 2020 р., то вже зараз за рахунок енергії вітру і сонця покриває понад 50% потреби.
Одним з маркерів прийдешнього зниження споживання газу, за словами Гончара, може служити стратегія бізнесу компанії Siemens - вона планує скоротити виробництво турбін, використовуваних на газокомпресорних станціях, оскільки вважає, що попит на них буде знижуватися.
Крім того, якщо санкції не торкнулися продажу вже видобуваються енергоресурсів, то проти майбутніх проектів з видобутку вуглеводнів вони все-таки були введені. Гончар зазначив, що санкції спрямовані проти проектів, які передбачалося реалізувати в рамках спільної діяльності з світовими компаніями в Заполяр'ї і на Арктичному шельфі. Наприклад, накрилися мідним тазом проекти "Роснефти" і Exxon з розробки 10 великих родовищ на арктичному шельфі, а також проект по розробці Баженовської свити - території із запасами нафти площею близько 1 млн квадратних кілометрів. Ці проекти російська газова і нафтова промисловість не зможуть реалізувати, оскільки вони вимагатимуть не тільки західного фінансування, але і технологій, яких у них сьогодні просто немає.
Так що при нинішній хорошій міні особливих приводів для оптимізму у "Газпрому" не спостерігається.
