"Нафтогаз" або пральня. Хто штовхне Україну до процвітання.
За статистикою в Україні понад половини доданої вартості та реалізованих товарів і послуг виробляється малим і середнім бізнесом (МСБ), в ньому задіяні до 80% працівників. Однак на великих підприємствах, що логічно, вища продуктивність праці, і вони в цілому набагато краще конкурують на світовому ринку. Тримаючи в розумі, що поділ бізнесу за масштабом умовно (наприклад, середні підприємства нерідко ближче до великих, ніж малим), спробуємо зрозуміти, хто може штовхнути Україну до процвітання.
Реєструйтеся на Дискусійний клуб "ДС" 27 листопада на тему "Хто підніме економіку України - малий бізнес або великий капітал?"
Гонка технологій
Добробут країн в першу чергу визначається рівнем їх продуктивності, який залежить від економічних, соціальних і політичних умов у суспільстві. З цієї точки зору саме великий бізнес краще всіх старається для України. Але не все так просто. Адже не секрет, що великим компаніям і судилося бути більш ефективними за рахунок свого масштабу, однак не завжди гіганти виносять на своїх плечах економіку. А у дрібного бізнесу є не менш важливий коник - конкуренція і швидкість відгуку на запити ринку.
У країнах, що розвиваються найшвидше можна підвищити продуктивність праці, переходячи на кращі, але не обов'язково найбільш досконалі технології. Наздоганяльні економіки можуть набагато швидше нарощувати темпи зростання, ніж передові, тому що їм потрібно лише перейняти досвід, а не придумувати новітні інструменти і способи роботи. Удосконалення масової технології куди відчутніше впливає на економічне зростання, ніж точкові інновації. Тому Україна, злетівши на 43-е місце в Глобальному рейтингу інноваційності, залишається у другій сотні країн по ВВП на душу населення.
І тут питання: який бізнес швидше перейде на нові технології? Велика компанія? Мала? А може, дрібний підприємець? Однозначної відповіді, на жаль, немає: з одного боку, у великих гравців краще доступ до нових розробок, з іншого - у малих бізнесі найчастіше швидше приймаються рішення, в тому числі і про правильні зміни в робочому процесі. До речі, підштовхнути фірми і підприємців до корисним нововведенням може і держава, створивши умови і стимули. Простий приклад - компенсація відсотків за кредитами для покупки техніки, більш складний - субсидування компаній з кращими показниками експорту.
Що нам коштує
Але зайдемо з іншого боку - згадаймо галузеву специфіку української економіки. У сотні лідерів за обсягом виручки у нас в основному енергетичні, металургійні і агрокомпанії, менше рітейлерів, дистриб'юторів та інших гравців. Мова йде про державних і приватних підприємствах з доходом у десятки мільярдів гривень на рік (а у випадку з "Нафтогазом" і "Енергоринком" далеко за 100 млрд грн). Чи зможуть вони і ще три сотні великих компаній витягнути країну?
Почнемо з енергетики. За рахунок експорту енергоресурсів можна піднятися, якщо ви ОАЕ, але Україна навіть блакитним паливом забезпечує себе лише на 64%, причому "Нафтогаз" вже виставляє промспоживачам європейські тарифи: у результаті він показує 40-мільярдну річний прибуток, а вітчизняна промисловість в цілому втрачає рентабельності та конкурентоспроможності. Подібним чином негативно впливають на бізнес і високі тарифи на електрику, розраховані за формулою "Роттердам+". Так далеко не підеш. Товариство багатіє, якщо компанії-гіганти приносять гроші в країну або забезпечують її доступною та якісною продукцією, а не доять внутрішній ринок.
Щоправда, аграрії і металурги приносять валютну виручку в десятки мільярдів доларів, яка, до речі, допомагає утримати на плаву гривню. В Україні найбільші в світі агрохолдинги і виробники сталі. Але, на жаль, цей великий бізнес часто працює на межі і орієнтований на виробництво сировини. У нас багато що видобувається, плавиться, вирощується і в великих кількостях відправляється на експорт. Продажу за кордон - правильний шлях до процвітання, однак для цього важливо постачати продукцію з більшою доданою вартістю. Класичний рада - експортувати хоча б муку, а не зерно. Але цього недостатньо. Ось показовий приклад: більшість українців і не здогадуються, що наша країна - найбільший експортер соняшникової олії, але якщо б ми досягли успіху в чому-небудь більш технологічному, наприклад, увійшли хоча б у десятку світових виробників автомобілів, то кожен би гордився вітчизняними автогігантами, адже вони реально піднімають рівень життя. А крім іншого, такі компанії, по суті, дають роботу багатьох підприємств із суміжних галузей.
