Керований дефолт або обвал. Як Україні не загинути під уламками піраміди ОВДП
Два вектора
Перший вектор впливу на українську економіку - це так зване лобі інвестиційних банкірів, яких з урахуванням їх заточеного на інвестуванні не в реальний сектор економіки, а в сегмент державних боргів, правильно було б називати фінансовими спекулянтами. Ця група впливу отримала в народі звучне ім'я "соросята", що в частині дефініцій не зовсім вірно, так як відомий американський фінансист Джордж Сорос не має ні найменшого уявлення про існування 99% зазначених персонажів. Та й вони бачили його хіба що на фото. Насправді, група ФІС (фінансових спекулянтів) складається з розрізненого конгломерату або пулу кредиторів, які вкладають кошти в борги України і заробляють надприбутки з допомогою отримання інсайдерської інформації та афілійованих зв'язків з українськими чиновниками, причетними до формування державної боргової політики.
Завдання "збити бабло" спрощується завдяки тому, що міністри фінансів у нас останнім часом суцільно вихідці з приватного інвестбанкінгу з західної закваскою, що саме по собі не є добре, так як демонструє неприхований конфлікт інтересів. У США, природно, комісія з цінних паперів вміє розслідувати торгівлю інсайдом, але ми не Америка...
З іншого боку, ми бачимо так званий олігархічний консенсус, який в рамках багатовекторної політичної парадигми намагається реалізувати стару добру концепцію: "Техас мають право тільки грабувати техасці". І стара багатовекторність часів пізнього Кучми підходить для цього практично ідеально: будь-який тиск на Заході на фінансові активи олігархів призводить до політичного дрейфу на Схід і навпаки. Проблема лише в тому, що простір для багатовекторності зараз скоротилася.
Ці дві сили і формують характер розподілу бюджетного пирога - та сила, яка отримує контрольний пакет в уряді, як правило, і нарізає бюджетний ресурс на користь стоять за нею кінцевих бенефіціарів. Якщо це лобі інвестбанкірів - бюджетні гроші йдуть на погашення боргів і виплату астрономічних ставок дохідності, а самі спекулянти отримують максимальні податкові пільги, вони просто звільняються від будь-якої сплати податку на прибуток. Зате максимально скорочуються бюджетні дотаційні ресурси на підтримку національного бізнесу, причому фіскалізація економіки лише посилюється. Якщо ж баланс сил складається на користь олігархічного консенсусу, то тут же звучать розмови про дефолт і комплексної програми стимулювання бізнесу (за замовчуванням - великого) на десятки мільярдів гривень і формуються пакети податкових пільг, наприклад, в частині податку на додану вартість.
Простими словами, уряд фінансових спекулянтів - це підвищення попиту на наші борги, зокрема єврооблігації і ОВДП, але при цьому падіння промислового виробництва і ВВП. А уряд олігархічного консенсусу - це обвал суверенних боргових ринків і в перспективі стабілізація промвиробництва.
Місцевий "шантаж" в тонах глобальної кризи
Зовсім недавно фінансові спекулянти спільно з симпатиками во влади намагалися організувати в Україні "комбінацію століття", коли спочатку були озвучені плани уряду щодо рекордного зростання ВВП України на 40% за п'ять років, а потім тут же пролунали коментарі представників влади, що така небачена динаміка розвитку країни неможлива без вирішення проблеми з варантами "імені Яресько", випущеними Україною в процесі реструктуризації зовнішніх боргів. Мається на увазі списання $3 млрд, за що в 2015 р. наша країна випустила інструменти відновлення вартості для кредиторів, які забезпечують останнім преміальні виплати у разі зростання української економіки на рівні понад 3%. У діапазоні підвищення ВВП 3-4% так звані бонуси за зростання на користь кредиторів складуть 15% приросту, а в разі підвищення на 4% і більше виплати бонусів кредиторам складуть вже 40% додаткового ВВП. З допомогою технічних котирувань на західноєвропейських біржах з лотами по $50-100 тис. кредитори розігнали вартість варантів до 107% від номіналу, хоча ще рік тому вони котирувалися на рівні 60%, тим самим створюючи димову завісу, мовляв, потрібно викуповувати, адже це вигідно: держава витратить на викуп кілька мільярдів доларів, але зате отримає можливість безперешкодно нарощувати ВВП хоч на 20% в рік.
