Як українців роблять винними за російську агресію

Проблема соцвиплат внутрішнім біженцям має кілька складових, які не можна вирішувати за однаковим рецептом. Перш за все потрібно відрізняти реальних біженців від фіктивних. Також не можна звалювати в одну купу допомоги для біженців, що фінансуються з держбюджету, і пенсії з Пенсійного фонду. А крім того, є різниця між проблемами, породженими війною, і проблемами, породженими чиновниками, - корупцією по всій ланцюжку і дурістю на верхньому управлінському рівні.

Хто кого куди переміщував

Ще півтора роки тому, 1 жовтня 2014 р., Кабмін прийняв постанову №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України і районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг". 8 квітня 2015 р. уряд поширив дію цієї постанови на осіб, які переміщуються з населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. А 26 серпня 2015 р. була введена нова термінологія: всі ці особи стали називатися "внутрішньо переміщеними".

Звичайно, чиновницький мова славиться корявостью, але в даному випадку спочатку була закладена смислова помилка, що ображає всю Україну. І при цьому сприяє втраті мільярдів бюджетних гривень.

Є загальноприйнятий у світі термін - біженці як особливий тип мігрантів. Вони мігрують не з метою заробити або змінити клімат, а щоб вижити. Міграція буває зовнішній і внутрішній, а також біженці бувають зовнішніми (з країни в країну) та внутрішні (всередині країни). Але Кабмін з подачі Мінсоцполітики спочатку вирішив обізвати внутрішніх біженців "особами, які перемістилися" (ніби вони не бігли, а просто вирішили переїхати), а потім ще гірше - "внутрішньо переміщеними особами" (ніби їх хто всупереч їх волі переміщував або примушував переміщатися).
Не тільки для самих біженців, але і для всієї України образливо, коли біженців з окупованих територій зони бойових дій називають "внутрішньо переміщеними". Залишилося ще ввести термін "переміщені в інший світ" для тих, хто був убитий російськими окупантами та їх посібниками.

Як визначити реальних біженців

Але проблема терміна "внутрішньо переміщені особи" не тільки в тому, що він цинічний. Він до того ж надмірно широкий і тим самим стимулює потоки фіктивних переселенців.
Біженці з самого змісту цього слова - ті, хто втік і не повертатися, поки не припиниться окупація і не повернеться мирне життя. А "переміщені особи" можуть переміщатися туди-сюди хоч кожен місяць. Наприклад, сюди за допомогою і назад в свою квартиру або будинок на окупованій території.

Саме так і поступають сотні тисяч значаться "переміщеними". Ніякого криміналу тут немає. Їм сказали (і написали в урядовій постанові): щоб одержувати допомогу, потрібно зареєструватися на неокупованій території і подати заяву. Що вони і зробили (або для них зробили "добрі люди" за певну винагороду).

Паспортистки в містах неподалік від окупованих територій наварили собі капітали, реєструючи нібито "переміщених" за фіктивними адресами, де вони насправді не проживали ні дня. Про це знали всі: міліція, міська влада, обласні та міністерські чиновники. Мовчали, бо з ними ділилися. Але сильний потік хабарів йшов і "кураторам процесу" на тій стороні лінії фронту, підживлюючи окупаційний режим.

Уряд схаменувся лише тоді, коли втрати держбюджету від виплати допомог липовим біженцям стали вимірюватися вже не сотнями мільйонів, а мільярдами гривень. В якості паліативної заходів була зроблена припинення виплат "до підтвердження статусу внутрішньо переміщеного особи", яка найболючіше вдарила по реальним біженцям. До того ж все виглядало так, ніби уряд просто хоче зекономити на переселенців і заради цього ущемляє їх права. Це викликало протести громадських організацій, що допомагають біженцям.

Новому уряду доведеться шукати нові підходи. Мабуть, найрозумніше було б закріпити обсяг коштів, що виділяються на вирішення внутрішніх проблем біженців, щоб він не залежав від результатів перевірки списків. Тоді чим менше коштів буде йти фіктивним переселенцям, тим більше залишиться на реальних біженців.

Потребують перегляду також нормативна база і разом з нею практика обліку та перевірки переселенців. За численними свідченнями, незважаючи на заяви Мінсоцполітики, на місцях для "відновлення" статусу "внутрішньо переміщеного особи" не завжди достатньо прийти особисто - управління соцзахисту незаконно вимагають довідки з Жеків, з роботи, свідчення сусідів чи господарів квартир.

Треба було з самого початку встановити процедуру інспекції місць проживання біженців - природно, за згодою власників житла. Така перевірка дозволила б, з одного боку, обмежити коло претендентів на допомогу, а з іншого - виділити тих, хто особливо потребує допомоги і опіки, і призначити їм більш високі виплати. Зрозуміло, що на це потрібні додаткові ставки соцпрацівників, але їх можна профінансувати знову ж із заощаджених коштів. До речі, краще за всіх з цією роботою впоралися б жінки, що мають малолітніх дітей, з числа самих біженців. А ось представників горезвісних донецьких і луганських земляцтв, часто контрольованих екс-"регіоналами", до цього процесу не можна підпускати ні в якому разі.

