Захід "ера процвітання". Чому в Росії все менше грошей на війну

Міністерство економічного розвитку РФ опублікувало аналітичний звіт "Картина економіки. Серпень 2018 року". Незважаючи на те що чесних аналітиків, які мають честь говорити про квазиубыточности "альтернативних" російських газопроводів, в Москві звільняють, так як вони претендують на недозволену розкіш висловлювати власну думку "квазідержавних" банках, у деяких інституціях Федерації, таких як Центральний банк чи міністерство економіки, ще збереглася стара аналітична школа. Саме завдяки даним звітів ми маємо можливість прогнозувати динаміку макроекономічних трансформацій у східного сусіда. При цьому не варто забувати, що велика частина сучасних світових воєн ведеться не на полі битв, а на ринках капіталів, товарів і послуг. У цьому контексті правильно оцінювати найближчу економічну перспективу — це, серед іншого, можливість прогнозувати та військову активність Росії. "Зорельоти" імперії треба ж за щось будувати і якось утримувати.

Найбільш яскравою цифрою звіту став перегляд прогнозу по відтоку капіталу в поточному році. Якщо спочатку 2018-го цей показник оцінювався в $18 млрд, то в даний час прогноз підвищено до $41 млрд, тобто більше ніж у два рази. І це ще не кінець року, швидше за все, цифру в бік збільшення підкоригують в листопаді. За обсягом відтоку капіталу за кордон РФ впритул наближається до критичних для себе параметрами 2015 р., хоча це, звичайно, ще не дно з виведення грошей за кордон, зафіксоване в 2014-му, коли відтік капіталу з РФ склав рекордні $151 млрд.

З часом відтік коштів сповільнилося, оскільки, здавалося б, у 2016-му російський ринок капіталу, в першу чергу банківський сектор, фондовий ринок і сегмент державних боргових зобов'язань, вже подолав критичну точку і виробив стійку резистентність до західних санкцій. Але в 2017-му відбулося подвоєння цього показника. Зате істотне зниження очікували в цьому році, роблячи особливу ставку на можливість домовитися з Дональдом Трампом за "мюнхенському рахунку" і "задобрити" Європу. Як бачимо, щось пішло не так.

У цього є кілька пояснень. Офіційна версія: російський бізнес посилив придбання зарубіжних активів, а місцеві банки значно скоротили зовнішню заборгованість. Як це зазвичай буває, в офіційній версії є й неофіційна частина. У 2016-2017 рр .. в РФ зайшли значні венчурні інвестиції, в основному в сектор державних боргів (ОФЗ). Теорія ігор на фондовому ринку свідчить про те, що найбільший куш можна зірвати на операціях з проблемним активом, якщо ти знаєш, що через деякий час він стане не проблемним. Перемога Трампа на виборах президента США і двоїста політика деяких європейських лідерів дали примарну надію, що найгірше вже позаду. Цей "інсайд" дуже дорого продавався на різних інвестиційних форумах. Через рік виявилося, що дана інсайдерська інформація не більш ніж чергова качка глобальної інформаційної війни. Крім того, загроза санкцій щодо інвестицій в облігації федерального позики посилила втеча нерезидентів із цього ринку.

Високі показники відтоку свідчать про те, що, швидше за все, почалося і непомітний для стороннього спостерігача втеча еліт.

У звіті мінекономіки РФ є й інші цікаві дані.

Прогноз цін на нафту марки URALS показує, що у РФ є ще приблизно рік, поки вони будуть триматися на досить високому рівні: 2018-го — майже $70 за барель, 2019-й — більш $60. Потім нафтові ціни підуть вниз і складуть в 2024 р. $53,5 за барель, тобто повернуться до параметрів дворічної давності. Можна згадати вислів покійного сенатора Маккейна про те, що Росія — це країна-бензоколонка. Але заради об'єктивності варто зазначити, що завдяки економічним моделям колишнього міністра фінансів Кудріна (нині голови Рахункової палати), одного з небагатьох "рукопожатних" російських політиків на Заході (поряд з нинішньою головою Центрального банку), нафтова залежність РФ істотно диверсифікована в частині її впливу на бюджетний процес. Сталося це завдяки введенню так званого нафтогазового трансферу (максимальна частина нафтових доходів, що включається в дохідну частину держбюджету) і нафтогазового дефіциту (обмеження суми фінансування бюджетного дефіциту за рахунок нафтодоларів). Крім того, в РФ поступово скорочують перерозподіл ВВП через систему федерального бюджету, плануючи довести цей показник до рівня нижче 20%. Все це необхідно було згадати для розуміння того, що економічне зростання в РФ і наповнення держбюджету все менше стають залежними від експорту вуглеводнів, а отже, опірність економічного організму до зовнішніх негативних факторів посилюється. Це необхідно враховувати при виробленні майбутньої санкційної політики.

Джерело: мінекономіки РФ

Частково це підтверджує прогноз експортних операцій, включаючи і поставки продукції ПЕК, які будуть скорочуватися: питома вага нафтодоларів у структурі зовнішньої торгівлі впаде з 57 до 41%.

