Скільки залишилося жити спрощенцям
Спрощенцям вдалося вижити і в цьому році. Хоча мінфінівські розробники фіскальної реформи готували для альтернативної системи оподаткування зовсім інший результат. Спочатку Мінфін мав намір влаштувати податкову зрівнялівку, зобов'язавши всіх суб'єктів господарювання сплачувати 20%-вий податок на прибуток. Це ж правило передбачалося поширити і на єдиноподатників незалежно від їх оборотів, виду діяльності та кількості найманих працівників. А це означало б, що 162 тис. (за підрахунками самого Мінфіну) спрощенців плавно перетекли б у категорію платників податку на прибуток. Однак бажання проштовхнути бюджетний закон зробив уряд поступливим, і спрощена система оподаткування вийшла з бою без значних втрат.
Ринкові торговці та інші дрібні підприємці (з річним доходом до 300 тис. грн.), спеціалізуються на наданні послуг, залишилися при своїх інтересах: ставки податку для них, як і раніше, встановлюють місцеві ради в межах до 10% від зарплатної мінімалки. За старими правилами в 2016 р. поки працюють і СПДшники побільше: фізособи-підприємці зі штатом до 10 чоловік та річним заробітком до 1,5 млн грн. щомісяця будуть сплачувати до 20% від мінімальної зарплати. Зате тим, хто встиг розкрутити свій бізнес більш успішно, а тому потрапив у так звану третю групу платників єдиного податку, в цьому році доведеться пристосовуватися до нових умов. По-перше, законодавець сильно зрізав верхній поріг річного заробітку, при якому можна переходити на спрощену систему оподаткування, - з 20 млн до 5 млн грн. По-друге, підняв ставки: з 2 до 3% від доходу для платників ПДВ і з 4 до 5% для тих, хто ПДВ не платить. "По витратам сплачувати 3%-ний податок від обороту приблизно те ж саме, що і сплачувати податок на прибуток за ставкою 18%, який зараз діє в рамках загальної системи оподаткування. Щоб спрощенка стала вигідною, рентабельність повинна бути 17% і більш. А це вже досить високий показник, яким підприємства реально рідко коли можуть похвалитися. Так що з точки зору економії податку на прибуток єдиний податок для третьої групи спрощенців вже малоцікавий, якщо, звичайно, мова не йде про суперрентабельном бізнесі", - вважає старший партнер ЮФ "КМ Партнери" Олександр Мінін.
Найбільш відчутні зміни відбулися в оподаткуванні " спрощенців четвертої групи - сільгоспвиробників. Для них ставка податку зросла майже вдвічі (податок сплачується з гектара ріллі і залежить від категорії і розташування наділу). При цьому змінився і порядок використання спеціального режиму ПДВ: з 1 січня він діє зі значними обмеженнями. Якщо раніше відповідна сума ПДВ в повному обсязі залишалася в розпорядженні с/г виробника, то в 2016 р. при операціях, наприклад, з зерновими і технічними культурами такий платник податку перераховує 85% податку в бюджет і лише 15% ПДВ залишається у його розпорядженні. Це різко знизило прибутковість схем, наприклад, щодо купівлі с/г продукції у приватників (навіть за готівку без ПДВ) та її подальшої продажу як власної.
Але чи означає це, що спрощенка остаточно перестала бути цікавою для бізнесу? Звичайно ж, немає. "Від спрощеної системи масово ніхто не відмовляється, оскільки платники єдиного податку не готові в повному обсязі вести бухгалтерський облік, документально підтверджувати витрати. Хоча податкове навантаження для деяких з них, можливо, була б нижчою в разі застосування загальної системи", - говорить Оксана Кобзар - адвокат Адвокатського бюро Оксани Кобзар. Що стосується встановленого для третьої групи нового порогу річного обороту, то обійти його нескладно - достатньо лише роздрібнити бізнес. Це означає, що в нинішньому році нас очікує нова хвиля зростання кількості спрощенців. Тим більше що для деяких видів бізнесу ця система допомагає суттєво економити на сплаті податків, якщо компанія або СПДшник вибирає 5%-вий податок з доходу без реєстрації платником ПДВ. "Додатковий 1% податку з обороту - це значно менше, ніж 20% ПДВ. Така модель оподаткування (з включенням в ставку єдиного податку ПДВ) вигідна, якщо, наприклад, підприємство надає послуги (при цьому частка вхідного ПДВ невелика) неплатникам ПДВ. Або для введення в оборот товару, за яким ПДВ не сплачений. Приміром, контрабандних товарів або товарів, ввезених без сплати податків як для власного споживання", - уточнює Олександр Мінін.
Адже, наприклад, ставка податку 5%, що діє зараз для третьої групи, як і раніше нижче, ніж вартість послуг "конвертів". А тому бізнес продовжує переводити через "спрощенців" гроші для виплати зарплат "в конвертах", незважаючи на зниження ЄСВ до 22%. "Правда, у цьому році фіскали більш пильно стежать за використанням подібних схем і активніше намагаються визнавати їх фіктивними, донараховано податки. А це вимагає побудови більш витончених схем", - розповідає керуючий партнер Suprema Lex, адвокат Віктор Мороз.