Отже, орієнтований на вижимання внутрішнього ринку або на сировинний експорт великий український бізнес у сучасній конфігурації не має потенціал, щоб підняти країну на новий рівень розвитку. Тим більше коли в ній немає ефективного регулювання монополій. Але великий капітал як такий здатний зіграти вирішальну роль, якщо переорієнтується на більш технологічну продукцію, яка захопить зовнішні ринки. Слід пам'ятати, що великий бізнес вкладається в розвиток країни, коли конкурує за кордоном, а не "грає в монополію" будинку. До речі, навіть не дуже багата держава має в арсеналі традиційні "батоги" і "пряники" для стимулювання компаній до потрібного вигляду експорту (надання та вилучення цільових субсидій, податкових пільг, навіть торгові бар'єри тощо). Потрібно тільки визначитися з пріоритетними галузями. Наприклад, це може бути авіабудування, робототехніка, навіть генна інженерія, якщо сконцентрувати на них максимум зусиль і доступних ресурсів. Ще кілька років тому могла б вистрілити програма з виробництва електромобілів (але зараз ми, швидше за все, запізнилися).
А що ж МСБ? Враховуючи задіяні трудові ресурси, він навіть в існуючій конфігурації має колосальний потенціал для зростання продуктивності. І тут на перший план виходить поліпшення бізнес-клімату в цілому. Від хронічної нестачі фінансів, корупції, тиску контролюючих та правоохоронних органів страждають в першу чергу малі та середні гравці, які не мають достатніх можливостей для захисту і доступу до великих капіталів. Верховенство права, пільгове кредитування МСБ, розвиток сфери послуг призведуть до збільшення ролі невеликих фірм і підприємців.
Але що ж дасть поштовх до процвітання? У нашому випадку головною рушійною силою, не без батога і пряника від держави, імовірно, міг би стати великий бізнес, переориентированный на випуск продукції з більшою доданою вартістю. З іншого боку, і МСБ, враховуючи його частку в економіці, навіть при невеликому прирості продуктивності окремих гравців може показати вражаючий зростання в цілому, піднявши економіку на новий рівень. Який сценарій більш вірогідний? Про це на новому батлі Дискусійного клубу "ДС" 27 листопада: реєструйтеся і приходьте.
Основний рефрен в даній дискусії, в моєму розумінні, має бути: "Закон для всіх!". Великий бізнес в Україні асоціюється, так історично склалося, з корупцією та олігархами. Це те, що з законом слабо кореспондується. Дотації в сотні мільйонів з бюджету конкретному виробникові, вугілля купувати за "ротердамської" схемі у конкретного постачальника. Прикладів багато, і це навіть не є власне бізнес, це просто схеми з виведення грошей з бюджету країни. Воюючої країни. На зорі свого президентства другий президент України сказав, що потрібно підтримувати вітчизняного бізнесмена, а то прийдуть іноземці і все скуплять. І тут же перша ліцензія на зв'язок GSM пішла до нещодавно зареєстрованої української компанії, а не американської Motorola, яка пішла з українського ринку назавжди. В принципі велика частина (вже природних) монополій - продукт корупційної складової. З одного боку, вони вбивають здорову ринкову конкуренцію - запорука розвитку економіки, з іншого - можуть конкурувати з закордонними виробниками.
Малий бізнес - це Фопи, й ті в основному працюють в кеші. Але тут плюс у чому: вони не живуть за рахунок різного роду соцвиплат, містять себе і сім'ї. Приклад Польщі. По дорозі від Шегині до Варшави кожен третій будинок в населених пунктах - це СТО, теплиці, ковбасний цех, перукарня, нотаріус і т. д.
Більш вразливий середній бізнес. Він на увазі, постійний клієнт різного роду перевірок, він знаходиться в жорсткому конкурентному полі, не має доступу до фінансових ресурсів на прийнятних умовах.
Власне, моя думка таке. Насамперед потрібно прозоре і зрозуміле законодавство, якого дотримуються всі - і великий, і середній та малий бізнес. І за його порушення відповідають теж все. На другому місці я б визначив можливість користуватися доступними позиковими фінансовими засобами. Неможливо конкурувати на зовнішніх ринках, працюючи на кредитному ресурсі в 15-20%.
Безумовно, важливі новації в законодавстві, що регулює бізнес. До таких можна віднести закон ТЦУ і валютного регулювання. Перший схожий на твір на вільну тему, але по ньому передбачені штрафи від півмільйона гривень. Рефрен другого: дозволено все, що не заборонено. Але при цьому багато моментів, які відносяться до валютного обігу, регулюються іншими нормативними актами, в яких теж передбачені штрафи. Проект закону на виведений капітал непоганий. Є приклад тих же Латвії та Грузії, в яких аналогічне законодавство прийнято з 2018 року, в Естонії воно працює вже 10 років.
А про боротьбу з корупцією нехай говорять політики. У них це, як казав один ірландський поліцейський, "в контракті записано".
