З східним розмахом

Китай може відкрити нові горизонти для української економіки, якщо Україна зможе гарантувати стабільні правила гри і захист інвестицій для китайських компаній

Про співпрацю з Китаєм українські еліти мріяли завжди, як мінімум з часів проголошення незалежності. Кожен український президент вважав своїм обов'язком нанести візит до Пекіна і поговорити про перспективи двостороннього співробітництва. Поки, незважаючи на всі зусилля держави, приватні компанії більш успішні в розвитку економічного співробітництва з Піднебесної.

Три роки тому, ще при "старому режимі", за часів президентства Віктора Януковича, був підписаний договір про кредитну лінію на поставку зернових до Китаю, тоді ж були визначені умови виділення понад $3,5 млрд на модернізацію української енергетики. Великі надії тоді покладалися на проекти модернізації українських ТЕС, а також виробництво синтез-газу, однак з тих пір всі вони зависли з вини української сторони. Новий імпульс українсько-китайські відносини отримали після зустрічі президента Петра Порошенка з головою КНР Сі Цзіньпіном у квітні в рамках саміту з ядерної безпеки у Вашингтоні. Тоді сторони обговорили торговельно-економічне співробітництво, вирішивши не концентруватися на негативному досвіді, а зробити ставку на позитив, який вже напрацьований у процесі двосторонніх відносин.

Через терни до зірок

Китайським компаніям в Україні є чим похвалитися, зокрема в енергетиці. Наприклад, компанія CNBM присутній на ринку України вже близько шести років і є одним із найпотужніших гравців ринку відновлюваної енергетики в Україні. Для України співпраця з китайською компанією особливо цікаво не тільки інвестицій, але ще й тим, що Китай - один з лідерів у розробці та виробництві фотоелектричного обладнання для сонячних енергостанцій, в свою чергу CNBM є одним з провідних у світі міжнародних будівельників сонячних станцій.
У минулому році Антимонопольний комітет України (АМКУ) дозволив CNBM стати співвласником 10 українських компаній - операторів сонячних електростанцій в Одеській і Миколаївській областях загальною потужністю понад 250 МВт.

При цьому треба віддавати собі звіт, що китайці інвестували в українську енергетику в розрахунку на значний прибуток. Її повинен був забезпечити "зелений" тариф на електро-
енергію, який створював сприятливі умови для інвестування в сонячну енергетику і стимулював розвиток галузі. Ситуація змінилася в 2014 р., коли тариф був двічі знижений і до того ж в законодавство були внесені дискримінаційні норми про зниження тарифу для сонячних електростанцій. Такі "ігри" викликали невдоволення китайської сторони і поставили під загрозу розвиток подальшого співробітництва. А враховуючи, що компанія СNBM державна, управляється китайським урядом і має великий вплив на партію і уряд, то дії по відношенню до СNBM - це дії по відношенню до КНР.

Отже, тарифні маніпуляції і непослідовність української влади в галузі енергетичної політики можуть призвести до охолодження відносин з КНР. Тому СNBM може використовувати весь потенціал та інструментарій китайської держави, в тому числі дипломатичний, для захисту своїх вже вкладених інвестицій.

На жаль, доводиться констатувати, що невиконання взятих на себе зобов'язань затьмарює українсько-китайські відносини не тільки в енергетичній сфері. Ще більш складна ситуація в агросекторі. Наприклад, Державна продовольча зернова корпорація України (ДПЗКУ) провалила кредитну угоду з Ексімбанком КНР - змогли поставити лише 20% від законтрактованих обсягів зерна, а крім того, не використовувала товарну частину китайського кредиту на $1,5 млрд, за що сплатила $200 тис. штрафу.

Якщо українське керівництво не хоче остаточно втратити обличчя, то всі проблемні питання з Китаєм необхідно врегулювати. Україна належить до пріоритетів КНР, так як знаходиться в зоні реалізації глобального проекту "Новий Шовковий шлях". Але, для того щоб використати можливості, які відкриває партнерство з КНР, необхідно вміти тримати слово, не гратися з правилами і забезпечувати захист інвесторів, які працюють на українському ринку.

Енергетичний маневр

На такому досить похмурому тлі Міністерству енергетики та вугільної промисловості вдалося знайти спільну мову з китайськими партнерами і підписати Меморандум про співпрацю з компанією CNBM International Corp. "Група планує вкласти в українську енергетику до $2 млрд", - говорить глава Міненерго Ігор Насалик.
Меморандум став переломним моментом непростих відносин з китайськими партнерами. Його важливість підкреслюють не тільки представники української сторони, чий інтерес в отриманні великих інвестицій очевидний, але і китайські партнери.

"Підписання даного Меморандуму - це новий крок, який виведе наші країни на новий рівень співробітництва", - упевнений Цзыньсон Чжан, голова правління CNBM International Corp.
CNBM хороший партнер для української сторони, щоб просувати енергетичні проекти. У неї є необхідний досвід, зокрема, як згадувалося вище, вона активно працює на українському ринку і володіє кількома електростанціями. Крім того, у неї є значні фінансові ресурси (за українськими мірками просто-таки величезні). Тому кращого партнера для співпраці навіть складно собі уявити.

Згідно з Меморандумом передбачається, що СNBM в спільно з Міністерством енергетики, а також іншими зацікавленими сторонами буде розширювати сферу інвестицій на модернізацію електрогенеруючого та электропередающего обладнання. У той же час розраховувати на успіх можна лише в тому разі, якщо Україна забезпечить стабільну політику, спрямовану на розвиток галузі, захист інвестицій і отримання розумною прибутку. Чіткі правила і прогнозована політика по їх зміни створять сприятливі можливості для залучення інвестицій і бурхливого зростання української енергетики. Втім, про стабільній політиці, та ще й спрямованої на розвиток галузі, мріють не тільки китайські, але і українські інвестори.

У цьому контексті, підписання Меморандуму про співпрацю - відмінний сигнал, який свідчить про те, що китайська сторона, як і було домовлено на зустрічі Петра Порошенка і Сі Цзіньпіном, не хоче зациклюватися на старих проблеми, а вибудовує відносини з Україною на перспективу. При цьому, вибудовуючи відносини з Китаєм, ніколи не варто забувати про стабільність правил і пріоритеті захисту китайських інвестицій. Про це українцям потрібно пам'ятати завжди.

На жаль, в Україні не завжди віддають собі звіт, наскільки це важливо для створення сприятливого інвестиційного клімату та залучення інвестицій, зокрема з Піднебесної, де, в свою чергу, не втрачають надій мати можливість не тільки інвестувати в Україну, але і отримати прибуток.

Олексій Іванченко