Незважаючи на хеджування ризиків, пов'язаних із зовнішніми сировинними ринками, негативний вплив подібна "перебудова" структури експортного потенціалу РФ все-таки зробить. Низькі ціни на нафту будуть бити по динаміці рахунку поточних операцій.

Розвиток нових напрямів експорту вимагатиме нарощування імпорту, особливо в частині закупівель технологій, обладнання, матеріалів та комплектуючих. У результаті позитивне сальдо рахунку поточних операцій почне стрімко скорочуватися, а адже саме завдяки профіцитності даного показника формувалися не тільки резерви ЦБ, але і наповнювалася багатоступенева система фінансового захисту: резервний фонд і фонд національного добробуту, які останнім часом практично спорожніли. Якщо в 2018 р. рахунок поточних операцій очікується на рівні $94,3 млрд, то в 2024-му планується скорочення до $24,7 млрд. Щодо показника ВВП даний агрегат зменшиться з 5,8 до 1,1%, тобто більш ніж у п'ять разів.

Найнебезпечніше для РФ, що перекрити цей відтік за рахунок кредитів і інвестицій не вийде через згаданого вище відтоку капіталу і закриття вікна можливостей по залученню зовнішнього боргового фінансування.

Порівняно з поточним роком фінансовий рахунок Федерації скоротиться і в 2022 р., очікується падіння фактично до нуля. Що стосується ВВП, він зменшиться з 2,5 до 0,3%.

Простими словами, до 2024 р., якщо дані міністерства економіки РФ вірні, Росія опиниться в стані, коли замкнута економічна модель буде забезпечувати повільний приріст ВВП в межах 1,8–2–3% на тлі відносно низької інфляції (2-4%), зростання наявних доходів населення (2-3% на рік), але при цьому валютні резерви практично вичерпаються і можливості їх поповнення за великим рахунком зникнуть: не буде колишнього потоку нафтодоларів, не буде інвестицій і кредитів.

По суті, перед нами захід "ери процвітання і благоденства", яка тривала з 2000 по 2014 рр. і початок нового періоду "затягування поясів". У разі, якщо до 2024 р. Росія не опиниться в епіцентрі нової глобальної кризи і ціни на нафту не впадуть нижче $50 за барель, в цій країні, цілком ймовірно, виникне нова політико-теократична модель управління за прикладом сучасного Ірану. При негативному сценарії (криза, різке падіння цін на нафту) економіка РФ за деякими показниками стане нагадувати Румунію пізнього Чаушеску з виплаченими зовнішніми боргами і порожніми валютними резервами.

У будь-якому випадку у РФ в найближчі п'ять років практично не залишиться коштів, необхідних для ведення великої війни, і під питанням здатність для розпалювання малих, гібридних.

Прогноз міністерства економіки недарма розрахований на найближчі шість років. До нового політичного циклу РФ підійде в стані валютно-резервної анемії і з усвідомленням того факту, що з Заходом треба домовлятися. У цьому контексті надзвичайно важливо, в якому політико-економічному тонусі буде Україна до того часу. Саме тому вибори 2019 р. в нашій країні перетворюються для росіян в битву за 2024 р.

Що стосується утилітарних впливів економічної трансформації в РФ на Україну в найближчі рік-два, то розвиток в Росії нових напрямків експорту загрожує нам посиленням конкуренції на суміжних ринках.

Ще зовсім недавно не царське це діло було торгувати, наприклад, борошном. Але так було років п'ять тому. Сьогодні російський бізнес за допомогою пільгових кредитів і державних стимулів намагається максимально підвищити додану вартість експорту і робить це всіма можливими напрямками. Нові експортні товари піднімають буквально з землі. Якщо в колишні часи РФ заробляла на "високому" сировинному експорті, то вже зараз там створюється, наприклад, асоціація експортерів борошна. У боротьбу включаються і інші країни, які хочуть потіснити Туреччину і Казахстан. Сьогодні багато хто намагаються не продавати зерно, а купувати його для подальшої переробки у готову продукцію. Як наслідок, РФ вже потіснила нас на ринку борошна в КНДР.

Росіяни будуть все жорсткіше конкурувати з нами на зерновому ринку Причорномор'я і країн Близького Сходу і Африки, на ринку металу, а також в сегменті експорту продукції ВПК та машинобудування.

На даний момент державні стимули і механізм кредитування у РФ налаштовані значно краще, ніж в Україні, адже у нас бізнес розраховує виключно на внутрішні резерви (якщо не брати до уваги пару-трійку ФПГ). Стало бути, успіх РФ на ринку зерна, продукції сільського господарства, металу, зброї і промислових товарів буде залежати частково і від нашого неуспіху на аналогічних ринках Африки та Азії.

І навпаки, ефективний розвиток даних галузей в Україні зможе частково заблокувати просування в Росії альтернативних напрямків експорту.

У цій конкурентній парадигмі нам і доведеться формувати свою економічну політику в найближчі п'ять років, і це вже буде битва реальних ідей.