"Ввести в оману". Що не так у новому Виборчому кодексі

Багатостраждальний виборчий кодекс, прийнятий ще Верховною Радою минулого скликання, а після ветований президентом Володимиром Зеленським, сьогодні отримав друге народження. Але вже в дещо зміненому вигляді
Фото: УНІАН

В цілому документ зберіг перехід від змішаної виборчої системи до пропорційної з відкритими списками, проте в нього було внесено кілька новел, які можуть стати неприємним сюрпризом як для самих політиків, так і для політичних ЗМІ.

Коротко нагадаємо суть нових виборчих правил, які, якщо президент не заветує документ, повинні вступити в силу зовсім скоро — з 1 січня 2020 р., а не з 2023 р., як це було зазначено в першій версії кодексу.

Отже, за новими виборчими правилами вся країна ділиться вже не на 225 виборчих округів, від кожного з яких обирається один нардеп-мажоритарник, а на 27 виборчих регіонів. Поділ на регіони відповідає адміністративно-територіальному, за деякими винятками. Так, місто Київ буде розділений на два регіони — Лівобережний та Правобережний, а окуповані Крим і Севастополь приєднуються до Херсонського регіону.

Партії для участі в наступних парламентських виборах тепер будуть складати не один виборчий список, а цілих 28: один загальнодержавний і 27 регіональних. Кожен кандидат, включений у загальний список, буде представлений і в одному з регіональних, крім перших номерів партій. Лідери партій отримають свій мандат в разі подолання політсилою прохідного бар'єру, незалежно від регіональних списків.

Також списки партій повинні бути складені з дотриманням гендерних квот: в кожній з виборчих п'ятірок повинно бути не менше двох депутатів кожної статі. Тобто або в кожній п'ятірці три чоловіки і дві жінки, або три жінки і два чоловіки, але ніяк не інакше.

На виборах виборці будуть голосувати одночасно і за партію, і за конкретного кандидата з партійного списку для свого регіону. Самовисуванців більше не буде. У бюлетені після кожної з партій буде надрукована клітинка, в якій виборець повинен вписати номер депутата зі списку, якого він підтримує. Якщо ж виборець за звичкою впише туди галочку або хрестик, або напише номер, неіснуючий в регіональному списку, або цей номер можна буде однозначно ідентифікувати, то буде вважатися, що він підтримав партію, але не підтримав жодного з конкретних депутатів.

Прохідний бар'єр у новій версії кодексу знову підняли з 4 до 5%. Всі партії, що набрали більше цієї цифри, отримають свою пропорційну частку мандатів. Для цього загальна кількість тих, що проголосували на виборах поділять на число місць в Раді (зараз це 450, але якщо будуть прийняті зміни в Конституцію, склад парламенту може скоротитися до 300). Таким чином визначається виборча квота, тобто кількість голосів, необхідних, щоб отримати один мандат. Далі в кожному регіоні на значення виборчої квоти будуть ділити кількість голосів, отриманих кожним регіональним списком партій. Так буде визначено, скільки місць у кожному регіональним списку будуть прохідними. Після цього кандидатів у регіональних списках розставлять у відповідності з кількістю голосів, відданих за кожного конкретного депутата, сформувавши прохідні частини списків по кожному регіону. Залишилися нерозподіленими мандати будуть ділити відповідно з кількістю голосів, відданих за партії в цілому і конкретних депутатів.

Таким чином, сама виборча система, розроблена парламентом попереднього скликання, змінилася в новому кодексі незначно. Але в нього на останній стадії перед голосуванням внесли ряд норм, які створюють умови для зловживань під час виборчої кампанії. Так, наприклад, у розділі про інформаційному супроводі виборів міститься норма, згідно з якою "забороняється розповсюдження завідомо неправдивих відомостей про кандидата, партії — суб'єктів виборчого процесу". ЗМІ, що оприлюднив інформацію, яку кандидат або партія "вважають явно недостовірною", не пізніше ніж через три дні після дня оприлюднення таких матеріалів зобов'язана дати потерпілому кандидату на їх вимогу можливість спростувати матеріали. Тобто новий закон без всякого суду на першу вимогу будь-якого кандидата зобов'язує ЗМІ спростовувати будь-яку інформацію, яку той визнає недостовірною. Все це при належному застосуванні може серйозно ускладнити роботу журналістів-розслідувачів в період виборів, як і можливість ЗМІ публікувати інформацію, не розкриваючи джерел її отримання.

Також новий закон дає Центрвиборчкому право скасовувати реєстрацію будь-якого кандидата або партії, чия діяльність, на думку ЦВК, "спрямована на введення в оману виборців, перешкоджання вільному формування ними своєї волі". Що з юридичної точки зору означає "введення виборців в оману" і "формування своєї волі", закон не пояснює. Неважко здогадатися, що під це визначення можна підігнати будь-якого неугодного владі кандидата або партію. Причому працювати ці норми повинні як на парламентських, так і на президентських виборах.

Не є, наприклад, "введенням в оману" обіцянка кандидата підвищити зарплату вчителям до $4 тис., якщо прості арифметичні підрахунки показують, що на це грошей в бюджеті немає? Або, наприклад, затвердження якого-небудь кандидата, що "життя прекрасне", тоді як ще принц Сіддхартха сформулював, що "життя — це страждання". Якщо дуже ретельно слідувати букві нового Виборчого кодексу, то не можна виключати, що в наступних парламентських виборах буде брати участь виключно "Слуга народу", і тоді буде вже не важливо, відкриті списки або закриті.