Варто було колишньому уряду піти у відставку, як мильна бульбашка варантів почав здуватися: вони впали до 81,8% від номіналу. Але на тлі штучного фарсу з варрантами, які мають дуже вузький і специфічний ринок, відбувалася справжня драма з нашими державними борговими цінними паперами (ОВДП). Зумовлена вона була реінкарнацією світової економічної кризи, активованого з допомогою коронавирусного ключа. Україна тут дійсно у світовому тренді, коли прибутковість казначейських облігацій мінфіну США скоротилася до історичного мінімуму в 0,5%, а боргові інструменти країн, що розвиваються, навпаки, різко обвалились, що цілком закономірно: в умовах глобальної фінансової турбулентності і невизначеність з базовими трендами суб'єкти ринкової гри виходять або в кеш, або консервативні "тихі гавані", такі як банківські метали або трежеріс (облігації США), попутно закриваючи відкриті позиції на ринках країн, таких як Україна, внаслідок чого наші борги дешевшають.
І якщо падіння котирувань ВВП-варантів дійсно пов'язано з "втратою даху" у вигляді попереднього уряду, який обіцяє небачене зростання економіки, то зниження котирувань наших єврооблігацій цілком і повністю перебувала під владою загального ринкового тренда і відбулося б навіть у разі збереження колишнього прем'єра. Зважаючи на наявність фундаментальних ринкових факторів і відбулося різке зміна котирувань українських єврооблігацій майже на 3%. Приміром, січневий випуск єврооблігацій України на 10 років в євро з прибутковістю 4,375% (первинне розміщення) на тлі обвалу світових ринків продавався з прибутковістю більше 7% річних. Вартість інших випусків також просіла приблизно на 3%.
Масла у вогонь підлили так звані закриті рекомендації клієнтам, розіслані найбільшими інвестиційними банками. Наприклад, Morgan Stanley запропонував "продавати Україну, купувати Єгипет". Вирішили не відставати і українські колеги: інвестиційна компанія Concordе Capital вустами своїх аналітиків рекомендувала уникати інвестицій у держоблігації України: "Ми не бачимо можливості для нового Кабінету зробити щось краще, ніж попередній, Україна потрапить у серйозну політичну кризу вже в цьому році... Ми рекомендуємо інвесторам уникати державного боргу України хоча б до тих пір, поки не надійде чітке і однозначно позитивне повідомлення від МВФ про Україну". Дана заява була настільки непатріотично за формою, хоча і прогнозовано, виходячи з професійних інтересів групи інвестбанкірів, що навіть керівник Concordе Capital Ігор Мазепа змушений був влити пом'якшувач в цю інформаційну хвилю: "Ми продовжуємо вірити в довгостроковий успіх України, тому вважаємо вкладення в ці папери вигідною інвестицією. Я як СЕО Concorde Capital поки ставлюся нейтрально-позитивно до зміни уряду. Вважаю, що новий уряд - це скоріше нові можливості, ніж додаткові ризики. Тому Concorde не дає ніяких нових рекомендацій інвесторам, відмінних від тих, що були до зміни уряду".
Джерело: НБУ
Заяви аналітиків і зв'язок можливості інвестування в українські борги з відновленням програми співпраці з МВФ цілком закономірні: для прямих інвестицій у реальний сектор економіки факт співробітництва з Фондом - це червоне світло, дзвіночок прокаженого і сигнал про те, що економіка токсична і до неї краще не наближатися. Саме тому мінімальні обсяги ПІІ в Україну спостерігалися всі останні роки на тлі постійної співпраці з МВФ, а максимальні - в період, коли Україна не залучала кредити Фонду. Зате для портфельних інвесторів або кредиторів, які дають в борг, а не інвестують в економіку, співпраця з МВФ - важливий маркер того, що борги будуть повернені, так як Фонд "зашиє" в меморандум відповідні вимоги.
Порівняно з лютневими піками вкладень нерезидентів в ОВДП на рівні понад 127 млрд грн їх портфель схуд за останні дні на 3,4 млрд грн - до позначки в 123,6 млрд грн.
Процес руйнування піраміди ОВДП активований, саме тому Мінфін і скасував найближчий аукціон з розміщення 10 березня, так як попит на папери практично відсутня.
І хоча деякі аналітики говорять про те, що термін "піраміда" не цілком відбиває суть моделі внутрішнього боргу, всі ми розуміємо, що її функціонування можливе або на профіті між погашенням старого боргу/залученням нового, або завдяки друкарському верстату, що вже практикувалося в 2014-му, коли НБУ збільшив свій портфель облігацій на більш ніж 300 млрд грн, повністю розбалансувавши фінансову систему.