Втім, незрима війна фіскалів і оптимізаторів в даному випадку не вічна. Влада, швидше за все, і далі буде поступово підвищувати рівень оподаткування для спрощенців, роблячи цю систему все менш придатною для мінімізацій. Є варіант, що з спрощенкою можуть розібратися і більш радикально, якщо амбіції основних учасників політичного життя країни будуть задоволені і уряд почне працювати в одній зв'язці з парламентом. Адже фіскальна реформа так і не була проведена, а доопрацювати оновлену версію Податкового кодексу депутати обіцяли вже в цьому році.
Перекроювати будуть і систему спрощеного оподаткування - цього вимагає МВФ, відновлення співпраці з яким уряд буде домагатися будь-якого складу. "Спрощена система оподаткування повинна бути позбавлена пільгової складової. Для цього потрібно виключити з неї юридичних осіб і платників ПДВ. Повинно бути встановлено єдиний граничне значення ПДВ та єдиного податку", - йдеться у звіті технічної місії МВФ, яка працювала в Україні влітку 2015 р. Фахівці Фонду вважають, що невеликий розмір єдиного податку слід зберегти лише для приватних підприємців з низькими доходами, які на поточний момент входять у першу групу спрощенців. Кредитор хоче, щоб українська влада в першу чергу перекрила схему оптимізації зарплат або показала, за рахунок яких джерел зможе покрити недонадходження до бюджету від таких оптимізацій. А це, як вважають у Фонді, 4,5% ВВП. Очевидно, добити спрощенку владі буде набагато простіше, ніж шукати бракуючі мільярди.
Ансгар Борнеманн, генеральний директор "Нестле Україна"
"ВД" У рамках підтримки українських компаній у вас існує програма "Господар". Розкажіть про неї.
А. Б.
Необхідність проекту "Господар" була викликана фінансово-економічною кризою 2008 року. Первісною метою було зниження витрат по імпорту сировини та пакувальних матеріалів для фабрик Nestlе в Україні. Але "Господар" - це не тільки перенесення локації поставок з-за кордону в Україну, це і створення спільних цінностей. Це робочі місця на локальному ринку, простежуваність продукції від поля до складу, генерація локальних інвестицій.
Наші розрахунки показують, що закуповувати пакувальні матеріали в Україні на 15-25% дешевше, ніж імпортувати. За сільгосппродукції цей показник значно вище. "Торчин" - великий закупник гірчиці, а Україна стабільно входить у п'ятірку найбільших світових виробників цієї культури. Тому ми хочемо всі свої потреби закрити вітчизняним товаром. Те ж саме щодо сушених грибів, цибулі і т. д.
"ВД" Які підприємства можуть стати учасниками програми?
А. Б. Всі, хто готовий мінятися для подальшого зростання. Ми намагаємося стимулювати вітчизняний бізнес зайнятися переробкою сільгосппродукції в Україні, забезпечивши при цьому відповідність стандартам Nestlе. Завдання непросте. Постачальники повинні бути готові змінюватися в потрібному напрямку. Є бізнесмени, які мають ресурс і готові інвестувати в своє виробництво. Але вони не завжди добре уявляють, які етапи потрібно пройти на даному шляху. Це наявність у них коштів і готовність закупити відповідне обладнання, налагодити виробництво, сертифікувати його за світовими стандартами, сертифікувати аграрне виробництво.
"ВД" У чому полягає підтримка, яку надають постачальникам? На який період розрахована така програма?
А. Б. Nestlе не тільки ставить умови, але і пропонує допомогу вітчизняному виробнику. В першу чергу це навчання новим технологіям, допомога з придбанням потрібного посівного матеріалу, устаткування. Якщо постачальник виконує всі необхідні вимоги, то ми зацікавлені в довгостроковій роботі. Ми навіть можемо надалі рекомендувати його в якості постачальника-експортера підприємствам Nestlе на інших ринках. Умовно кажучи, полегшимо українському виробнику вихід на зарубіжні ринки. Але це вже другий етап розвитку проекту, який називається "Господар +". Як приклад - наш український постачальник упаковки зацікавив компанії Nestlе в Чехії, Австрії та Швейцарії.
"ВД" Які критерії відбору постачальника?
А. Б. Як говорив раніше, постачальники інвестують, якщо це необхідно, щоб оновити виробництво для відповідності світовим стандартам і стандартам Nestlé. Це відповідність і є обов'язковою умовою співпраці.
Якщо говорити про приклади співпраці в рамках проекту "Господар", то варто згадати підприємство "Золота нива" у Волинській області. З ним ми працюємо з 2008 року. В даний час ставимо завдання силами цього підприємства на 100% забезпечити поставки сухого пастернака для фабрик в Україні.
Опубліковано в тижневику "Власть денег" № 4 (441) за квітень 2016 р.