Росія знищила промисловий майданчик та підземні гірничі виробки головного стовбуру ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське"

Головний стовбур служив для видачі вугілля та вихідного струменя повітря, допоміжний – забезпечував спуск-підйом людей, матеріалів, обладнання та подачу свіжого струменя повітря в шахту. Роботу промислового майданчика забезпечувало 2 750 працівників шахтоуправління "Покровське". Тільки за останні роки компанія Метінвест інвестувала в будівництво та модернізацію об'єктів головного стовбура близько 45 млн доларів.

"У грудні поточного року мало б виповнитись 35 років з того дня, коли у глибинах української землі забилося нове серце вугільної промисловості – шахтоуправління "Покровське", – розповідає генеральний директор ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" Валерій Яковенко. – За цей час шахта пройшла шлях від молодого підприємства до гіганта, який забезпечував енергетикою та металургією не лише Україну, а й багато країн світу. З року в рік колектив нарощував обсяги. 1999 рік – 3 млн тонн вугілля, 2000 – 4, 2004 – 6, 2012 та 2013 – по 8 млн тонн. У цей же час максимального показника досягли й прохідницькі колективи – понад 33 км гірничих виробок на рік. Побудовано та введено в експлуатацію блок 10 та 11, розпочато підготовку до розробки блоку 12".

Масштаби зробленого грандіозні не тільки у питаннях виробництва. Містоутворююче підприємство, найбільший роботодавець, благополуччя та стабільність тисяч сімей, допомога медичним та загальноосвітнім установам, підтримка малозабезпечених. Шахта об'єднала навколо себе всі підприємства Покровського вугільного майданчика. У єдиній команді та на єдиний результат працювали гірники та збагачувачі, шахтобудівельники та монтажники, автомобілісти, залізничники та машинобудівельники. Люди були впевнені у майбутньому та будували амбітні плани. Але всі мрії перекреслила страшна дата – 24 лютого 2022 року.

Під постійними обстрілами з боку Росії та загрозою окупації, шахтарі понад три роки продовжували працювати, забезпечуючи країну життєво необхідним паливом. Однак наближення лінії фронту та відсутність електропостачання внаслідок обстрілу лінії електропередач зробили неможливою подальшу роботу підприємства.

Сьогодні на місці красуні шахти залишились лише руїни. Промисловий майданчик зі всіма надшахтними будовами та комунікаціями повністю зруйнований. З робочого стану виведені вентилятор головного провітрювання, скіповий комплекс, будівлі АПК, будівлі та спорудження спеціалізованих цехів (з ремонту гідравлічного та забійного обладнання, енергомеханічний цех, цех з ремонту електрообладнання, цех дільниці з ремонту трубопроводів та водовідливних установок, цех дільниці з ремонту насосів, компресорних та кранових установок).

Зруйновані автодороги, підстанції, електромережі, високовольтні лінії, комплекс будівель дільниці навантаження, сортування і відвантаження рядового вугілля, котельна, компресорна, вакуум-насосна станція, насосна, протипожежна насосна, резервуари зберігання питної та технічної води, будівля локальних та очисних споруд з трубопроводами та резервуарами, тимчасові господарські приміщення, блок-будівлі допоміжних служб, промисловий майданчик з козловим краном, комплекс складських приміщень та майданчиків.

Через знеструмлення та неможливість відкачувати воду виведені з ладу підземні дільниці та обладнання підземних виробок головного стовбуру.

Також на промисловому майданчику зруйновані складські приміщення та відкриті майданчики для зберігання матеріалів, лісовий склад, будівлі насосних, компресорних, вакуум-насосної, градирні, комплекс підстанцій та ліній електропередачі. Знищена когенераційна станція, яка переробляла газ метан з підземних виробок на електроенергію. Її робота мала не лише важливе екологічне значення, а й давала можливість шахті використовувати власну електроенергію.

Війна позбавила нас всього – дому, роботи, благополуччя та спокійного життя. Залишилась лише надія. Надія на те, що цей кошмар під назвою "війна" колись закінчиться, що ми повернемось до своїх будинків і зустрінемось на шахті, яку, безперечно, обов'язково відбудуємо заново. Єдине, що нам для цього потрібне – це мир.