Модель внутрішньої піраміди ОВДП передбачала закачування в систему ще близько 60-80 млрд грн західних вкладень в 2020-му і збільшення портфеля нерезидентів до 200 млрд грн. На даний момент їм належить 15% сумарного портфеля, але якщо відняти вкладення НБУ та фактор держбанків, отримаємо вже іншу картину: питома ринковий вага нерезидентів на рівні 59%, тобто тотальне домінування, яке вміло захована на тлі роздутого портфеля ОВДП, що належить держсектору.
А це означає, що новий уряд і міністр фінансів зокрема зіткнуться з умовним шантажем з боку спекулятивного лобі: або підвищити прибутковість з нинішніх 10% до колишніх 20%, або ми не будемо купувати ОВДП.
І в цьому контексті, а також реагуючи на виклики глобально економічної кризи, в уряду Дениса Шмигаля є лише один фактор зростання і стабілізації. Між термінами "дефолт" і "реструктуризація" у нас часто ставлять знак рівності. При цьому лякають кризою, курсом по 100 грн/$ і іншими жахами. Але є цифри: за даними МВФ, починаючи з 1950 р. реструктуризацію зовнішнього боргу у рамках Лондонського клубу" (приватні кредитори) провели 95 країн світу (всього 600 реструктуризацій), а в рамках "Паризького клубу" (борги перед державами МФО) - 89 країн (426 реструктуризацій). Так звана "ініціатива щодо зниження боргу бідних країн з високим рівнем заборгованості" передбачає кілька протоколів: "торонтський", "лондонський", "неапольска", "ліонський", "кельнський", коли бідним країнам списується від 33 до 90% боргів. Для країн Латинської Америки, які потрапили в капкан зовнішнього боргу, США розробили "облігації Бредлі", коли кредитори погоджувалися на списання боргу і зниження процентних виплат по купону. Такі країни, як Бразилія, Мексика, списали тоді 35% боргу, а Перу і зовсім 45%. Причому ці держави знаходились у стані війни. А Україні під час реструктуризації "імені Яресько" списали всього 20%, але це було фіктивне прощення боргу, так як взамін від нас зажадали погодитися на виплату згаданих вище "бонусів за зростання", які за 20 років можуть в рази перевищити списану суму.
Попереднього уряду виявилося набагато простіше платити кредиторам 145 млрд грн в рік одних тільки відсотків, що в 1,4 рази більше, ніж на всю медицину і приблизно стільки ж, як на освіту. А взагалі на виплату боргів у 2020-му закладено понад 420 млрд грн. У цьому плані залишається загадкою прихована механіка "боргового зашморгу", накинутій на Україну. Адже коли потрібно, то в МВФ розуміють необхідність списання боргів бідних країн. І коли виникає криза, в США готові на випуск облігацій "Бредлі" на $150 млрд у цінах 1980-х для порятунку від дефолту і забезпечення зростання латиноамериканських країн. Але стосовно України приймаються абсолютно інші рішення, несуть максимальну соціальну та економічну токсичність. Тут, звичайно, свою роль грають наші домашні "експерти", які кажуть, що Україна може виплатити борг, що вона непогано росте і взагалі - багата країна. Але їх "чревовещание" - це темники, спущені з боку. А справжня причина лежить у площині керованого банкрутства, адже, як показує практика, просто так не віддають свої базові активи. Зазвичай їх забирають дарма на фініші виснажливого боргової забігу, коли дыхалка закінчується.
Будь-які дії уряду, як то: нова промислова політика, фіскальна реформа і так далі, дадуть позитивний ефект лише через чотири-шість місяців в кращому випадку. А перенаправлення ресурсу, зарезервованого під виплату боргів, на стимулювання економіки і стабілізації соціальної системи (стандарти життя, освіта, медицина, наука) дадуть імпульс до розвитку і виступлять амортизатором кризи вже завтра. Це єдиний варіант отримання швидкого ефекту і можливість подолати токсичність кризи. Тим більше що ймовірні дефолти інших країн відкривають Україні історичне вікно для проведення якісної реструктуризації боргу на 25-30 років під знижену процентну ставку (3-4%). Такі шанси випадають лише під час кризи, один раз на 5-10 років. А що стосується шантажу уряду з боку зовнішніх сил впливу, то, як казав великий Бісмарк, "порядок необхідно захистити, бунт повинен бути припинений будь-якими способами".
