Зашморг несвободи. Як антикорупціонери заважають Україні поліпшити торгове сальдо
Згідно з даними Державної служби статистики, експорт товарів з України за сім місяців 2016 р. впав на 10,5%, або $2,3 млрд, до $19,5 млрд. Скоротився і імпорт, але тільки на 4%, або $860 млн, до $20,5 млрд. Втім, вітчизняні чиновники перебувають у стоическом настрої і впевнені, що якщо прибрати зовнішні шоки, то українська економіка зможе компенсувати втрати. У Міністерстві економіки проблеми експорту пояснюють в першу чергу введенням Росією продовольчого ембарго, ускладненням транзиту по її території, економічною нестабільністю в окремих районах Луганської і Донецької області. При цьому відзначають і позитивні тенденції, мовляв, при скороченні експорту в Росію та країни СНД зросли поставки українських товарів в Євросоюз, а це безумовне досягнення нової економічної політики.
В чому проблема
Ясна річ, війна не найкращий стимул для економічного розвитку, що, втім, не знімає з української влади відповідальності за формування в країні сприятливого ділового клімату, який дозволяє розвивати виробництво, у тому числі експортної продукції. Поки, незважаючи на всі розмови про реформи, про дерегуляцію, правовій державі та інших благах європейської цивілізації, Україна знаходиться на 83 місці в рейтингу Doing Business і навіть до рівня авторитарної путінської Росії, яка влаштувалася на 51 місці, ще дуже далеко, не кажучи вже про Польщу з її 25 позицією. Тому списати всі проблеми експортерів виключно на антитерористичну операцію і втрати російських ринків неможливо.
Проблема в тому, що, як не прикро це констатувати, на третьому році тотальних економічних реформ завезти товар в Україну куди простіше і вигідніше, ніж виробляти його всередині країни. Дуже непередбачуваною залишається економічна політика вітчизняних урядів. Навіть виключаючи війну, одних тільки щорічних маніпуляцій з бюджетом цілком достатньо, щоб змусити економіку в стан стагнації. Цікаво, що, перебуваючи на посаді, українські чиновники проблем в цьому не бачать, зате опинившись на пенсії або у відставку, часто виявляються напрочуд прозорливими. Наприклад, нещодавно екс-голова Національного банку Володимир Стельмах, коментуючи отримання Україною чергового траншу МВФ, каже, що це, звичайно, непогано, але, тим не менш, стратегічних проблем економіки, зокрема негативного експортного сальдо і навіть стабільності валютного курсу не вирішить. Поки імпорт перевищує експорт, Україна постійно відчуватиме тиск на курс національної валюти, який буде неминуче девальвувати.
У чому сила
Стабільність може дати тільки стійкий економічний ріст, який безпосередньо залежить від інвестицій і бізнес-клімату. І ось тут Україну чекають проблеми, оскільки вся міць економічної думки младореформаторів спрямована не стільки на те, щоб спростити регулювання економіки, зробити ведення бізнесу для українців більш комфортним, скільки на боротьбу з корупцією, що виливається в чергову хвилю розмноження контролюючих органів і посилення контролерів.
Останні починають боротьбу за свій шматок доходу і вирішують, хто ж повинен всім керувати — просто прокурорські або, наприклад, антикорупційні прокурорські? Ясна річ, що в такому агресивному середовищі інвестувати в створення виробництва, роздумувати про збільшення експортного потенціалу можуть тільки або злегка несамовиті, або сильно віруючі люди. І це стосується не тільки України. Наприклад, за даними аналітиків Bank of America Merrill Lynch, надмірно активна боротьба з корупцією в минулому році коштувала Китаю як мінімум 0,6% річного ВВП, оскільки призвела до різкого зниження економічної активності в країні, де хабарі — це частина національної культурної традиції. Україна, звичайно, не Китай, але певні традиції притаманні і нашому гордому народу, а зміна традиційних правил гри призводить до зростання транзакційних витрат, після чого складно розраховувати на швидке зростання експорту.