Хто повинен платити пенсії в ОРДЛО

Схожі проблеми склалися і з виплатами пенсій, а також допомоги з фондів соцстраху. Наприклад, у Донецьку, за інформацією інтернет-газети "Новини Донбасу", регулярно розклеюють оголошення про надання послуг по оформленню українських пенсій. Вартість такої послуги становить 2400 грн. "Документи" обіцяють оформити протягом одного дня, але обов'язково з виїздом на підконтрольну Україні територію.

Так, на відміну від посібників для біженців пенсії повинні виплачуватися всім пенсіонерам, де б вони не проживали. Питання тільки в тому, хто саме повинен платити. Часто можна почути: "Ці бабусі заробили свою трудову пенсію, тому Україна зобов'язана знайти спосіб її виплачувати". Ті, хто так говорить, або помиляються, або брешуть. Та пенсійна система, яка функціонує в Україні з радянських часів і досі, є солідарною. Під цим словом розуміється солідарність між поколіннями: працююче покоління заробляє пенсії для старшого покоління. Тому нинішні бабусі, коли вони працювали, заробили трудову пенсію не собі, а своїм бабусям і мамам. А пенсію для нинішніх бабусь заробляють ті, хто працює зараз.

Тому вже майже два роки київські, харківські, дніпропетровські, одеські бабусі змушені частину своїх пенсій, зароблених для них їхніми дітьми та онуками, віддавати донецьким і луганським бабусям. При цьому окупанти, посміхаючись, заявляють: ну ви ж хочете повернути ці території, значить, ви повинні платити пенсії живуть там пенсіонерам.

Україні давно слід було б прийняти закон про особливий статус окупованих районів Донбасу. Назвати їх ОРДИЛОСОС (окремі райони Донецької і Луганської областей з особливим статусом). А особливий статус має полягати в тому, що це райони, які зазнали російської окупації, і пенсійні виплати будуть здійснюватися тільки після відновлення української влади. А поки триває окупація, пенсії повинні нараховуватися, але не виплачуватися.

Олександра Дворецька
Координатор правового напрямки волонтерської ініціативи "Схід.SOS"
У лютому до нас почали звертатися внутрішньо переміщені особи, які скаржилися, що стали жертвами верифікації. Тобто це були люди, які на законних підставах перебувають на території України і зареєстровані як переселенці. Вони потрапили в якісь списки СБУ, і їм були припинені виплати, які нараховуються за законом. І це стосується не тільки виплат для переселенців, але і всіх інших, включаючи пенсійні. Виходячи з цієї ситуації, ми почали аналізувати: що ж це за "верифікація", яким чином вона відбувається, яким чином формуються списки. Ми прийшли до висновку, що верифікація проходить всього в п'яти областях - Донецькій, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровській і Харківській. Це саме ті області, де найбільше зареєстровано внутрішньо переміщених осіб Логічного пояснення, чому саме ці області першими потрапили в план верифікації, ми не знаємо. Крім того, складання цих списків СБУ та подання їх Міністерству соціальної політики не супроводжується передачею даних в Міністерство фінансів для проведення верифікації. Таким чином, виходить, що йде два паралельні процеси. Перший - це запланована кампанія з верифікації, на виконання якої було прийнято кілька постанов Кабміну. І другий, який відбувається всередині Мінсоцполітики, - за вичищення з числа одержувачів виплат людей, зареєстрованих як переселенці. Жодного нормативного чи законодавчого акту, що регламентує проведення таких перевірок, немає.

Ще в жовтні 2014 р. був прийнятий Закон "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно з яким в минулому році повинна була бути створена єдина інформаційна база даних про таких осіб. Але до цих пір немає навіть положення про неї. Тобто оформлення всіх персональних даних переселенців, які зараз збирають і за якими відбуваються перевірки проводиться як би за межами закону. Ми підтримуємо ідею верифікації, щоб були затримані шахраї, які незаконно одержують виплати. Але сьогодні шахраями називають людей, які змушені залишатися на окупованій території. Позиція нашої організації - це не шахраї. У процесі верифікації слід чітко сформулювати, що визнається порушенням. Визнається порушенням проживання людини в Донецьку чи Луганську? Ні, ні один закон не каже, що люди там не можуть жити. У нас СБУ розроблений план перетину лінії розмежування. Громадяни на законних підставах перетинають лінію розмежування. Відвідують неконтрольовану територію і виїжджають з неї. І це все наші громадяни, адже ми скрізь говоримо, що Донбас і Крим - це територія України. Тому держава повинна забезпечити можливість отримання виплат всіма громадянами України.

Про те, чому реформа соцсфери Яценюка виявилася всього лише дорогим пшиком, читайте тут